Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 352/2523/19
провадження № 61-6340св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 червня 2022 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В.,
Максюти І. О., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності, визнання права власності на частину нерухомого майна.
Позов мотивувала тим, що з 01 вересня 1978 року вона перебуває
у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За час перебування у шлюбі вони за спільні кошти збудували житловий будинок на АДРЕСА_1 . У грудні 2019 році їй стало відомо про те, що право власності на цей будинок зареєстровано за ОСОБА_3 . В той же час ОСОБА_3 ніколи не вселялась та не проживала у будинку, не брала участі в утриманні цього майна, житлово-комунальні послуги не оплачувала.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вона дізналась,
що ОСОБА_3 зареєструвала право власності і на інше майно: нежитлове приміщення № 5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; домоволодіння, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_3 ; чотирикімнатну квартиру,
що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_4 .
Позивач вважає, що власниками зазначеного майна є вона та ОСОБА_2, оскільки спірна нерухомість придбана за їхні спільні кошти. Дії щодо пошуку нерухомості, її огляду, визначення істотних умов договору купівлі-продажу, зокрема ціну, реалізації таких істотних умов здійснювались безпосередньо відповідачем ОСОБА_2, натомість відповідач ОСОБА_3 участі в підборі для купівлі та визначенні істотних умов договору купівлі-продажу не брала. Крім того, вона не мала можливості придбати усі ці об`єкти нерухомого майна.
Враховуючи, що спірне нерухоме майно набуто подружжям ОСОБА_4 час шлюбу, то це майно належить їй та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, а отже, вона має право на 1/2 частини спірних об`єктів нерухомого майна.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд:
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на житловий будинок
АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_5 ;
- визнати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 жовтня 2010 року та договір купівлі-продажу домоволодіння від 10 лютого 2010 року недійсними в частині покупця, зокрема в частині зазначення в договорах покупцем ОСОБА_3
- перевести за цими договором на подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права і обов`язки покупця.
- визнати житловий будинок АДРЕСА_6, нежитлове приміщення № 5 в АДРЕСА_2, домоволодіння
АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_5 спільним майном подружжя
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на
1/2 частини цього майна.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21 грудня 2021 року
ОСОБА_1 поновлено строк на подання заяви про залишення без розгляду позовних вимог. Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_3 на квартиру
АДРЕСА_5 ; визнання квартири спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/2 частини вказаної квартири залишено без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 21 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано державну реєстрацію права приватної власності
за ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 . Визнано житловий будинок спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини вказаного житлового будинку.
Визнано договір купівлі-продажу від 20 жовтня 2010 року недійсним
в частині зазначення у договорі покупцем ОСОБА_3 .
Переведено на подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за цим договором права і обов`язки покупця нежитлового приміщення загальною площею
54 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 .
Визнано вказане нежитлове приміщення спільним майном подружжя та визнано за ОСОБА_5 право власності на його 1/2 частини.
Визнано договір купівлі-продажу від 10 лютого 2010 року недійсним в частині зазначення у договорі покупцем ОСОБА_3 .
Переведено на подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права і обов`язки покупця домоволодіння, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_3 .
Визнано це домоволодіння спільним майном подружжя та визнано
за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частини цього майна.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановленим є факт будівництва житлового будинку на АДРЕСА_6 сім`єю ОСОБА_4 . Оскільки вказаний будинок побудовано під час перебування сторін у шлюбі,
то це майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4
і підлягає поділу між ними у рівних частках.А отже,за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на 1/2 частиницього житлового будинку. Відповідно підлягає скасуванню державна реєстрація права власності на житловий будинок на АДРЕСА_6 за відповідачкою ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції установив, що дії щодо пошуку домоволодіння на
АДРЕСА_3 та нежитлового приміщення
АДРЕСА_8, їх огляд, визначення істотних умов договорів купівлі-продажу, зокрема ціну, та реалізація їхніх умов, здійснював безпосередньо ОСОБА_2 . Зібраними доказами підтверджено, що вказані об`єкти були придбанні за спільні кошти подружжя ОСОБА_4 та для потреб їхньої сім`ї. Наслідком оформлення спірної нерухомості на ОСОБА_3 спричинило виникнення розбіжностей між волею реального покупця та її зовнішнім виявом.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про недійсність договорукупівлі-продажу домоволодіння та договору купівлі-продажу нежитлових приміщень в частині покупця з моменту вчинення правочинів. Належними покупцями за цими правочинами суд визнавподружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Установивши, що нежитлове приміщення та домоволодіння на
АДРЕСА_3 набуте під час шлюбу, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частиницього майна.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 21 грудня 2021 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності, визнання права власності на частину нерухомого майна відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок на АДРЕСА_6, визнання вказаного житлового будинку спільним майном подружжя та визнання за ОСОБА_1 права власності на
1/2 частини цього майна, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не порушувалося питання щодо оспорення правомірності набуття відповідачкою права власності на вказаний будинок, позовних вимог про визнання недійсними рішень Чукалівської сільської ради, на підставі яких вона набула право власності на нерухоме майно, свідоцтва на право власності ОСОБА_1 не заявлялося. Правомірність набуття права власності відповідача не спростована, відповідно, підстави для скасування державної реєстрації у суду були відсутні.
