Постанова
Іменем України
21 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 752/4584/20
провадження № 61-1830св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Київська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2020 року в складі судді Шевченко Т. М.та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Поливач Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на майно у вигляді земельної ділянки площею 0,2099 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та квартири за адресою: АДРЕСА_2.
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно, належне їй на день смерті, заповіла позивачу ОСОБА_1 .
З метою оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 позивач звернувся до нотаріальної контори, йому було відмовлено в зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Своєчасно подати заяву про прийняття спадщини він не міг, оскільки довідався про смерть спадкодавиці після повернення з відрядження, а потім тривалий час займався оформленням документів, відкладаючи похід до нотаріуса. З 14 листопада 2019 року до 12 грудня 2019 року позивач перебував на лікуванні у неврологічному відділенні Бобровицької центральної районної лікарні Чернігівської області з мікроінсультом.
Просив визначити йому додатковий строк, в три місяці, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2020 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, позов залишено без задоволення.
Рішення судів мотивовані тим, що відсутні поважні причини для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Матеріали цивільної справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до державного чи приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2, до звернення до суду.
Суд першої інстанції зазначив, що лікування позивача було періодичним, не постійним, а тому останній не був позбавлений можливості своєчасно звернутись із заявою про прийняття спадщини.
Та обставина, що позивачу не було відомо про смерть спадкодавиці ОСОБА_2, не має характеру об`єктивної та не є підставою для задоволення позову.
Об`єктивних обставин, які б перешкоджали позивачу у шестимісячний строк звернутись із заявою про прийняття спадщини, не встановлено, належних та допустимих доказів відповідно до статей 77, 78 ЦПК України, на обґрунтування існування таких обставин, позивач не надав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 636/2510/17, провадження № 61-12324св18.
Суди належним чином не встановили, чи є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини та обставини, що у позивача відсутній документ, що підтверджує факт смерті спадкодавиці, а також час і місце відкриття спадщини.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини він посилався на те, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 отримав 26 грудня 2019 року, а дозвіл на поховання надано 09 січня 2020 року. Раніше отримати свідоцтво про смерть позивач не мав змоги, так як відділ судово - медичних експертиз трупів не надавав довідку про причину та дату смерті померлої ОСОБА_2 .
Після отримання довідки стало відомо про дату смерті померлої ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та з`ясувалося, що шестимісячний строк на подання заяви про прийняття спадщини пропущено.
Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає: суд апеляційної інстанції не застосував висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 636/2510/17, провадження №61-12324св18.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 26 грудня 2019 року, серія НОМЕР_1, виданим відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а. с. 9).
У матеріалах справи є копія заповіту, посвідченого 29 березня 2019 року секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області Горб С. І., складеного від імені ОСОБА_2, згідно із змістом якого остання все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповіла ОСОБА_1 (а. с. 8).
У матеріалах справи є також копія державного акта на право власності на земельну ділянку, згідно з яким ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,2099 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10).
Згідно з копією рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2007 року за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 11).
У матеріалах справи є постанова приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Устинової І. Є. від 11 червня 2020 року про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а. с. 51).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За загальним правилом право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.