Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 522/21730/19
провадження № 61-37св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року у складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, застосування реституції і відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що 04 серпня 2015 року між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцькою М. Л., на підставі якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру під АДРЕСА_1 .
05 квітня 2018 року невідомі люди, які представилися представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"), примусили позивача звільнити квартиру. Позивачу повідомили, що ТОВ "Кей -Колект" є власником квартири АДРЕСА_1 .
Як стало відомо позивачу, 27 квітня 2006 року між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк" укладений кредитний договір, в якості забезпечення якого укладений іпотечний договір, за предметом іпотеки була спірна квартира.
13 лютого 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладений договір відступлення прав вимоги за вищевказаним договором іпотеки, а 22 травня 2015 року ТОВ "Кей-Колект" зареєструвало за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" про визнання правочину недійсним, іпотечний договір визнаний недійсним.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одесі від 13 липня 2015 року у справі № 522/11820/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Кей-Колект", третя особа - реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, про визнання правочину недійсним та визнання права власності, визнано недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 649-650, укладений 13 лютого 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект", скасована реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Кей-Колект".
Позивач вважає, що при укладенні договору купівлі-продажу від 04 серпня 2015 року ОСОБА_2 ввела її в оману, так як при оформленні договору відповідач гарантувала юридичну безпеку придбання квартири та у самому договорі зазначила, що вона, як продавець гарантує, що "від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору; до укладення цього договору квартира іншим особам не відчужена; під забороною (арештом) та в заставі, в тому числі податковій, не перебуває; щодо неї відсутні судові спори; обтяжень, а також будь - яких прав у третіх осіб щодо неї не має". Внаслідок укладеного правочину ОСОБА_1 позбулася і грошей, і квартири.
Позивач просила:
визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцькою М. Л., на підставі якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру під АДРЕСА_1 (згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 серпня 2015 року, індексний номер 41713707), що складається з 3 житлових кімнат загальною площею 74,2 кв. м, застосувавши реституцію;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму, що дорівнює вартості втраченої кватири, а саме, 1 563 624 грн, суму інфляційних витрат у розмірі 769 493 грн та три проценти річних за користування коштами у розмірі 172 984 грн;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, застосування реституції та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04 серпня 2015 року, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцькою М. Л., на підставі якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру квартири АДРЕСА_1 (згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 серпня 2015 року, індексний номер 41713707), що складається з 3 житлових кімнат загальною площею 74,2 кв. м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 72 000 дол. США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення складає 2 008 000 грн і дорівнює вартості втраченої ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 при укладенні з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу від 04 серпня 2015 року квартири під АДРЕСА_1, ввела покупця в оману. В результаті чого ОСОБА_1 втратила і квартиру, і свою власність у формі грошей у розмірі 72 000 дол. США. Суд першої інстанції зробив висновок про неможливість застосування реституції в розумінні статті 216 ЦК України в частині повернення квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2, так як квартира вибула із володіння відповідача та знаходиться у власності теперішнього кредитора відповідача - TOB "Кей-Колект" з 28 березня 2018 року. Суд першої інстанції зазначив, що майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Суд першої інстанції зауважив, що відповідач ОСОБА_2 має право подати віндикаційний позов до свого кредитора TOB "Кей-Колект" з урахуванням кредитних відносин з останнім. Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивач, суд першої інстанції зробив висновок, що на користь позивача необхідно стягнути 25 000 грн моральної шкоди, що відповідатиме вимогам розумності, виваженості та справедливості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року змінено в частині мотивування.
В іншій частині залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, однак, враховуючи доводи апеляційної скарги, змінив мотивування оскаржуваного рішення шляхом його доповнення. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за обставинами даної справи відповідач передала спірну квартиру в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. Відомостей щодо погашення заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять та відповідачем до суду не подавались. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_2, усвідомлюючи наявність непогашених кредитних зобов`язань перед ПАТ "УкрСиббанк" (правонаступник ТОВ "Кей-Колект"), в забезпечення виконання яких була передана в іпотеку спірна квартира, та бажаючи настання відповідних наслідків, відчужила вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 . Тобто, відповідач фактично ввела в оману позивача щодо істотних умов договору, а саме, правового статусу предмету договору - оспорюваної квартири.
Апеляційний суд прийняв до уваги доводи ОСОБА_2 стосовно того, що формально на момент укладення договору купівлі-продажу будь-які спори щодо спірної квартири були відсутні, так само як й будь-які обтяження, які були на неї накладені. Разом з тим, апеляційний суд зробив висновок, що вказані обставини мають суто формальний характер, оскільки вчинені дії та власне характер поведінки відчужувача - ОСОБА_2 свідчить про дійсні наміри укладення оспорюваного правочину, а саме, ухилення від настання відповідальності за невиконане грошове зобов`язання; обставини знаходження спірного нерухомого майна в якості забезпечення виконання іншого зобов`язання та наявність судових спорів щодо вказаного майна та договору іпотеки продавцем доведені до покупця не були.
