Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 205/10275/19
провадження № 61-4793св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тікетс Консолідатор",
особа, яка подала апеляційну скаргу- ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - АТ "Райффайзен Банк"), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тікетс Консолідатор" (далі - ТОВ "Тікетс Консолідатор"), про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Позовну заяву мотивував тим, що 14 жовтня 2014 року між ним та АТ "Райффайзен Банк" укладено угоду № PDV2-648355, відповідно до умов якої банк відкрив картковий рахунок № НОМЕР_1 з прив`язкою до нього кількох платіжних карток. У період з 30 січня 2015 року по 06 лютого 2015 року з цього рахунку здійснено оплату проїзних документів (авіаквитків) на загальну суму 1 035 473,00 грн. Крім того, 06 лютого 2015 року він здійснив оплату проїзного документу вартістю 95 069,00 грн, авіакомпанія СвісІнтернейшнл. Позивач вказував, що враховуючи відсутність необхідної суми грошових коштів на картковому рахунку, списання коштів за здійсненими операціями відбулось за рахунок овердрафту. При цьому, хоча ліміт з овердрафту було перевищено, банк продовжував здійснювати оплати.
Заборгованість перед банком, включаючи основну суму заборгованості, пеню та штрафи, позивач погасив остаточно 27 березня 2015 року, що підтвердив банк листом від 26 лютого 2016 року № 151-2-7-00/735.
Позивач вказував, що після погашення заборгованості перед банком, картковий рахунок закрито за його заявою 02 квітня 2015 року.
Позивач вказував, що згодом йому стало відомо, що банк відкликав грошові кошти, які сплачені за придбання проїзних квитків у сумі 1 035 473,00 грн. Однак, коли 27 березня 2015 року він вносив кошти для погашення заборгованості, її вже не існувало, оскільки кошти були повернуті банку ще 24 лютого 2015 року. Повернення грошових коштів 24 лютого 2015 року визнається банком та підтверджується документами, наданими банком.
Відповідно до Правил Міжнародних платіжних систем Visa Core Rules and Visa Product and Servise Rules від 15 жовтня 2014 року, банк має право оскаржити трансакції, які були проведені без авторизації за допомогою процедури зворотного платежу chargeback Code 72 No Authorization. 23 лютого 2015 року банк ініціював процедуру оскарження трансакції та примусового повернення коштів. 24 лютого 2015 року вказані грошові кошти були повернуті відповідачу. Отже, грошові кошти у розмірі 1 035 473,00 грн банк сплатив один раз, а зворотно отримав двічі: за рахунок ініційованої процедури оскарження трансакції та примусового повернення коштів 24 лютого 2015 року; та за рахунок погашення позивачем заборгованості 27 березня 2015 року.
Позивач вказував, що на той момент, коли він вносив кошти, то нічого не був винен банку, окрім процентів за користування овердрафтом, оскільки банк отримав всі свої грошові кошти назад.
Відносини, на підставі яких позивач повинен був гасити заборгованість, що утворилася перед банком, якби вона існувала, є договірними та регулюються відповідно умовами укладеної між сторонами угоди, Правилами банківського обслуговування фізичних осіб в AT "Райффайзен Банк" та главою 72 ЦК України. Відповідно до статті 8 розділу 2 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в AT "Райффайзен Банк", заборгованість клієнта перед банком з овердрафту повинна бути погашена негайно. Однак, позивач зазначав, що він нічого не повинен сплачувати, оскільки сплачені банком грошові кошти у якості овердрафту були повернуті банку ще 24 лютого 2015 року. Тобто, внесення грошових коштів позивачем договором не регулюються і при їх внесені виникли інші правовідносини. Таким чином, грошові кошти у розмірі 1 035 473,00 грн, які були сплачені позивачем, є помилково сплаченими банку, оскільки на момент їх сплати, банк уже отримав ці кошти та заборгованості фактично не існувало.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути на його користь з АТ "Райффайзен Банк" заборгованість у загальному розмірі 13 201 845,25 грн, із яких: 1 035 473,00 грн - безпідставно отримані грошові кошти, три відсотки річних - 31 149,30 грн, інфляційні втрати - 765 729,41 грн, пеня, відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів" - 11 369 493,54 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року, ухваленим у складі судді Мовчана Д. В., у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судові витрати у вигляді судового збору компенсувати за рахунок держави.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з банку грошових коштів як безпідставно отриманих, оскільки 25 липня 2014 року між ТОВ "ТІКЕТС.ЮЕЙ" та ТОВ "Тікетс Консолідатор" було укладено субагентський договір №1/08, відповідно до умов якого третя особа може надавати послуги з продажу авіаперевезень як самостійно, так і шляхом залучення третіх осіб-посередників, з якими він окремо укладає договори про надання посередницьких послуг з обов`язковим укладенням при цьому договору про нерозголошення конфіденційної інформації, будучи відповідальним за дії чи бездіяльність зазначених третіх осіб - посередників перед агентом. 11 грудня 2014 року між ТОВ "ТікетсКонсолідатор" та ФОП ОСОБА_1 укладений субагентський договір № UA 11/12/14 про надання посередницьких послуг. Цей договір укладений з метою надання послуг з продажу авіаперевезень, тобто для здійснення позивачем господарської діяльності та отримання прибутку.
При цьому ОСОБА_1 не виконав умови субагентського договору від 11 грудня 2014 року № UA11/12/14 у зв`язку із самостійним оформленням указаних проїзних документів без фактичного здійснення перерахування грошових коштів з кредитної картки, оформленої у АТ "Райффайзен банк". У зв`язку з відсутністю відповідних перерахувань ТОВ "Тікетс.Юей" відповідно до субагентського договору від 25 липня 2014 року № 1/08 звернулося до третьої особи з вимогою про сплату вартості квитків та штрафу, які були повністю задоволені ТОВ "Тікетс Консолідатор".
