Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 335/92/20
провадження № 61-11049св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Комунарський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Запоріжжя),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Калюжної В. В., та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту.
Позовну заяву мотивувала тим, що 23 жовтня 2012 року між нею та ОСОБА_4 укладений договір про позику грошей, за яким ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_4 прийняла позику у сумі 485 000 грн, що на момент укладення договору за курсом Національного банку України становило 59 200 доларів США, зі строком повернення до 22 жовтня 2013 року. Договором позики передбачено, що у разі прострочення повернення боргу позичальник зобов`язується відшкодувати завдані збитки та сплатити штраф у розмірі 0,4% від суми боргу за кожен день прострочки.
23 жовтня 2012 року на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 23 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та ОСОБА_4, що діяла від себе та від імені ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_2 (Іпотекодавці) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О. В., за реєстровим № 3695, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Загальна сума заборгованості за договором про позику грошей складала 2 278 084,00 грн, яка станом на день звернення до суду не повернута.
Позивач вказувала, що зобов`язання за договором про позику грошей належним чином не виконано, тому у неї виникло переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку майна. Однак, 07 серпня 2014 року на вказане майно (квартиру) постановою державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 44194580 накладено арешт, номер запису про обтяження 7768251 від 12 серпня 2014 року, що унеможливлювало реалізацію позивачем своїх законних прав щодо повернення грошових коштів за договором про позику грошей за рахунок реалізації іпотечного майна.
Скористатись правом звернення стягнення на спірну квартиру, що є предметом іпотеки, позивач не може, оскільки на зазначене майно накладено арешт та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Позивач вважає, що накладення арешту на іпотечне майно у цьому випадку є порушенням її прав.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд скасувати арешт з предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_2, накладений постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуженняВП № 44194580 від 07 серпня 2014 року, реєстраційний номер обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 7768251.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Звільнено з-під арешту квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться в іпотеці ОСОБА_1, накладеного державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Кисліциною Ю. Д. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 44194580 від 07 серпня 2014 року, реєстраційний номер обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 7768251.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2021 року залишено без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право іпотеки виникло на підставі договору іпотеки від 23 жовтня 2012 року, тобто до прийняття виконавчого документа (постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження), а також накладення на її підставі відповідного арешту на майно державним виконавцем. Тому, вимоги іпотекодержателя про зняття арешту, накладеного постановою державного виконавця у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя, є законними та обґрунтованими. Зазначений арешт позбавляє позивача можливості реалізувати своє право іпотекодержателя на погашення наявної заборгованості за рахунок реалізації іпотечного майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2021 року та закрити провадження у справі, а у випадку відмови у закритті провадження - ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
07 липня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
19 липня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували матеріальні норми права та порушили норми процесуального права.
Суди попередніх інстанцій не застосували до правовідносин, які виникли з укладеного договору іпотеки, загальний строк позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Правомочності за укладеним договором іпотеки виникли у кредитора, позивача у справі, у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про повернення боргу у повному обсязі, з 22 жовтня 2013 року.
Заявник стверджує, що позивач могла пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, у тому числі й про зняття арешту, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (з 22 жовтня 2013 року). Натомість позивач пред`явила позов до суду 03 січня 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц (провадження № 61-36495св18).
Крім того, заявник стверджує про порушення норм процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій знали про наявність рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2015 року у справі № 335/15375/14-ц, який уже висловив думку щодо тотожного позову. У вказаній справі спір виник між тими ж сторонами, одна з позовних вимог була знаття арешту з майна (предмету іпотеки - спірної квартири), підстава позову - існування договору іпотеки, за яким виникло право позивача задовольнити вимоги за рахунок звернення стягнення на іпотечне майно, яке є пріоритетним та виникло перед вищезазначеним арештом; предмет позову - арешт, накладений на квартиру, яка є предметом іпотеки.
Посилаючись на тотожність позову у даній справі, заявник вказує, що існують підстави для задоволення його клопотання про закриття провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 жовтня 2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладений договір про позику грошей.
Відповідно до умов договору позики ОСОБА_7 передала, а ОСОБА_4 прийняла позику у сумі 485 000,00 грн, що на момент укладення договору за курсом Національного банку України є еквівалентом суми 59 200 доларів США, зі строком повернення до 22 жовтня 2013 року.
За умовами пункту 1, 3 цього договору у разі прострочення повернення боргу позичальник зобов`язується відшкодувати завдані збитки та сплатити штраф у розмірі 0,4% від суми боргу за кожен день прострочки.
23 жовтня 2012 року на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики грошей від 23 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та ОСОБА_4, що діяла від себе та від імені ОСОБА_5, ОСОБА_6, і ОСОБА_2 (Іпотекодавці) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О. В., за реєстровим № 3695, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 19741511, сформованої 23 січня 2020 року, у цьому реєстрі зареєстровано обтяження (арешт) квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 44194580 від 07 серпня 2014 року, винесеної державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, номер запису про обтяження 7768251 від 12 серпня 2014 року.
Встановлено, що на виконанні у Комунарському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження № 44194580 з примусового виконання виконавчого листа № 333/9994/13ц, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя 14 березня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу - 115 562,32 грн.
07 серпня 2014 року у межах цього виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Арешт накладений на іпотечне майно за постановою державного виконавця у межах виконавчого провадження № 44194580 з примусового виконання виконавчого листа № 333/9994/13ц, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя 14 березня 2014 року.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2015 року у справі № 335/15373/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, третя особа: Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та зняття арешту з майна - позов ОСОБА_1 задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 за договором позики звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання за ОСОБА_1 права власності на предмет іпотеки, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано арешт з предмету іпотеки - квартири за адресою: АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця про арешт майна від 07.08.2014 року.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2016 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2015 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).