Постанова
Іменем України
20 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 718/321/20
провадження № 61-3254св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - державний нотаріус Кіцманської державної нотаріальної контори Чернівецької області Беженар Алла Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2020 року в складі судді Масюк Л. О. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 січня 2021 року в складі колегії суддів:
Владичан А. І., Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі -
АТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - державний нотаріус Кіцманської державної нотаріальної контори Чернівецької області Беженар А. М., про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що у грудні 2019 року AT "Альфа-Банк" дізналося про наявність у провадженні Кіцманського районного суду Чернівецької області справи № 718/2903/19 за позовом ОСОБА_1
до АТ "Альфа-Банк" про захист прав споживачів та стягнення коштів. Як додаток до вказаної позовної заяви було додано свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 жовтня 2019 року, посвідчене державним нотаріусом Кіцманської нотаріальної контори Беженар А. М. за реєстровим № 1-1789.
Зазначене свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 жовтня
2019 року було видане на підставі листа про наявність коштів на
рахунку від начальника Кіцманського відділення Публічного акціонерного
товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") Василькової Г. В.
від 15 жовтня 2014 року № 32.
АТ "Альфа-Банк" як правонаступник ПАТ "Укрсоцбанк" вважає, що видачею спірного свідоцтва порушені його права, оскільки зі спадкодавцем не було укладено договору банківського вкладу, кошти не були внесені на рахунок,
а стосовно співробітника банку, яка підписала лист, що став підставою для оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом, порушено кримінальну справу, тому це свідоцтво має бути визнане судом недійсним.
У даному випадку не можуть бути успадковані права на грошові кошти за неіснуючими договорами.
На підставі викладеного АТ "Альфа-Банк" просило задовольнити позовні вимоги банку та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 жовтня 2019 року, видане державним нотаріусом Кіцманської державної нотаріальної контори Чернівецької області
Беженар А. М.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у судовому засіданні не надано доказів на спростування правомірності дій нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 та безпідставності вчинення ним нотаріальних дій. Позивач не довів належними та допустимими доказами недійсність свідоцтва про право на спадщину за законом
від 29 жовтня 2014 року, видаваного ОСОБА_1 як такій, що не мала права на спадкування.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" залишено без задоволення. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 вересня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1
є спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка - ОСОБА_2,
та успадкувала право на вклади з нарахованими відсотками
і компенсаційними виплатами, що були розміщені у Кіцманському відділенні ПАТ "Укрсоцбанк".
Разом з тим на виконання вимог матеріального права нотаріусом
здійснено запит до банківської установи та отримано довідку
від 15 жовтня 2014 року № 32 щодо наявності вкладу на ім`я спадкодавця, що видана начальником Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" Васильковою Г. В., повноваження якої були посвідчені належним чином. Справжність підпису керівника відділення банку та печатки банківської установи на зазначеній довідці під час розгляду справи встановлено висновком експерта.
Оскаржуване свідоцтво про право на спадщину за законом видане правомірно, на підставі наданої банком інформації про наявність вкладу, тому немає підстав для визнання його недійсним. Обставини, які б були підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, відсутні, оскільки банк не надав належних та допустимих доказів на спростування правомірності видачі оспорюваного свідоцтва.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ "Альфа-Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 січня 2021 року, ухвалити нове судове рішенням, яким відмовити в задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
25 лютого 2021 року АТ "Альфа-Банк" надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 січня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 19 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Альфа-Банк" на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 січня 2021 року, витребував матеріали справи.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень банк посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11,
від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17, від 14 травня 2018 року
у справі № 296/10637/15-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк та спадкодавець позивача не укладали договори банківського вкладу, гроші на рахунок не вносилися. Разом з тим не може бути предметом спадкування грошові кошти за неіснуючим договором. Банк подав до суду докази на спростування заявлених у цій справі вимог. Суди не правильно застосували
статтю 1301 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішення суду апеляційної інстанції не містить висновків, з яких мотивів суд прийняв як вірогідний доказ наявності спадкового майна письмовий документ, виготовлений особою, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та відхилив в якості доказів виписки по особовим рахункам, надані банком на підтвердження відсутності будь-яких укладених договорів банківського вкладу з особою спадкодавця.
Позиції інших учасників
ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.
У зв`язку з цим просив касаційну скаргу залишити без задоволення,
а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Вказував, що державним нотаріусом вчинено дії - видано спірне свідоцтво відповідно до вимог закону. У нотаріуса не було законних підстав для відмови у видачі свідоцтва. Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів про недоведеність фактів, наведених позивачем та до переоцінки доказів у справі.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Начальник Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" Василькова Г. В.
15 жовтня 2014 року, на запит державного нотаріуса Кіцманської державної нотаріальної контори Чернівецької області Беженар А. М., надала довідку
№ 32, в якій зазначено про наявність грошових внесків та рахунків на ім`я ОСОБА_2, 1956 року народження, який проживав у селі Валява Кіцманського району Чернівецької області.
Повноваження начальника Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" Василькової Г. В. на час видачі довідки підтверджується довіреністю
від 15 жовтня 2013 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О. Р.
Відповідно до висновку експерта від 04 лютого 2015 року підпис у графі "Начальник Кіцманського відділення" в довідці від 15 жовтня 2014 року
№ 32, виданої Кіцманським відділенням ПАТ "Укрсоцбанк" щодо депозитних рахунків та залишку коштів на них на ім`я ОСОБА_2, виконаний Васильковою Г. В . Експертом також зазначено, що відбиток печатки "м. Київ Україна Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" Кіцманське відділення Ідентифікаційний код 00039019 Укрсоцбанк"
у довідці від 15 жовтня 2014 року № 32, виданій Кіцманським відділенням ПАТ "Укрсоцбанк", нанесений кліше печатки "м. Київ Україна Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" Кіцманське відділення Ідентифікаційний код 00039019 Укрсоцбанк", зразки якої надано на дослідження.
Отже, справжність підпису та печатки на довідці встановлено експертним висновком.
Оскаржуване свідоцтво про право на спадщину за законом видане, зокрема, на підставі наданої банком інформації про наявність вкладу.
Зі змісту свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 жовтня
2014 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1-1789, вбачається, що
ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2, 1956 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та успадкувала право на вклади з нарахованими відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходяться на зберіганні у Кіцманському відділенні
ПАТ "Укрсоцбанк" після смерті ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),
а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені
в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Здійснення права на спадкування врегульовано положеннями глави 87 ЦК України.
Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, згідно з якою свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування,
а також в інших випадках, встановлених законом.
У статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з вдачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.