Щодо посилань ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року в справі № 522/18070/18, яким була скасована державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ "Кей-Колект", апеляційний суд зауважив, що вказане рішення не впливає на правову кваліфікацію правовідносин за спірним договором купівлі-продажу в даній справі. Вказане рішення від 10 грудня 2018 року може створювати правові наслідки щодо юридичної долі спірного майна, однак, з обов`язковим врахуванням рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу, у випадку встановлення дійсного власника майна.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Одеського апеляційного суду від 29 червня 2021 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року в справі № 522/18070/18 було змінено в частині мотивування, в іншій частині було залишено без змін. Отже, вказані обставини не існували на момент ухвалення рішення суду в даній справі - 04 березня 2021 року, а тому апеляційний суд не врахував відповідні посилання ОСОБА_2 . Ці обставини можуть бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
Доводи апелянта про застосування позовної давності також були відхилені апеляційним судом, оскільки в процесі розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача не подавав заяву про застосування позовної давності, незважаючи на участь у судових засіданнях, поважних причин неподання такої заяви не встановлено. Посилання представника відповідача щодо неможливості подання заяви про застосування позовної давності в судове засідання 04 березня 2021 року суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, оскільки сторона мала достатньо часу для вчинення відповідної процесуальної дії, однак не скористалася наданим законом правом. Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, у якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розгляд справи в суді першої інстанції було призначено на 04 березня 2021 року на 11-00 годину. В цей день засідання не відбулося, оскільки у період часу з 10-30 години до 13-00 години приміщення Приморського районного суду м. Одеси було "заміноване", що підтверджується відповіддю на адвокатський запит, яка 20 жовтня 2021 року була подана з відповідним клопотанням до апеляційного суду. Таким чином, неможливість подання заяви про застосування позовної давності в суді першої інстанції обґрунтовувалась "замінуванням", про що зазначалось в апеляційній скарзі. Судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі 715/381/16-ц щодо можливості подання заяви про застосування строку позовної давності у судових дебатах. Факт непроведення судом судового засідання у конкретно визначений час через повідомлення про замінування приміщення суду та зміна часу судового засідання, про що всупереч вимогам частини першої статті 8, частини третьої статті 368 ЦПК України не було повідомлено учасників справи, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд. Вказану позицію висловив Верховний Суд у справі № 618/398/20. Фактично відповідач був позбавлений можливості заявити (подати) заяву про застосування позовної давності саме у судових дебатах 04 березня 2021 року. У зв`язку із тим, що позов був поданий 24 грудня 2019 року, а оспорюваний договір укладений 04 серпня 2015 року, строк позовної давності за вказаними вимогами сплинув.
Судом апеляційної інстанції не застосовано висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15, від 20 травня 2020 року у справі № 367/836/18, від 21 червня 2018 року у справі № 333/2051/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 755/612/16-ц. Заочне рішення у цивільній справі № 522/11820/15-ц (припинення іпотеки) набрало законної сили 28 липня 2015 року та скасоване 19 квітня 2016 року. Заочне рішення у справі № 522/7981/15-ц (повторне визнання права власності за ОСОБА_2 ) набрало законної сили 26 травня 2015 року та скасоване 04 серпня 2016 року. В даному випадку скасування зазначених рішень не є підставою для перегляду юридичних фактів, що виникли на підставі зазначених рішень - договору купівлі - продажу. Скасування судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі. В результаті скасування рішень у справі № 522/11820/15-ц та № 522/7981/15-ц дія іпотеки "автоматично" не поновилася.
За відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-27гс19). За таких умов право іпотеки припиняється. На момент укладення договору купівлі - продажу від 04 серпня 2015 року будь-які обтяження на квартиру були відсутні, а відтак ОСОБА_1 набула право на таке майно вільно від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Тобто, на момент укладення договору були відсутні підстави для його недійсності. Судом першої інстанції не були враховані висновки, висловлені в постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2416/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржуються, отже в касаційному порядку не переглядаються.
Позиція інших учасників справи
У березні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника Кравченка О. М., у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року залишити в редакції постанови Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що у касаційній скарзі не визначено які ж саме норми матеріального та процесуального права були порушені судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень. У касаційній скарзі заначено, що засідання суду першої інстанції від 04 березня 2021 року по цивільній справі №522/21730/19 нібито не відбулосяз причин мінування будівлі Приморського районного суду міста Одеси. Але це неправдива інформація, так як засідання було проведено і у представника позивача - адвоката Кравченко О. М. був доступ до правосуддя. Представник відповідача намагається надати копію якогось документу про мінування суду в певний час 04 березня 2021 року, але в листі від 14 вересня 2021 року зазначено, що Приморський районний суд міста Одеси працював (хоч і в обмеженому режимі), частина справ, була відкладена, але в цьому провадженні засідання відбулося і було ухвалене рішення. Учасник справи може подавати заяву про застосування позовної давності на стадії процесу, що передує ухваленню рішення у першій інстанції, але відповідач та її представник жодним чином не повідомили суд про свої намагання подати таку заяву. Відповідач зловживає своїми правами та необґрунтовано намагається будь- якими чином завадити розгляду справи та затягнути процес. ОСОБА_1 дізналася про обман з боку ОСОБА_2 після того, як була виселена зі спірної квартири колекторською компанією ТОВ "Кей-Колект", що відбувалося у квітні 2018 року. Позов поданий 24 грудня 2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Апеляційний суд вірно відхилив клопотання відповідача про долучення доказів, що призвело до прийняття обґрунтованої та законної постанови.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року відмовлено; відкрито касаційне провадження у справі № 522/21730/19, витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року, зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
У квітні 2022 року матеріали цивільної справи № 522/21730/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 27 січня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 715/381/16-ц, від 26 травня 2021 року у справу № 618/398/20, від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15, від 20 травня 2020 року у справі № 367/836/18, від 18 березня 2020 року у справі № 755/612/16-ц, від 21 червня 2018 року у справі № 333/2051/16-ц, від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 та у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).