ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Гриціва М. І. та Гудими Д. А.
Справа № 910/14224/20
Провадження № 12-20гс22
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Зміст позовної заяви
1. 21 вересня 2020 року Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач) звернулося із позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач). Просило визнати припиненими зобов`язання позивача перед відповідачем за кредитним договором від 2 лютого 2009 року № 4Н09129Д (далі - кредитний договір), який уклали сторони, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином. Обґрунтувало позов так:
1.1. Позивач із засобів масової інформації дізнався, що відповідач подав позов до Суду Штату Делавер (The Delaware Court Of Chancery) до деяких фізичних та юридичних осіб (далі - позов до суду штату Делавер). У тій позовній заяві відповідач зазначив, що підставою його звернення до суду у США стала серія грубих шахрайських схем для придбання там активів через відмивання та незаконне присвоєння коштів, які відповідач видавав у якості корпоративних позик. У такий спосіб позивач нібито отримав від відповідача 30 мільйонів доларів США кредиту, який, як стверджує відповідач, не повернув.
1.2. Позивач належно та своєчасно виконав зобов`язання за кредитним договором. Додані до позову копії банківських виписок із рахунків позивача це підтверджують.
1.3. Суд може захистити позивача за вимогою "про визнання права на припинення зобов`язання" (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 червня 2018 року у справі № 911/169/16, від 19 червня 2018 року у справі № 916/993/17, від 3 квітня 2019 року у справі № 913/317/18).
(2) Зміст рішення суду першої інстанції
2. 22 січня 2021 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив. Мотивував так:
2.1. Якщо кредитор не визнає передбачене статтею 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право боржника на припинення зобов`язання, таке право захищає суд за позовом боржника на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.
2.2. Позивач повернув відповідачеві кредит і сплатив йому всі проценти, винагороди й інші виплати за умовами кредитного договору.
(3) Зміст постанови суду апеляційної інстанції
3. 14 квітня 2021 року Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2021 року. Аргументував так:
3.1. Позивач обґрунтував виникнення у нього права на припинення зобов`язань за кредитним договором не "самим фактом укладення" такого договору чи повернення кредиту та сплати відсотків за цим договором, а "саме фактом невизнання" відповідачем припинення договірних зобов`язань, які позивач належно (тобто без тих порушень законодавства України, про які відповідач написав у позові до суду штату Делавер) виконав. У тому позові він "не визнає належного виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором", що "призводить до порушення інтересу позивача та може призвести до реального порушення права шляхом встановлення факту виконання зобов`язання за кредитним договором злочинним шляхом".
3.2. Оскільки відповідач не визнає належне виконання позивачем відповідно до вимог статей 202 і 203 Господарського кодексу України зобов`язання з повернення кредиту та сплати всіх процентів, винагород, інших виплат, суд має визнати припиненими всі зобов`язання за кредитним договором.
3.3. Правовідносини цієї справи та справи № 522/1528/15-ц не є подібними, бо в останній Велика Палата Верховного Суду встановила наявність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, що вже унеможливлювало задоволення позову у справі про визнання поруки припиненою. Тоді як у справі № 910/14224/20 у сторін немає спору про стягнення заборгованості за кредитним договором.
(4) Зміст касаційної скарги відповідача
4. 9 червня 2021 року відповідач подав касаційну скаргу. Просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позову. Мотивував касаційну скаргу, зокрема, так:
4.1. "Права на припинення зобов`язань" не існує як такого. Стаття 599 ЦК України таке право не гарантує. Навіть якщо припустити його існування, позивач не довів, що відповідач це право порушує або не визнає.
4.2. Як вимога про визнання припиненими всіх зобов`язань позивача перед відповідачем, так і про визнання права на припинення зобов`язань не є належними способами захисту.
4.3. Зміна або припинення правовідношення у зобов`язальних правовідносинах, які виникли з договору, може відбуватися виключно шляхом розірвання такого договору.
4.4. Наявність чи відсутність окремого спору про стягнення заборгованості не впливає на необхідність враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц. За змістом цих висновків для задоволення позову про визнання права позивач має довести порушення, оспорювання чи невизнання його права або інтересу, а, захищаючи інтерес у юридичній визначеності в договірних відносинах, - також те, що у відповідача є право вимоги (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату особі, яку він вважає боржником), а у позивача - відповідний обов`язок.
4.5. Відповідач не надсилав претензій, не виставляв рахунків на оплату і у будь-який інший спосіб не вимагав від позивача сплати коштів за кредитним договором. Крім того, відповідач у позові до суду штату Делавер не заявив до позивача жодних вимог, зокрема про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач у тому процесі не має будь-якого процесуального статусу.
