Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 587/1562/21
провадження № 61-6658св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Бездрицька сільська рада Сумського району Сумської області, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Кордюк Віталій Петрович, на рішення Сумського районного суду м. Суми
від 24 грудня 2021 року у складі судді Черних О. М.та постанову Сумського апеляційного суду від 15 червня 2022 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області (далі - Бездрицька сільська рада) та ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 1980 року до 2002 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, під час якого
за спільні кошти, спільними зусиллями вони побудовали житловий
будинок АДРЕСА_1, з надвірними будівлями та спорудами. Крім того, вони набули у власність земельні ділянки: кадастровий номер 5924788300:03:010:0252, площею 0,0400 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та кадастровий номер 5924788300:03:010:0253, площею 0,1100 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Вказувала, що за життя її чоловік ОСОБА_3 зареєстрував домоволодіння на себе, а після розірвання шлюбу вона продовжувала проживати в будинку, вважаючи себе співвласницею спільно набутого майна.
У 2003 року ОСОБА_3 став проживати окремо від неї за іншою адресою, а вона залишилася проживати у спірному будинку, самостійно утримувала його та сплачувала комунальні платежі.
11 травня 2021 року ОСОБА_3 склав заповіт на все належне йому майно на користь їхнього сина ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дружина сина - ОСОБА_4 повідомила її про необхідність звільнення домоволодіння, яке за заповітом повністю належить їхньому сину. Крім того, на дві кімнати
в будинку син з невісткою повісили замки, і вона не може використовувати житло за призначенням.
Також вказувала, що не давала згоду на розпорядження своєю частиною майна при складенні заповіту.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати право власності на 1/2 частини нерухомого майна за адресою:
АДРЕСА_1, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 (літ. А-*1) площею 98,4 кв. м; сараю (літ. Б) площею 36,8 кв. м; погреба (літ. п/г) площею 26,1 кв. м; сараю (літ. В) площею
7,4 кв. м; вбиральні (літ. Г) площею 1,4 кв. м та огорожі (літ. 1-4), площею 43,3 кв. м; земельної ділянки, кадастровий номер 5924788300:03:010:0252, площею 0,0400 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельної ділянки, кадастровий номер 5924788300:03:010:0253, площею 0,1100 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 24 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: на 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (літ. А-*1) площею 98,4 кв. м; 1/2 частки сараю (літ. Б) площею 36,8 кв. м; 1/2 частки погреба (літ. п/г) площею 26,1 кв. м; 1/2 частки сараю (літ. В) площею 7,4 кв. м; 1/2 частки вбиральні (літ. Г) площею 1,4 кв. м;
1/2 частки огорожі (літ. 1-4) площею 43,3 кв. м; 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 5924788300:03:010:0252, площею 0,0400 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка залишилась проживати в спірному будинку, продовжувала його утримувати як власний, оскільки вважала себе власницею спірного будинку, тобто про порушення своїх прав заявниця дізналась лише в 2021 році, після смерті свого колишнього чоловіка. Будинок АДРЕСА_1 побудований в період шлюбу та за спільні кошти подружжя, суд вважав, що право ОСОБА_1 на поділ будинку та земельної ділянки, кадастровий номер 5924788300:03:010:0252, площею 0,0400 га,для будівництва
і обслуговування житлового будинку, є доведеним.
Щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5924788300:03:010:0253, площею 0,1100 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, то суд вважав, що це особиста власність ОСОБА_3, а тому відмовив у задоволенні цих позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кордюка В. П. залишено без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 грудня 2021 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що встановивши, що спірні житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та земельна ділянка, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будинку, набуті позивачкою та її колишнім чоловіком під час шлюбу та
в інтересах сім`ї, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що це нерухоме майно є їхнім спільним майном, а тому підлягає поділу шляхом визнання за позивачкою права власності на 1/2 частини спірного нерухомого майна.
