Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 511/409/20
провадження № 61-20060св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Роздільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевчука Кирила Миколайовича на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Ільяшук А. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення особи та факту постійного проживання.
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона - ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Подгорне Воронезької області Росії, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 . У період 1984-1986 років (точної дати не пам`ятає) вона уклала шлюб з ОСОБА_3 у с. Ніжнєсмородино Понировського району Курської області РФ. Після реєстрації шлюбу провели весілля та вона перейшла на прізвище ОСОБА_1, однак свідоцтво про шлюб втрачено її чоловіком.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, яке видано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Роздільнянському району Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області 04 лютого 2014 року.
Вказувала на те, що вона є представником ромської національності, як і її чоловік. Вони вели кочове життя (не останнім чином через ворожі стереотипи про ромів у місцевого населення). Зазвичай, питаннями оформлення документів у ромів займаються чоловіки, тому вона не переймалася питанням наявності чи відсутності тих чи інших документів, включаючи свідоцтва про шлюб, до часу смерті чоловіка у 2011 році.
За цей час у неї народилося багато дітей, з них зареєстровано народження двох дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Народження їх доньки ОСОБА_5 зареєстрував її чоловік, але втратив свідоцтво про народження доньки.
Однак у 2017 році заявник отримала довідку у Мєщовському районі Калузької області РФ, яка підтверджує факт її народження. Також цією довідкою підтверджується, що вона взяла прізвище чоловіка та записана там як ОСОБА_1 .
Народження доньки ОСОБА_6 зареєстровано за рішенням Роздільнянського районного суду Одеської областівід 26 січня 2016 року у справі № 511/3144/15-ц. У свідоцтві про народження ОСОБА_6 вона записана матір`ю дитини.
Крім того, згідно з медичним свідоцтвом про народження сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, вона ( ОСОБА_1 ) також зазначена матір`ю дитини.
Зазначала, що вона не має жодних документів, що підтверджують її особу, проте її та її родину знають багато людей у м. Роздільна Роздільнянського району Одеської області, де вона проживає з середини 2000-х років. Через відсутність свідоцтва про шлюб вона не має можливості оформити паспорт громадянина України, оскільки Державна міграційна служба України не може встановити перехід з прізвища ОСОБА_1 на ОСОБА_1, і, як наслідок, її особу.
У 2018 році вона зверталась до Суворовського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України з заявою щодо встановлення особи з подальшим оформленням паспорта громадянина України, однак їй відмовлено у задоволенні вказаної заяви, її особу не встановлено, належність до громадянства України не визначено.
Через об`єктивні чинники, а саме відсутність паспортного документа і неможливість перетину державного кордону України, вона не може поїхати до РФ і отримати дублікат свідоцтва про шлюб.
Вказувала на те, що вона намагалась уточнити дату укладення шлюбу через засоби електронного зв`язку та дізналася, що актовий запис про укладення шлюбу на території Понировського району Курської області РФ з невідомих причин не зберігся.
Зазначала, що встановлення її особи є вкрай важливим для неї, оскільки саме від нього залежить оформлення паспорту. Більше того, встановлення її особи є також важливим для її дітей, оскільки вона не може зареєструвати народження сина ОСОБА_7 та інших дітей.
Вказувала на те, що вона з часу народження її дочки ОСОБА_6, тобто з 1990 року, постійно проживає на території України та її не покидала. З 1990 року по 1995 рік вона проживала на території Донецької області, з 1995 року до середини 2000 років вона проживала на території Дніпропетровської області, де в неї народився син ОСОБА_7, з середини 2000 років вона проживає у м. Роздільна Роздільнянського району Одеської області.
Зазначала, що, враховуючи те, що вона вела кочове життя, вона не може підтвердити офіційними документами своє пересування територією України, однак її постійне проживання на території України станом на 1991 року може підтвердити її дочка - ОСОБА_6, інші свідки можуть підтвердити її проживання на території м. Роздільна Роздільнянського району Одеської області.
З урахуванням зазначеного та заяви про уточнення вимог, ОСОБА_1 просила встановити її особу - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: с. Подгорне Воронезької області Росії, відповідно до фотозображення, що міститься у довідці Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради № 3097 від 29 жовтня 2019 року, та встановити юридичний факт її постійного проживання на території України станом на 24 серпня та 13 листопада 1991 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено юридичний факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.
