Постанова
Іменем України
20 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 135/130/20
провадження № 61-824св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Ладижинська міська рада Вінницької області,
відповідач - ОСОБА_1,
у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Грабик Володимир Віталійович, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимоги про забезпечення позову та рішень судів
У січні 2020 року Ладижинська міська рада Вінницької області (далі - Ладижинська міська рада) до подання позову подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, який належить на праві власності ОСОБА_1, а саме на нежитлове приміщення, загальною площею 56 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування заяви посилалася на те, що Ладижинська міська рада має намір звернутись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів.
ОСОБА_1 є власником комплексу будівель та споруд кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_2, які вона набула на підставі договору дарування 16 вересня 2014 року, про що зроблено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте з моменту реєстрації свого права на нерухоме майно ОСОБА_1 не звернулась до власника земельної ділянки за оформленням права оренди, використовує земельну ділянку без правоустановчих документів, не сплачує орендну плату, чим завдає збитків місцевому бюджету.
Станом на 01 січня 2020 року розмір збитків, завданих місцевому бюджету внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки становить орієнтовно 400 000,00 грн.
Підставою звернення до суду із заявою про забезпечення позову є те, що нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1, може бути відчужено на користь третіх ociб, що значно ускладнить чи унеможливить у подальшому виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав Ладижинської міської ради.
Про таку можливість свідчить низка юридичних фактів, пов`язаних з переходом права власності на відповідне нерухоме майно, які відбулися протягом 2012-2014 років.
Крім того, про неможливість надалі виконати рішення суду, ухвалене на користь Ладижинської міської ради, свідчить спосіб набуття права власності ОСОБА_1 на відповідне майно, а саме за договором дарування, а вік відповідачки вказує на відсутність у неї реальної можливості забезпечити відшкодування відповідної суми коштів за рахунок власного заробітку.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 січня 2020 року заяву Ладижинської міської ради про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт (тимчасове обмеження права на відчуження майна) на нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 56 кв .м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1, у межах суми 275 400 грн без обмеження/позбавлення права користування цим нерухомим майном.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що беручи до уваги предмет та підстави позову, враховуючи наявність спору щодо стягнення безпідставно збережених грошових коштів у зв`язку із використанням земельної ділянки без укладення договору оренди, що виник між сторонами, а також розмір позовних вимог у цій справі, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій посилалася на те, що про оскаржувану ухвалу їй не було відомо, оскільки в судове засідання її не викликали, про наявність ухвали вона дізналася лише 12 листопада 2021 року від представника позивача у судовому засідання та надалі вона ознайомилася зі змістом ухвали у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з тих мотивів, що наведені заявницею причини пропуску апеляційного строку є неповажними. Заявниці запропоновано навести інші поважні причини пропущення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Грабик В. В., ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявниця не усунула недоліки апеляційної скарги, а саме: не навела інших поважних причин пропуску строку та не надала доказів на їх підтвердження.
Матеріалами справи спростовуються доводи про те, що з текстом оскаржуваної ухвали відповідачка ознайомилась лише 12 листопада 2021 року з ЄДРСР, оскільки наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2432101504152 свідчить про вручення ОСОБА_1 копії оскаржуваної ухвали суду першої інстанції 18 лютого 2020 року, і зазначена у ньому інформація не спростована стороною відповідачки належними та допустимими доказами.
Тому, відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг і позиції інших учасників
У січні 2022 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Грабик В. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2432101504152, що є в матеріалах справи, у ньому міститься два підписи: працівника поштового зв`язку та у графі "розписка в одержанні" підпис невстановленої особи. Оскільки особу, яка отримала рекомендоване відправлення № 2432101504152 не було встановлено та не зазначено прізвище особи, то зазначене є порушенням пунктів 105, 106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270).
Тому немає підстав стверджувати, що саме ОСОБА_1 отримала поштове відправлення № 2432101504152.
Також відповідачка ознайомилася із Книгою для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень, яка ведеться відділенням поштового зв`язку № 24321, розташованого за адресою: вул. Кравчика, 2, м. Ладижин, Вінницька область.
Із зазначеної Книги випливає, що 18 лютого 2020року жодних листів ОСОБА_1 не отримувала. Є відомості лише про отримання 24 лютого 2020 року ОСОБА_1 рекомендованого листа, проте його номер не співпадає з номером рекомендованого повідомлення, що міститься у матеріалах справи.
Отже, у матеріалах справи відсутні належні докази отримання ОСОБА_1 ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 січня 2020 року.
ОСОБА_1 не була присутня у судовому засіданні під час постановлення оскаржуваної ухвали. Про наявність цієї ухвали відповідачка дізналася від представника позивача лише 12 листопада 2021 року у судовому засіданні під час розгляду цієї справи. З текстом ухвали ОСОБА_1 ознайомилася 12 листопада 2021 року в ЄДРСР.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок", Правил № 270, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 354 ЦПК України, неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 911/2523/20.
У лютому 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Ладижинська міська рада, просить касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Грабик В. В., залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки в матеріалах справи є докази того, що відповідачка була ознайомлення з оскаржуваною ухвалою, зокрема супровідний лист про направлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
На бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2432101504152 у графі "найменування адресата" міститься прізвище ОСОБА_1, яке було зазначено працівником поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, відповідно до пункту 106 Правил. Також на бланку рекомендованого повідомлення про вручення міститься підпис одержувача відправлення.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що зазначене поштове відправлення отримала інша особа, а не ОСОБА_1 .
Надана відповідачкою копія з Книги для запису рекомендованих поштових відправлень та повідомлень не завірена належним чином, з титульної сторінки неможливо встановити яким поштовим відділенням велася зазначена Книга .
Крім того, ОСОБА_1 18 лютого 2020 року отримала постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 січня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2432101504152.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Грабик В. В., на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, в тому числі ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження виходив з того, що оскаржувану ухвалу суд першої інстанції постановив 31 січня 2020 року за відсутності учасників справи. Копії ухвали направлено до відома учасникам справи 03 лютого 2020 року, про що свідчить супровідний лист № 135/130/20/403/2020 (а. с. 20).
У матеріалах справи є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2432101504152, адресоване ОСОБА_1, яке свідчить про вручення такого відправлення одержувачу 18 лютого 2020 року (а. с. 23).
Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 31 січня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду лише 26 листопада 2021 року.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.