Укладення ОСОБА_2 19 лютого 2008 року договору на розробку робочого проекту спірного будинку не є достатнім доказом, який підтверджує факт будівництва спірного будинку подружжям ОСОБА_4 . Не можуть бути доказами будівництва спірного будинку подружжям і надані стороною позивачки докази здійснення ОСОБА_2 оплати за будівництво сауни, басейну, технічні умови про приєднання житлового будинку до централізованих систем водопостачання і каналізації м. Івано-Франківська, договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, оскільки такі датовані 2010, 2012, 2013 роками та не підтверджують факт будівництва подружжям ОСОБА_4 у 2007-2008 році спірного будинку.
Разом з тим навіть за такої участі ОСОБА_2 у благоустрої будинку, такі дії не свідчать про участь у будівництві подружжя, яку доводить позивач. Така участь не породжує право власності і не може розцінюватися як будівництво будинку за кошти подружжя.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_3 на житловий будинок
АДРЕСА_6, визнання цього будинку спільним майном подружжя та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частиницього будинку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу в частині покупця, переведення на подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прав та обов`язків покупця, визнання домоволодіння та нежитлового приміщення спільним майном подружжя та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частиницього майна, апеляційний суд виходив з того, що зазначені позовні вимоги пред`явлені за неналежного суб`єктного складу відповідачів,
що є самостійною підставою для відмови у їх задоволенні.
Так, пред`являючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, ОСОБА_1 відповідачем зазначила лише одну сторону оспорюваних правочинів - покупця ОСОБА_3, продавців нерухомого майна не було зазначено як відповідачів, клопотань про залучення співвідповідачів до участі у справі не заявлено.
Позовна вимога про визнання права власності є похідною, тому також не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 червня 2022 року та залишити в силі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2021 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
25 липня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 521/17654/15 (провадження № 61-2858св18), від 22 липня 2020 року у справі № 265/3310/17 (провадження № 61-2308св19), від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15 (провадження № 61-14680сво20).
Апеляційний суд не звернув уваги, що у справі, яка розглядається, позовні вимоги про визнання договорів частково недійсними в частині покупця поєднано з вимогою про переведення прав покупця за цим договором на подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_5 права власності на його 1/2 частини. Тобто, позовних вимог стосовно продавців за правочинами заявлено не було, вказані особи визнавали факт укладення договорів з ОСОБА_2 та отримання коштів виключно від нього, рішення у справі жодним чином не впливали на їхні права та обв`язки, як сторін укладених правочинів.
Апеляційний суд зобов`язаний був зробити оцінку доказів, поданих сторонами, для встановлення всіх обставин справи, оскільки це є одним із завдань судів як першої, так і апеляційної інстанцій. Проте суд апеляційної інстанції безпідставно ухилився від оцінки всіх доказів у справі і встановлення усіх обставин, помилково послався на неналежність відповідачів у справі, хоча всі досліджені в судовому засіданні докази підтверджують, що житловий будинок за адресою:
АДРЕСА_6, був збудований за кошти та силами ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції у порушення статей 12, 89, 263 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин, не перевірив усіх доводів сторін й не надав належної правової оцінки поданим ними доказам, не сприяв всебічному й повному з`ясуванню дійсних обставин справи, що мають юридичне значення для її вирішення, допустив неповноту у з`ясуванні таких обставин.
Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 вересня 1978 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 37 та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Косівського районного управління юстиції Івано-Франківської області (а.с. 9, т. 1).
Щодо житлового будинку на АДРЕСА_6 установлено таке.
Рішенням виконкому Чукалівської сільської ради від 31 липня 2007 року надано дозвіл ОСОБА_3 на початок будівництва індивідуального житлового будинку на приватизованій ділянці площею 0,0516 га в АДРЕСА_6 (а.с. 89, т. 1).
Цього ж дня виконавчий комітет Чукалівської сільської ради розглянув заяви ОСОБА_3 та прийняв рішення, якими надав їй дозвіл на електрифікацію та газифікацію житлового будинку в
АДРЕСА_6 (а.с. 87, 88, т. 1).
У 2007 році відділом архітектури і містобудування Тисменицької ради виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, забудовником якого є ОСОБА_3, адреса будівництва: АДРЕСА_6 (а.с. 83 т. 1).
На підставі замовлення ОСОБА_3 від 18 вересня 2007 року
№ 02/1087 госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро при відділі містобудування і архітектури Тисменицької районної державної адміністрації виготовлено архітектурно-планувальне завдання на проектування житлового будинку на АДРЕСА_2 (а.с. 85, т. 1).
