ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 554/5763/20
провадження № 51-110км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_4.,
суддів ОСОБА_5., ОСОБА_6.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7.,
прокурора ОСОБА_8.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170040003505, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 01 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Також указаним вироком частково задоволено цивільний позов ОСОБА_2, з ОСОБА_1 на користь потерпілого ухвалено стягнути 15 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено долю речових доказів та витрат у провадженні.
Відповідно до вироку 28 листопада 2019 року приблизно о 18:45 ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Nissan Rogue", д.н.з. НОМЕР_1, виїжджаючи з дворової території АДРЕСА_2, порушивши пункти 10.1, 10.2, 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, не надав переваги в русі та допустив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_2, який рухався велосипедом марки "Pride" по вул. Європейській у напрямку вул. Київське шосе. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого компресійного перелому Th12 хребця, забою поперекової ділянки, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 21 жовтня 2021 року частково задовольнив апеляційну скаргу сторони захисту та змінив рішення місцевого суду. Постановив ОСОБА_1 вважати засудженим за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу
в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, потерпілий ОСОБА_2 звернувся
до суду з касаційною скаргою, у якій порушує питання про перегляд рішення апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вказує, що призначене ОСОБА_3 покарання, хоч і не виходить за межі санкції, визначені ч. 1 ст. 286 КК (у редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення), однак є явно несправедливим через м`якість. Наводить доводи щодо безпідставності рішення про не призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Стверджує про відсутність щирого каяття з боку ОСОБА_1 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Засуджений ОСОБА_1 подав заперечення, де виклав мотиви незгоди з доводами касаційної скарги, які сприймає як необґрунтовані, і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга потерпілого не підлягає задоволенню.
У касаційній скарзі потерпілий не оспорює винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК та, як убачається зі змісту поданої скарги, фактично не погоджується з виключенням додаткового покарання у виді позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених статтями 50, 65 КК, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Як убачається з вироку, урахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність попередніх судимостей, позитивну характеристику, утримання малолітньої дитини, що обвинувачений не перебуває на обліку у психіатра, невролога та нарколога, його поведінку як під час скоєння кримінального правопорушення, так і після, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, висновок органу пробації й відношення потерпілого до міри покарання, суд дійшов висновку про те, що необхідним і достатнім для виправлення засудженого є покарання у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Обраний захід примусу місцевий суд уважав необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.
Виходячи із завдань і загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.