(5) Зміст ухвал суду касаційної інстанції
5. 25 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про поновлення строку на подання відповідачем касаційної скарги, відкриття касаційного провадження та призначення розгляду цієї скарги.
6. 19 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України. Обґрунтував ухвалу тим, що у справі є виключна правова проблема щодо обраного позивачем способу захисту у вигляді визнання зобов`язань припиненими.
7. 2 лютого 2022 року Велика Палата Верховного Суду (суддя-доповідач - Ткач І. В.) постановила ухвалу, згідно з якою повернула справу Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду. Аргументувала ухвалу тим, що немає протилежності підходів Великої Палати Верховного Суду у справах № 916/1415/19 і № 522/1528/15-ц, а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не просив відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Великої Палати Верховного Суду. Окремих думок з приводу повернення справи судді не висловили.
8. 12 липня 2022 року Верховний Суд у складі тієї самої колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ще одну ухвалу, згідно з якою знову передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду за тим же приписом частини п`ятої статті 302 ГПК України. Мотивував ухвалу так:
8.1. У справі є виключна правова проблема щодо обрання позивачем належного та ефективного способу захисту відповідно до статті 16 ЦК України у контексті визнання припиненими договорів (договірних зобов`язань, договірних правовідносин).
8.2. У проваджені судів нижчих інстанцій є значна кількість справ (за даними відповідача - понад 100) з аналогічними, як у справі № 910/14224/20, предметами та підставами позову: одна справа - у провадженні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, а інші - у судах апеляційної та першої інстанцій (зокрема, № 910/12559/20, 910/4216/21, 910/12917/20, 910/12918/20, 910/13313/20, 910/16154/20, 910/1846/21, 910/4223/21, 910/2211/21).
8.3. У практиці Верховного Суду у справах господарської та цивільної юрисдикцій є різні висновки щодо застосування положень статті 16 ЦК України про способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Так, у постанові від 19 січня 2021 року у господарській справі № 916/1415/19 Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком апеляційного суду про відмову у позові про визнання договорів іпотеки припиненими через обрання позивачем неналежного способу захисту. А у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 480/2365/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, зокрема, залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо визнання припиненими кредитних договорів і змінив резолютивну частину рішення суду першої інстанції, визнавши припиненою іпотеку за іпотечним договором через те, що позивач обрав ефективний спосіб захисту його прав та інтересів - визнання права, - який включає також визнання відсутності права.
8.4. Вирішуючи спори про визнання припиненими договорів (договірних зобов`язань, договірних правовідносин), суд касаційної інстанції у справах № 916/1415/19, 902/608/19, 911/2711/18, 390/2243/17, 477/33/20, 480/2365/16, 910/12662/20, 372/2583/18, 127/26402/20 сформулював різні висновки щодо обрання позивачем належного та ефективного способу захисту відповідно до статті 16 ЦК України, що зумовило відмінні результати вирішення зазначених справ. Отже, немає усталеної судової практики з означеного питання та є істотні розходження у висновках суду касаційної інстанції про застосування однієї і тієї ж норми права у подібних правовідносинах.
9. 15 вересня 2022 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про прийняття справи до розгляду. Обґрунтувала так:
9.1. У справі є виключна правова проблема, бо Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду навів велику кількість справ з аналогічними предметами та підставами позову (кількісний критерій).
9.2. Обґрунтування, наведені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 19 жовтня 2021 року у цій справі з посиланням на справи № 911/169/16, 916/993/17, 913/317/18, 916/1415/19 і 522/1528/15-ц за кількісним та якісним критеріями не дозволяли виснувати про наявність виключної правової проблеми у визначенні належних способів захисту прав та інтересів у спорах щодо правової визначеності під час виконання договірних зобов`язань.
ІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
10. З ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року не погоджуємося. Така ухвала підриває засади справедливого судового розгляду, оскільки справа повторно передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду всупереч прямій забороні процесуального закону. Більше того, передана з тієї самої підстави наявності нібито виключної правової проблеми. Щодо цієї підстави Велика Палата Верховного Суду вже висловилася в ухвалі від 2 лютого 2022 року.
11. Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала (речення перше частини шостої статті 303 ГПК України).
12. Вважаємо, що Велика Палата могла вказати як на відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, так і про недоцільність такого розгляду через відсутність виключної правової проблеми та наявність у раніше ухваленій постанові висновку про застосування боржником превентивного способу захисту його інтересу в юридичній визначеності у договірних правовідносинах із кредитором.