Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 756/13802/20
провадження № 61-7456св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Оболонський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Оболонський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року у складі судді Жука М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 28 грудня 1957 року до 24 січня 1975 року постійно проживав у м. Запоріжжі Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Москві, є громадянкою Російської Федерації, на території України має місце проживання у м. Києві. Її дід, ОСОБА_2, протягом 1957-1975 років постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 та працював в АТП № 07115. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер в м. Алчевську Луганської області. Вона не має можливості реалізувати надане їй законодавством України право оформити набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки наявних у неї документів недостатньо для доведення в органах Державної міграційної служби України факту постійного проживання її діда на території України до 24 серпня 1991 року. Водночас чинним законодавством України передбачена можливість встановлення такого факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження. У зв`язку з цим просила заяву задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 14 грудня 2021 року в задоволенні заяви відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що заява є не обґрунтованою, адже ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 постійно проживав на території м. Запоріжжя Української Радянської Соціалістичної Республіки, а його реєстрація на військовому обліку не є безумовним підтвердженням цієї обставини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, залишив без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.
Підставою відкриття касаційного оскарження судового рішення вказувала те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування Закону СРСР від 01 вересня 1939 року "Про загальний військовий обов`язок" в редакції від 26 червня 1941 року, Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року "Про загальний військовий обов`язок" та постанови Ради Міністрів СРСР від 28 серпня 1974 року № 678 "Про деякі правила прописки громадян".
Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність вимог заяви, оскільки заявниця додала докази, які підтверджують той факт, що ОСОБА_4 протягом 1957-1975 років перебував на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 та на час перебування на військовому обліку проживав за адресою: АДРЕСА_2 апоріжжі.
У вересні 2022 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській областіподаловідзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
13 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, є громадянкою Російської Федерації, в Україні проживає за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору оренди від 01 серпня 2020 року.
До укладення шлюбу ОСОБА_1 мала прізвище ОСОБА_5 .
ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .
Батько заявниці, ОСОБА_7, є сином ОСОБА_2 і ОСОБА_9 .
У матеріалах справи є копія військового квитка ОСОБА_2 НОМЕР_1, в якому стоїть відмітка про прийняття на облік ІНФОРМАЦІЯ_4 28 грудня 1957 року та зняття з обліку 24 січня 1975 року у зв`язку з досягненням граничного віку.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 16 вересня 2020 року № 1905/с щодо встановлення адреси проживання ОСОБА_2 протягом 1957-1975 років повідомлено, що згідно з наданою ІНФОРМАЦІЯ_8 інформацією ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області листом від 21 вересня 2020 року повідомило ОСОБА_1, що з копії наданого нею військового квитка видно, що її дід ОСОБА_2 прийнятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_4 28 грудня 1957 року та знятий з обліку за досягненням граничного віку ІНФОРМАЦІЯ_7, але не підтверджено факт його постійного проживання на території м. Запоріжжя; сам документ військового квитка не містить позначки чи запису його місця реєстрації чи місця постійного проживання, і потрібен документ, що підтверджує факт постійного проживання діда за вказаною адресою.
Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_9 від 23 червня 2021 року, наданим на запит суду, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4; на час перебування на військовому обліку був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з копією обліково-послужної картки ОСОБА_2 адресою його сім`ї є АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою та другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.