Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 361/2146/19
провадження № 61-12171св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2020 року в складі судді Дутчака І. М. та постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2020 року в складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк") та просив визнати недійсним пункт 3.11 договору № 93401063000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 07 червня 2016 року і додаток №1 до цього договору, укладений між ним і АТ "УкрСиббанк", та стягнути на його користь із АТ "УкрСиббанк" сплачену ним щомісячну комісію в розмірі 21 831, 58 грн.
На обґрунтування позову зазначав, що 07 червня 2016 року між ним і ПАТ "УкрСиббанк" був укладений договір № 93401063000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, за умовами якого банк надав йому кредит на споживчі цілі у розмірі 20 304,57 грн.
У пункті 3.11 цього кредитного договору встановлено, що відповідно до умов даного договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною, він повинен сплачувати на користь банку щомісячну комісію.
На виконання вказаного пункту договору він сплатив на користь банку комісію в загальному розмірі 21 831, 58 грн.
Встановлена пунктом 3.11 кредитного договору та додатком №1 до договору комісія за управління кредитом порушує його права як споживача послуг, оскільки фактично є платою за обслуговування банком кредиту, ці положення кредитного договору суперечать вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", тому підлягають визнанню недійсними, а сплачені ним кошти (щомісячна комісія) в загальному розмірі 21 831, 58 грн підлягає поверненню на його користь на підставі статті 216 ЦК України.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним пункт 3.11 договору № 93401063000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 07 червня 2016 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1, та додаток № 1 до цього договору в частині сплати позичальником на користь банку щомісячної комісії за управління кредитом.
Стягнуто з АТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 сплачену ним щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі 21 831, 58 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що щомісячна комісія за управління кредитом по своїй суті є фактично платою за обслуговування кредитної заборгованості, визначення умовами договору обов`язку сплати позичальником такої комісії суперечить положенням Закону України "Про захист прав споживачів".
Комісія в сумі 21 831, 58 грн, нарахована банком та сплачена на його користь позичальником, є більшою, ніж сума отриманого ним споживчого кредиту в розмірі 20 304, 57 грн, що є несправедливим по відношенню до ОСОБА_1 як споживача послуг, суперечить принципу добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків сторін.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У серпні 2020 року АТ "УкрСиббанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
На обґрунтування касаційної скарги заявник вказував на застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, від 09 жовтня 2918 року в справі № 204/1646/16.
Зазначав, що комісія за управління кредитом є складовою плати за кредит та, відповідно, істотною умовою кредитного договору.
Комісія за управління кредитом в оспорюваному договору не є компенсацією за невиконання умов договору, а включена до ануїтетного платежу, є складовою плати за видані позичальнику кредитні ресурси.
Задовольняючи позов, суди фактично змінили істотну умову договору, а саме зменшили винагороду банку - ціну договору без згоди сторони після його виконання, що суперечить частині третій статті 632 ЦК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Броварського міськрайонного суду Київської області.
21 вересня 2020 року справа № 361/2146/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 07 червня 2016 року ПАТ "УкрСиббанк" (після перейменування - АТ "УкрСиббанк") і ОСОБА_1 уклали договір № 93401063000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, за умовами якого банк надав позичальнику кредит для особистих потреб у розмірі 20 304, 57 грн, з яких: 20 000 грн - на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на картковий рахунок, 304, 57 грн - на оплату страхового платежу відповідно до умов договору добровільного страхування від нещасного випадку.
Процентна ставка за цим договором встановлена в розмірі 28 % річних. Позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до графіка, викладеного у додатку №1 до договору, але у будь-якому випадку кредит повинен бути повернутий не пізніше 07 червня 2018 року.
Відповідно до пункту 3.11 кредитного договору позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.
У додатку №1 до кредитного договору № 93401063000 від 07 червня 2016 року встановлено щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі 3,15% або 4,80% від суми кредиту залежно від умов сплати страхового платежу, яка включається до суми ануїтетного платежу, сплачується позичальником за рахунок власних коштів, та відповідно становить 639,69/974,62 грн.
ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором № 93401063000 про надання споживчого кредиту виконав належним чином у повному обсязі, отримані в борг грошові кошти повернув.
Відповідно до довідки № 79-10-33/363 про стан кредитної заборгованості ОСОБА_1 від 05 вересня 2018 року, виданої АТ "УкрСиббанк", позичальником на виконання умов договору на користь банку фактично було сплачено: суму основного боргу в розмірі 20 304, 57 грн, проценти за користування кредитом у розмірі 6 360, 81 грн, комісію в розмірі 21 831, 58 грн та пеню в розмірі 3, 89 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).