ОСОБА_1 доведено, що про порушення (невизнання відповідачем) її права власності на спірне спільне нерухоме майно їй стало відомо
з 11 травня 2021 року, тобто з моменту посвідчення заповіту, відповідно до якого ОСОБА_5 без згоди позивачки заповів спірне нерухоме майно відповідачу ОСОБА_2, а тому апеляційний суд вважав, що відсутні підстави для відмови у задоволенні позову за пропуском позовної давності.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності на 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5924788300:03:010:0253, площею 0,1100 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, не оскаржується, а тому на підставі частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Кордюк В. П., подав касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що ОСОБА_1 не є співвласником спірного майна, не має у власності визначену частку на домоволодіння, а заявляє лише про те, що має право на спільну сумісну власність подружжя, яке нічим не визначено, документально не підтверджено. Поділ майна подружжя здійснений не був, а тому фактично спірний будинок є спадковим майном померлого ОСОБА_5 .
Позивач не довела належними та допустимими доказами, а суд не дослідив питання, чи є будинок, право власності на частку в якому позивачка бажає визнати, спільною сумісною власністю, а не особистою власністю померлого ОСОБА_3, що він був побудований за спільні кошти подружжя та спільною працею.
Зазначає, що з моменту розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у 2002 році минуло 19 років, та за цей час позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя позивач не заявляла, майно не було поділено.
Позивачем не було подано будь-яких заяв та клопотань про поновлення пропущеного строку позовної давності та не надано доказів поважності причини пропуску такого строку. Оскільки після розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 сплинув трирічний строк позовної давності для вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, відповідного позову ОСОБА_1 заявлено не було, то ОСОБА_3 обґрунтовано вважав, що він має право розпорядитись належним йому майном як своїм особистим, тому 11 травня 2021 року на все своє майно склав заповіт на користь сина ОСОБА_2 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 21 червня 1980 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували
у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Сумського районного суду Сумської області від 21 січня 2002 року розірвано, актовий запис про розірвання шлюбу складено 02 грудня 2015 року (а.с. 17, 27, 29).
Згідно зі свідоцтвом про забудову ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських будівель за адресою:
АДРЕСА_1, встановлено строк з 1981 року до 1983 року, до свідоцтва додано рішення Виконавчого комітету Сумської районної ради народних депутатів Сумської області УССР від 14 жовтня 1981 року № 291 (а.с. 25-26).
З 1981 року до 1985 рік ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за спільні кошти, спільними зусиллями побудували будинок АДРЕСА_1,
з господарськими будівлями та спорудами, що підтверджується накладними та квитанціями (а.с. 34-63).
Відповідно до інвентаризаційної справи на будинок
АДРЕСА_1, право власності на домоволодіння зареєстроване за ОСОБА_3 (а.с. 96-108).
Інформація про право власності чи інше речове право на вказане домоволодіння на АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі власності на нерухоме майно відсутня (а.с. 18).
Згідно з довідкою Бездрицької сільської ради від 07 липня 2021 року
№ 157/03-05 ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, з 1985 року (а.с. 33).
Відповідно до квитанцій з 2003 року ОСОБА_1 самостійно утримувала будинок, сплачувала обов`язкові платежі (а.с. 64-82).
Згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5924788300:03:010:0252, площею 0,0400 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, підстава - рішення органу місцевого самоврядування Токарівської сільської ради від 01 листопада 1993 року,
а також право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5924788300:03:010:0253, площею 0,1100 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, підстава - рішення органу місцевого самоврядування Токарівської сільської ради від 01 листопада 1993 року (а.с. 19-24).
11 травня 2021 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповів все належне йому майно сину ОСОБА_2 (а.с. 159).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і після його смерті спадщину за заповітом прийняв його син ОСОБА_2 (а.с. 156-157).
29 вересня 2021 року ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву
ОСОБА_1 просив суд першої інстанції застосувати наслідки спливу позовної давності (а.с. 121).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат
Кордюк В. П., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.