Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 757/72370/17
провадження № 61-17265св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_5, на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року у складі судді Соколова О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Шахової О. В., Вербової І. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 18 травня 2005 року вона набула право власності на квартиру АДРЕСА_1, 01 червня 2005 року вона набула право власності на квартири АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 . Після набуття права власності на зазначені квартири вона погодила, замовила, оплатила та фактично провела об`єднання квартир в одну квартиру та планувала в подальшому присвоїти єдиний номер квартири, проте через вплив тяжких обставин завершити об`єднання квартир позивач не встигла. У 2010 році у неї виник конфлікт із політичних причин із тодішніми керівниками країни, правоохоронними органами розпочато системний утиск її бізнесу, порушувалися ряд кримінальних справ, здійснювалися безпідставні перевірки підприємств, їй висловлювалися погрози щодо конфіскації майна, яким вона володіла. Під впливом тяжких обставин вона прийняла рішення про безоплатну передачу на вкрай невигідних умовах прав власності на квартири, шляхом укладення договорів дарування. Починаючи з 2016 року тяжкі для позивача обставини закінчилися, проте відповідачі стали ухилятися від розірвання договорів квартир, а у листопаді 2017 року вона звернулася за правовою допомогою до адвоката, який в межах своїх повноважень, склав та надав їй інформаційну довідку від 15 листопада 2017 року № 1, з якої дізналася, що квартири на праві спільної сумісної власності зареєстровані за відповідачами.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд:
визнати недійсним договір дарування від 01 квітня 2011 року № 1002 (квартира АДРЕСА_6 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селівестровим В. О.;
визнати недійсним договір дарування від 01 квітня 2011 року № 1010 (квартира АДРЕСА_7 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селівестровим В. О.;
визнати недійсним договір дарування від 21 червня 2011 року № 2156 (квартира АДРЕСА_8 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селівестровим В. О.;
визнати недійсним договір дарування від 01 квітня 2011 року № 1018 (квартира АДРЕСА_9 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селівестровим В. О.;
визнати недійсним договір дарування від 01 квітня 2011 року № 1026 (квартира АДРЕСА_10 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селівестровим В. О.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування від 01 квітня 2011 року № 1002 (квартира АДРЕСА_6 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селівестровим В. О.
Визнано недійсним договір дарування від 01 квітня 2011 року № 1010 (квартира АДРЕСА_7 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селівестровим В. О.
Визнано недійсним договір дарування від 21 червня 2011 року № 2156 (квартира АДРЕСА_8,), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селівестровим В. О.
Визнано недійсним договір дарування від 01 квітня 2011 року № 1018 (квартира АДРЕСА_9 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селівестровим В. О.
Визнано недійсним договір дарування від 01 квітня 2011 року № 1026 (квартира АДРЕСА_10 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селівестровим В. О.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили із того, що оспорювані договори дарування було укладено під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для позивача умовах, її волевиявлення не відповідало внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договорами дарування, тому на підставі частини першої статті 233 ЦК України оспорювані договори є такими, що підлягають визнанню недійсними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
23 листопада 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: ОСОБА_9 (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_5, витребувано її із Печерського районного суду м. Києва.
08 липня 2021 року у зв`язку із обранням судді Штелик С. П. до Великої Палати Верховного Суду проведено повторний автоматизований розподіл та розподілено справу колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: ОСОБА_9 (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
18 травня 2022 року у зв`язку з увільненням від роботи на період мобілізації судді ОСОБА_9 проведено повторний автоматизований розподіл та розподілено справу колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 26 вересня 2022 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Пророк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 755/20883/15-ц, від 19 вересня 2018 року у справі № 755/20883/15-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 646/1916/18, від 26 серпня 2020 року у справі № 520/4122/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, зазначає, що наведені позивачем обставини укладення оспорюваних правочинів не можуть бути підставою для застосування статті 233 ЦК України, з огляду на те, що дії позивача щодо укладення оспорюваних договорів дарування належних їй на праві власності квартири свідчать про наявність її волі на уникнення можливої конфіскації належного їй майна з метою подальшого користування ним, що у розумінні статті 233 ЦК України не вказує на наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусило її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.
Крім того, у суді першої інстанції справу розглянуто за відсутності відповідача ОСОБА_2 та її представника, які не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У січні 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_6, подала відзив на касаційну скаргу, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без - без змін.
У січні 2021 року ОСОБА_4, в інтересах якої діє представник ОСОБА_7, подала відзив на касаційну скаргу, у якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 18 травня 2005 року ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1, та 01 червня 2005 року набула право власності на квартири АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, що підтверджується договорами дарування квартири, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибіга С. Е. (а. с. 58-60, 77, 78, 110, 111, 128-131 т. 1).
Протягом 2010-2016 років відносно ОСОБА_1 було розпочато кримінальні провадження, здійснено обшуки та інші слідчі дії, проведено перевірки різними контролюючими і правоохоронними органами, вилучалася продукція та майно юридичних осіб, засновником яких є ОСОБА_1 . Відповідні дії і рішення неодноразово оскаржувались у судовому порядку, що фактично підтверджується протоколами обшуку, актом про результати позапланової перевірки, протоколами огляду, постановами про порушення кримінальної справи, судовими рішеннями (а. с. 327-421 т. 1).
01 квітня 2011 року між позивачем та відповідачами укладено договір дарування № 1002, за умовами якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 (1/3), ОСОБА_3 (1/3), ОСОБА_4 (1/3) квартиру АДРЕСА_11 (а. с. 50-57 т. 1).
01 квітня 2011 року між позивачем та відповідачами укладено договір дарування № 1010, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 (1/3), ОСОБА_3 (1/3), ОСОБА_4 (1/3) квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 69-76 т. 1).
21 червня 2011 року між позивачем та відповідачами укладено договір дарування № 2156, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 (1/3), ОСОБА_3 (1/3), ОСОБА_4 (1/3) квартиру АДРЕСА_12 (а. с. 83-91 т. 1).
01 квітня 2011 року між позивачем та відповідачами укладено договір дарування № 1018, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 (1/3), ОСОБА_3 (1/3), ОСОБА_4 (1/3) квартиру АДРЕСА_13 (а. с. 101-109 т. 1).
01 квітня 2011 року між позивачем та відповідачами укладено договір дарування № 1026, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 (1/3), ОСОБА_3 (1/3), ОСОБА_4 (1/3) квартиру АДРЕСА_5 (а. с. 119-127 т. 1).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У касаційній скарзі наведено доводи про те, що ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 не були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання у суді першої інстанції, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Оцінюючи наведені доводи касаційної скарги, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду виходить із такого.