16 листопада 2007 року ОСОБА_3 видано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва цього індивідуального житлового будинку (а.с. 84, т. 1).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Чукалівської сільської ради
від 26 серпня 2008 року, розглянувши заяву ОСОБА_3 виконавчий комітет сільської ради вирішив визнати право власності на будинковолодіння на АДРЕСА_6 за ОСОБА_3 . Зобов`язано Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації виготовити свідоцтво про право власності (а.с. 90, т. 1).
На підставі цього рішення 01 жовтня 2008 року Чукалівська сільська рада видала ОСОБА_3 свідоцтво на право власності на зазначене домоволодіння (а.с. 91, т. 1).
18 вересня 2008 року Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації складено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_6 . Рік побудови житлового будинку, загальною площею 412,4 кв. м, зазначено 2008 року (а.с. 12-17, т. 2).
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно
01 жовтня 2008 року було прийнято рішення про реєстрацію права власності домоволодіння на АДРЕСА_6
за ОСОБА_3 . Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності від 01 жовтня 2008 року (а.с. 92, т. 1).
ОСОБА_1 вважає житловий будинок на АДРЕСА_6 спільним майном подружжя - її та ОСОБА_2, оскільки він побудований за час шлюбу саме ОСОБА_2 та за спільні кошти.
На підтвердження доводів щодо будівництва житлового будинку
на АДРЕСА_6 подружжям ОСОБА_4 позивач надала договір № 9-02/08 на розробку проектно-технічної продукції від 19 лютого 2008 року, укладений між підприємством "Науково-творча майстерня "Архітрав" Прикарпатського центру Української академії архітектури та ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 1.1 цього договору замовник ОСОБА_2 доручає,
а виконавець приймає на себе розробку робочого проекту індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_6 .
За виконану проектно-технічну продукцію замовник оплачує виконавцю
8 300,00 грн без ПДВ (п. 2.1 договору) (а.с.9-10, т. 2).
Відповідно до акта здачі-приймання проектно-технічної продукції за договором від 19 лютого 2008 року № 09/02-08 ОСОБА_2 21 травня
2008 року прийняв роботу (а.с. 11, т. 2).
За прибутково касовими ордерами від 05 квітня 2010 року № 7
та від 21 квітня 2010 року № 14 ОСОБА_2 здійснив оплату в сумі
110 000,00 грн за будівництво басейну та в сумі 36 524,00 грн за будівництво сауни за адресою:
АДРЕСА_6 (а.с. 25, 26, т. 2).
Згідно з листа ПП "ТЕРМОСЕРВІС", актів виконаних робіт по технічному обслуговуванню від 02 вересня 2012 року, від 02 вересня 2013 року
у вказаному спірному будинку встановлено газовий котел, споживачем вказано ОСОБА_2 (а.с. 56-60, т. 2).
Відповідно до технічних умов від 13 листопада 2012 року № 397 про приєднання житлового будинку, який проектується (підлягає реконструкції) до централізованих систем водопостачання і каналізації м. Івано-Франківська, його замовником є ОСОБА_6, адреса об`єкта:
АДРЕСА_6 (а.с. 62-63, т. 2).
17 жовтня 2013 року між КП "Івано-Франківськводотехпром" та ОСОБА_6 укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, адреса:
АДРЕСА_6 (а.с. 64-67, т. 2).
Згідно з актом обстеження технічного стану самовільно збудованих мереж господарсько-побутової каналізації до ж/б АДРЕСА_6, замовником якого є ОСОБА_6, проведено огляд виконаних робіт з влаштування господарсько-побутової каналізації на
АДРЕСА_6 (а.с. 75-78, т. 2).
Відповідно до гарантійного паспорта від 16 травня 2014 року за адресою:
АДРЕСА_6, встановлено котел, замовником вказано ОСОБА_6 (а.с. 79-80, т. 2).
Щодо домоволодіння на АДРЕСА_3 та нежитлового приміщення за адресою: приміщення АДРЕСА_8, установлено таке.
10 лютого 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу домоволодіння, відповідно до якого остання прийняла у власність домоволодіння, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_3 . Купівлю-продаж домоволодіння здійснено за 620 549,00 грн
(а.с. 122-123, т. 1).
09 жовтня 2010 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами якого остання придбала
у власність нежитлове приміщення загальною площею 54 кв. м,
що знаходиться за адресою: приміщення АДРЕСА_8 . Продаж майна за домовленістю сторін вчинено за 117 990,00 грн (а.с. 133-134, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок на АДРЕСА_6, визнання вказаного житлового будинку спільним майном подружжя та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини цього майна.
Звертаючись до суду із зазначеними позовними вимогами, ОСОБА_1 посилалась на те, що цей будинок є спільним майном подружжя ОСОБА_4, оскільки побудований ОСОБА_2 під час шлюбу за спільні кошти подружжя, а отже, проведена державна реєстрація права власності на це майно за ОСОБА_3 є незаконною та підлягає скасуванню.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені
у статті 16 ЦК України.
Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права,
яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.