Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 761/7417/20
провадження № 61-20595 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Державне бюро розслідувань, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року у складі судді Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного бюро розслідувань, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві провідшкодування шкоди, завданої, на її думку, незаконними діями, пов`язаними з невиконанням ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року про зобов`язання уповноваженої службової особи Державного бюро розслідувань внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1, отриманою Державним бюро розслідувань 17 грудня 2019 року за вх. № М-10576 (справа № 761/48344/19).
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року у складі судді Саадулаєва А. І. матеріали цивільної справи № 761/7417/20 направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за загальним правилом підсудності, визначеним у частині другій статті 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ураховуючи те, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань обидва відповідачі у справі знаходяться у Печерському районі м. Києва, справа підлягає передачі за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Печерського районного суду м. Києва на підставі пункті 1 частини першої статті 31 ЦПК України.
Не погоджуючись з указаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року про залишення її апеляційної скарги без руху, а саме: не сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги, а тому відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику як неподана.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 185 ЦПК України. Роз`яснено заявнику право на повторне звернення до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 повторно подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року й передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 761/7417/20 із Печерського районного суду м. Києва.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" у цій справі судовий збір не сплачується. Апеляційний суд зазначене не врахував та помилково повернув її апеляційну скаргу, чим обмежив її у доступі до правосуддя.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного бюро розслідувань, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування шкоди, завданої, на її думку, незаконними діями, пов`язаними з невиконанням ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року про зобов`язання уповноваженої службової особи Державного бюро розслідувань внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1, отриманою Державним бюро розслідувань 17 грудня 2019 року за вх. № М-10576 (справа № 761/48344/19).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року матеріали цивільної справи № 761/7417/20 направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Печерського районного суду м. Києва.
Не погоджуючись з указаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, щопереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.