В іншій частині заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви в частині встановлення особи, суд першої інстанції виходив із того, що такий факт не встановлюється в порядку окремого провадження, оскільки від нього не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи.
Задовольняючи заяву в частині встановлення юридичного факту постійного проживання заявника на території України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 року скасовано.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення особи та факту проживання на території України станом на певний період відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що для встановлення постійного проживання особи на території України, безумовним фактом є встановлення цієї особи, яке може бути підтверджено довідкою територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи, однак згідно з листом Суворовського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України від 21 грудня 2018 року особу заявника не встановлено, належність до громадянства України не визначено, та на підтвердження даних про свою особу ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У грудні 2021 року ОСОБА_1 в особі адвоката Шевчук К. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у встановлення особи та постанову апеляційного суду, ухвалити нове про задоволення заяви.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що не встановлення її особи органами Державної міграційної служби України не впливає на встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня та 13 листопада 1991 року. Суд апеляційної інстанції не розглянув подані нею докази проживання на території України станом на 1991 рік.
Оскільки документи, подані до суду як належні докази з метою встановлення особи, мають містити фотокартку заявника, вона подала до суду копію посвідчення про взяття на облік № 5569 від 08 листопада 2018 року та копію довідки Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради № 3097 від 29 жовтня 2019 року, які містять фотозображення та непрямо підтверджують її особу, однак суд не надав цим доказам належну правову оцінку.
При цьому апеляційний суд належним чином не перевірив її доводи щодо тривалого проживання у м. Роздільна Одеської області, наявності дітей та сусідів, які можуть підтвердити її особу, що має значення для правильного вирішення заяви про наявність чи відсутність зазначеного факту.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 315 ЦПК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітня 2022 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року продовжено представнику ОСОБА_1 - адвокату Шевчуку К. М. строк для усунення недоліків, вказаний в ухвалі Верховного Суду від 14 грудня 2021 року.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народилася в селі Подгорне, Подгоренський район Воронезької області, про що 07 лютого 1966 року зроблений актовий запис № 2. Місце державної реєстрації -виконавчий комітет Подгоренської сільської ради депутатів трудящих Подгоренського району Воронезької області. Батько - ОСОБА_10, циган, мати - ОСОБА_11, циганка. Дата видачі повторного свідоцтва - 18 листопада 2017 року.
Відповідно до медичного свідоцтва про народження № 3063 від ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області ІНФОРМАЦІЯ_7 народила хлопчика.
Згідно з медичним свідоцтвом про народження № 137 від 24 квітня 2012 року ОСОБА_1 у м. Єнакієве Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_4 народила дівчинку.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 45 років, про що 04 лютого 2014 року складено відповідний актовий запис № 1.
Згідно з рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 січня 2016 року у справі №511/3144/15-ц встановлено факт народження ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Єнакієво Донецької області, Україна, від матері ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 08 лютого 2016 року.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про держану реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась в місті Єнакієве Донецької області, Україна. Згідно з рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 січня 2016 року встановлено факт народження ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Єнакієво Донецької області, Україна, від матері ОСОБА_1 .
Відповідно до листа Суворовського районного відділу у м. Одесі Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області від 21 грудня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено, що її заява про встановлення особи з подальшим оформленням паспорта громадянина України у вигляді (ІD) картки розглянута. Її особу не встановлено, належність до громадянства України не визначено.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Роздільнянської міської ради від 29 жовтня 2019 року громадянка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає по АДРЕСА_1 (без реєстрації).
Відповідно до довідки № 4 Генерального консульства Російської Федерації в Одесі ОСОБА_1, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Підгірне Воронезької області РРФСР, неможливо визначити належність до громадянства Російської Федерації (на підставі відповіді УФМС Росії по Липецькій області вих. № 23/5335 від 23 березня 2015 року).
Згідно з листом Комітету запису актів громадського стану Курської області від 26 грудня 2019 року актовий запис про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_11, складений на території Понировського району Курської області за період 1984-1986 років, не виявлено.
Відповідно до листа начальника Роздільнянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 07 лютого 2020 року актовий запис про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не може бути поновлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.