ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 490/2354/21
провадження № 51-5805км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженогоОСОБА_1 на вирок Херсонського апеляційного суду від 8 лютого 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020150000000782, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився в с. Юріївка Снігурівського району Миколаївської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна відповідно до ст. 77 КК.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Ухвалено рішення щодо судових витрат і вирішено долю речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи на посаді оперуповноваженого оперативного відділу Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор", у не встановлені досудовим розслідуванням місці та в час, але не пізніше 20 жовтня 2020 року, з метою збуту за гроші придбав 355,505 г (у перерахунку на суху речовину) особливо небезпечного наркотичного засобу (канабісу), обіг якого заборонено, зберігав його та перевіз частину до місця свого проживання, а частину з метою збуту до місця своєї роботи - Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" за адресою: вул. Лагерне поле, 5, м. Миколаїв. 20 жовтня 2020 року працівники правоохоронних органів під час проведення обшуку виявили та вилучили указаний особливо небезпечний наркотичний засіб (канабіс).
08 лютого 2022 року Херсонський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив останньому покарання за ч. 2 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд провадження в цьому суді. Посилається на те, що розгляд провадження в суді апеляційної інстанції відбувся в режимі відеоконференції, хоча він не надавав згоди на участь у провадженні в такому порядку. Стверджує, що апеляційний суд призначив покарання, яке внаслідок суворості не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі винного. Вважає, що суд першої інстанції, призначаючи йому покарання, правильно врахував пом`якшуючі покарання обставини, а апеляційний суд безпідставно дійшов висновку про їх відсутність. Указує, що під час ухвалення вироку без оцінки суду апеляційної інстанції залишилося те, що він ( ОСОБА_1 ) раніше не судимий, одружений, має постійне місце проживання, утримує дитину, працевлаштований, хоча і звільнився з правоохоронних органів, тобто має міцні соціальні зв`язки. Додатково зазначає, що він є єдиним годувальником у сім`ї, оплачує кредит на покупку квартири, його сім`я має статус внутрішньо переміщених осіб, а дружина перебуває в тяжкому психоемоційному стані та постійному стресі.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 просила відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі статтями 433, 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Разом з тим відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не заперечуються.
Натомість ОСОБА_1 у скарзі посилається на незаконність вироку апеляційного суду в частині призначеного йому покарання, яке, на переконання засудженого, не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості.
Проте такі доводи не знайшли свого підтвердження.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
При цьому відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про правильність застосування апеляційним судом указаних норм матеріального права, суд касаційної інстанції перевіряє обґрунтованість та законність врахування тих обставин, які існували на час ухвалення оскарженого судового рішення.
Так, апеляційний суд переглядав вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора щодо неправильного застосування місцевим судом статей 69, 75 КК і м`якості призначеного ОСОБА_1 покарання.
Перевіривши вказані доводи прокурора, апеляційний суд погодився з ними та дійшов умотивованого висновку про те, що суд першої інстанції застосував положення статей 69, 75 КК, призначив покарання нижче нижчої межі санкції ч. 2 ст. 307 КК і звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням без урахування всіх обставин провадження та особи винного, які мають правове значення при призначенні покарання.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання. Одночасно, виходячи з мети покарання, передбаченої статтями 50, 65 КК, і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності й даним про винувату особу та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.