Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 179/363/21
провадження № 61-5464св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Магдалинівська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2020 року у справі № 179/927/20 за нею визнано право на земельну частку (пай) розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів на території Магдалинівської селищної ради (колишньої Жданівської сільської ради) Магдалинівського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 .
У жовтні 2020 року вона дізналася, що на території Магдалинівської селищної ради (колишньої Жданівської сільської ради) знаходиться земельна ділянка площею 6,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1166, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за Жданівською сільською радою, яка об`єдналася з Магдалинівською селищною радою відповідно до Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад".
07 жовтня 2020 року вона звернулася до Магдалинівської селищної ради із заявою щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів зі складу земельної ділянки площею 6,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1166, яка є власністю територіальної громади. Станом на 15 березня 2021 року, рішення селищної ради стосовно її заяви не приймалося та будь-якої відповіді щодо свого звернення вона не отримувала.
Вважала вказані дії Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області протиправною бездіяльністю.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати Магдалинівську селищну раду виділити їй із земельної ділянки площею 6,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1166, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Магдалинівської селищної ради (колишньої Жданівської сільської ради) Новомосковського району Дніпропетровської області в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року у складі судді Ковальчук Т. А. позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано Магдалинівську селищну раду виділити ОСОБА_1 із земельної ділянки площею 6,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1166, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Магдалинівської селищної ради (колишньої Жданівської сільської ради) Новомосковського району Дніпропетровської області в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) була наявна вільна земельна ділянка комунальної власності, з якої Магдалинівська селищна рада могла б виділити земельну ділянку в натурі.
Право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) встановлено рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2020 року, яке на підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України має преюдиційне значення, а повноваження щодо реалізації права на земельну ділянку частку (пай) на підставі вимог частини першої статті 122 ЗК України із земель комунальної власності покладені саме на Магдалинівську селищну раду.
При вирішенні позовних вимог судом застосовано положення статей 2, 3, 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статей 19, 83, 118, 122 ЗК України.
При цьому районний суд посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 323/323/17 (провадження № 61-9871св18).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року апеляційну скаргу Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області задоволено.
Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що на час розгляду заяви ОСОБА_1 земельна ділянка сформована, має кадастровий номер та цільове призначення - 01.01 "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", а твердження позивача щодо того, що ця земельна ділянка відноситься до земель запасу, не відповідає дійсності.
Районний суд не надав оцінки тому, що відчуження таких земель заборонено.
Отже, вказана в заяві земельна ділянка не відноситься до невитребуваних земельних часток (паїв) чи нерозподільних земельних ділянок, є об`єктом цивільних прав і на неї поширюється обмеження пункту 15 Розділу Х Перехідних положень ЗК України, де зазначено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2020 року, не допускається купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини розгляду звернення позивача до відповідача із заявою від 07 жовтня 2020 року щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 5,06 умовних кадастрових одиниць із земельної ділянки площею 6,6 га з кадастровим номером 1222382500:01:001:1166, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та не встановлено, що 05 листопада 2020 року відбулось засідання постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології, охорони навколишнього середовища та надзвичайних ситуацій і на черговій сесії Магдалинівської селищної ради 16 грудня 2020 року ухвалено рішення № 115-02/VIII, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні відповідного дозволу, вирішення питання якого безпосередньо відноситься до компетенції відповідача.
При цьому районний суд всупереч положень статті 55 Закону України "Про землеустрій" зобов`язав виділити земельну ділянку в натурі без розробленої технічної документації із землеустрою, що свідчить про перебирання на себе повноважень органу місцевого самоврядування, як органу виконавчої влади, та вихід за повноваження суду, як судової гілки влади.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року скасувати та залишити в силі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що земельна ділянка площею 6,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1166 відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення (пункт "а" частини першої статті 19 ЗК України), не надана у власність або користування громадян чи юридичних осіб, у зв`язку із чим відноситься до земель запасу Магдалинівської селищної ради. Крім того, на зазначену земельну ділянку не поширюються обмеження, визначені пунктом 15 Розділу Х Перехідних положень ЗК України, оскільки із питанням продажу чи іншим шляхом відчуження земельної ділянки до Магдалинівської селищної ради вона не зверталася.
Посилається на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції представником відповідача не надавалася інформація про наявність рішення Магдалинівської селищної ради від 16 грудня 2020 року № 115-02/VIII.
Вважає висновки суду апеляційної інстанції про вихід районного суду за межі своїх повноважень неправильними, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, та здійснювалося примусове виконання рішення.
Зобов`язання виділити в натурі земельну ділянку (пай) не є втручанням суду у дискреційні повноваження Магдалинівської селищної ради, а є обґрунтованим та ефективним способом захисту порушеного права позивача. Отже, рішення районного суду відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 323/323/17 (провадження № 61-9871св18), від 05 березня 2019 року у справі № 2040/6320/18 та від 09 жовтня 2020 року у справі № 1840/3664/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2020 року у справі № 179/927/20 за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів, на території Магдалинівської селищної ради (колишньої Жданівської сільської ради) Магдалинівського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 (а. с. 8-9).
На території Магдалинівської селищної ради (колишньої Жданівської сільської ради) знаходиться земельна ділянка площею 6,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1166, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 14 серпня 2019 року за Жданівською сільською радою, що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а. с. 12).
07 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Магдалинівської селищної ради із заявою щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів зі складу земельної ділянки площею 6,6 га, кадастровий помер 1222382500:01:001:1166, яка є власністю територіальної громади (а. с. 11).
Рішенням Магдалинівської селищної ради від 16 грудня 2020 року № 115-02/VIII ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель колишнього КДСП "Степовий" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтованою площею 5,06 га в умовних кадастрових гектарах, яка розташована за межами населеного пункту на території Жданівського старостинського округу № 1 Магдалинівської селищної ради (а. с. 51).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.