Оскільки ТОВ "Тікетс Консолідатор" у повній мірі, за власний рахунок, сплатило вартість проїзних документів, тому такий учасник справи вважає, що грошові кошти, які повернулись до банку за вказаними операціями, внаслідок застосування процедури оскарження, мають бути перераховані саме третій особі як учаснику правовідносин, який виконав власним коштом обов`язок іншої особи.
За таких обставин, отримані банком 27 березня 2015 року від позивача у рахунок погашення заборгованості грошові кошти у сумі 1 035 473 грн не можна вважати безпідставно набутим майном.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
11 травня 2022 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року поновлено ОСОБА_2, особі, яка не брала участь у розгляді справи, строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року, відкрито провадження за її апеляційною скаргою.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, особи, яка не брала участь у справі, задоволено частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року скасовано.
Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Райффайзен Банк" в особі Дніпропетровської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк", третя особа - ТОВ "Тікетс Консолідатор", про стягнення безпідставно отриманих коштів задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з АТ "Райффайзен Банк" 13 201 845,25 грн, із яких: безпідставно отримані грошові кошти - 1 035 473,00 грн, три проценти річних - 31 149,30 грн, інфляційні втрати - 765 729,41 грн, пеня відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів" - 11 369 493,54.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення нарахувати пеню відповідно до статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за формулою:
пеня = [Сума боргу] ? 3% ? [Кількість днів]: - на суму боргу 1 035 473, 00 грн за період з 29 листопада 2019 року до моменту погашення боргу відповідачем за правилами, визначеними у постанові Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року.
В іншій частині позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року і частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції вказав, що на момент внесення позивачем 27 березня 2015 року грошових коштів, заборгованість із недозволеного овердрафту, який він мав погасити, не існувала, оскільки 24 лютого 2015 року грошові кошти повернулись на рахунок банку. За таких обставин, отримані банком 27 березня 2015 року грошові кошти від позивача у рахунок заборгованості, якої вже не існувало, є безпідставно набутим майном.
Суд апеляційної інстанції вказав, що для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. При цьому суд апеляційної інстанції послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц (провадження № 61-29056св18), від 13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17 (провадження № 61-15499св19).
Пославшись на положення статті 13 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вказав, що виконання зобов`язань за умовами субагентського договору від 11 грудня 2014 року № UA11/12/14 не є предметом розгляду у цій справі.
Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 та задовольняючи позов ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що грошові кошти, які позивач вніс 27 березня 2015 року на рахунок банку, є майном, яке на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 та її чоловіку - ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції вказав, що заявлена вимога ОСОБА_1 про нарахування процентів, інфляційних збитків, відповідно до статті 625 ЦК України та пені, відповідно до положень Закону України "Про захист прав споживачів", які, з урахуванням висновків суду про задоволення позовних вимог про стягнення відповідних сум на підставі статті 1212 ЦК України, також підлягають стягненню з відповідача згідно розрахунку, наданого позивачем та не спростованого відповідачем.
При цьому суд застосував положення статті 265 ЦК України для нарахування процентів та пені, вказавши, що до вимоги про нарахування інфляційних втрат положення цієї статті не застосовуються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2022 року АТ "Райффайзен Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" та доповнення до касаційної скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до помилкового скасування законних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Заявник вказує, що відсутні підстави для застосування у договірних правовідносинах статті 1212 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину п`яту статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у частині непоширення цих норм на спірні правовідносини, визначення бази нарахування пені та співмірності її розміру.
Суд апеляційної інстанції не застосував положення статей 256, 257, 261 ЦК України щодо строків позовної давності, заявлених банком у суді першої інстанції.
При цьому заявник вказує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема:
- розгляд справи у суді апеляційної інстанції відбувся за відсутності відповідача у справі, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;
- не застосував положення пункту З частини першої статті 362 ЦПК Україні про закриття апеляційного провадження у разі оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі (одним із подружжя, якщо інший з них приймав участь у справі) і щодо якої судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося;
- не дослідив зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20) та у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 331/3298/20 (провадження № 61-16503св21), від 27 травня 2022 року у справі № 361/5753/20 (провадження № 61-21392св21), від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 61-19968св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 522/14240/15-ц (провадження № 61-14305св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 754/4108/18 (провадження № 61-14888св20), від 20 березня 2019 року у справі № 753/20633/15-ц (провадження № 61-6348св18), від 11 квітня 2018 року у справі № 910/7031/17, від 01 червня 2022 року у справі № 591/678/16-ц (провадження № 61-16011св21), від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, від 09 квітня 2020 року у справі № 10/б-743 та інших (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Заявник звертає увагу на те, що банком не наведено жодну постанову Верховного Суду, яка була б ухвалена у подібній справі. При цьому спори, подібні цій справі, не розглядались судами, у зв`язку з чим відсутні правові висновки Верховного Суду у справі, у межах якої споживач банківських послуг вимагає повернення безпідставно отриманих банком грошових коштів після того як банком було застосовано процедуру chargeback.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, задоволення клопотання АТ "Райффайзен Банк", зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ "Райфайзен Банк" укладена угода № PDV2-648355, відповідно до умов якої банк на ім`я ОСОБА_1 відкрив картковий рахунок № НОМЕР_1 з прив`язкою до нього декількох платіжних карток.