Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 278/2290/20
провадження № 61-20956 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник ОСОБА_1 - адвокат Ляхов Олександр Валерійович,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент",
третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_2,
представник ОСОБА_2 - адвокат Адаменко Тетяна Станіславівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент" на рішення Житомирського районного суду Житомирської області у складі судді Грубіяна Є. О. від 04 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Трояновської Г.С., Шевчук А. М.
від 18 жовтня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як третя особа на стороні позивача, який заявив самостійні вимоги щодо предмету спору, звернулися до суду з окремими позовами, які ухвалою суду від 30 вересня 2020 року об`єднані в одне провадження, до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент" (далі - ТОВ "ФК "Інвент"), в яких просили суд визнати припиненими: кредитний договір від 05 жовтня 2007 року № 267/ФКВ-07, укладений між ТОВ "ФК "Інвент" та ОСОБА_2, договір іпотеки від 05 жовтня 2007 року № 267/Zфквіп-07, укладений між ТОВ "ФК "Інвент" та ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог, посилаючись на ті самі фактичні обставини, позивачі зазначали, що 05 жовтня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" (далі - Укрпромбанк, Банк)та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 267/ФКВ-07, за умовами якого останній отримав кредитні кошти в сумі 12 000,00 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 14,3 % річних за весь час фактичного користування кредитом по 04 жовтня 2022 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того самого дня між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 267/2фквіп-07, згідно з яким останній передав в іпотеку банку належний йому на праві власності об`єкт незавершеного будівництва, відсоток готовності 61%, загальною площею 65,2 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку,
площею 700 кв. м, призначену для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель й споруд.
30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь АТ "Дельта Банк", внаслідок чого АТ "Дельта Банк" стало новим кредитором у зазначених зобов`язаннях.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 27 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 08 липня 2015 року, у справі № 278/4213/14-ц, позовні вимоги
ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість в розмірі 62 499,72 грн. У решті позовних вимог до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
04 травня 2016 року ОСОБА_2 рішення суду від 27 травня 2015 року було виконано в повному обсязі шляхом сплати грошових коштів через виконавчу службу, що підтверджується квитанцією від 04 травня 2016 року № 40.
27 травня 2016 року відділом державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним виконанням рішення суду.
При цьому позивачі зазначали, що оскільки ОСОБА_2 повністю виконав судове рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за кредитним договором, яка була визначена у розмірі 62 499,72 грн, у зв`язку з чим основне зобов`язання припинилось на підставі статті 599 ЦК України, то внаслідок цього згідно зі статтею 17 Закону України "Про іпотеку" припинились зобов`язання за похідним від основного - договором іпотеки, укладеним з метою забезпечення виконання умов кредитного договору.
Позивачі зазначали, що 14 липня 2020 року ТОВ "ФК "Інвент" повідомило
їх про відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором та договором іпотеки, а також повідомило про наявність заборгованості за таким зобов`язанням у загальному розмірі 157 174,44 грн. Ці вимоги є безпідставними, оскільки ніхто до них вимог згідно зі статті 625 ЦК України чи інших вимог до суду не заявляв.
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд їхні позови задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04 січня 2021 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року, позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Припинено: кредитний договір від 05 жовтня 2007 року № 267/ФКВ-07 між
ТОВ ФК "Інвент" та ОСОБА_2 ; договір іпотеки від 05 жовтня 2007 року
№ 267/Zфквт-07 між ТОВ "ФК "Інвент" та ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовано тим, що АТ "Дельта Банк", як кредитор за кредитним договором, визначивши заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням у справі № 278/4213/14-ц, яким таку заборгованість стягнуто з ОСОБА_2 і який сплатив заборгованість у повному обсязі. Тому стягнення курсової різниці є безпідставним, оскільки зобов`язання визначено у національній валюті, у зв`язку із чим основне зобов`язання припинилось на підставі статті 599 ЦК України, внаслідок чого згідно зі статтею 17 Закону України "Про іпотеку" припинились і зобов`язання за похідним від основного - договором іпотеки, укладеним з метою забезпечення виконання умов кредитного договору.
Також апеляційний суд послався на відповідний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15 (провадження № 14-79 цс 18).
Крім того, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не пропущено строк звернення до суду з відповідними позовними вимогами, оскільки про порушене право їм стало відомо лише в липні 2020 року, а саме з моменту отримання від ТОВ "ФК "Інвент" повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором забезпечення від 14 липня 2020 року № КПД-281-227/20-П-2 та вимогами про усунення порушень й стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 157 174,44 грн
від 16 липня 2020 року № КПД-281-227/20-В-2.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ТОВ "ФК "Інвент" звернулося до Верховного Суду
із касаційною скаргою на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2022 року клопотання
ТОВ "ФК "Інвент" про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено й поновлено вказаний строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 278/2290/20 із Житомирського районного суду Житомирської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2022 року у задоволенні клопотання ТОВ "ФК "Інвент" про розгляд справи за їх участю відмовлено, справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ "ФК "Інвент" мотивована тим, що судами не взято до уваги заявлені вимоги про застосування строку позовної давності, зазначаючи що позивачами він пропущений, оскільки про порушення свого права їм могло стати відомо 27 травня 2016 року після закінчення виконавчого провадження. Судами не враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364 цс 19 щодо застосування частини першої статті 261 ЦК України про позовну давність.
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 599 ЦК України, у подібних правовідносинах, а застосований судом апеляційної інстанції правовий висновок, викладений
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі
№ 750/8676/15, провадження № 14-79 цс 18, є помилковим, так як правовідносини у справі не є подібними.
Також вказує, що судом апеляційної інстанції не встановлено всіх обставин у справі, так як зобов`язання за кредитним договором було в іноземній валюті - доларах США, а відтак могло вважатися припиненим у випадку його виконання в національній валюті за офіційним курсом Національного банку України на день такого виконання. При цьому позивачем та третьою особою під час розгляду справи не було надано доказів виконання своїх зобов`язань за кредитним та іпотечними договорами в доларах США чи за офіційним курсом у гривнях на день такого виконання, а рішенням суду від 27 травня 2015 року у справі № 278/4213/14-ц валюта зобов`язання не змінювалась, тому висновок суду про припинення зобов`язань позивача та третьої особи за кредитним та іпотечним договорами є необґрунтованим.
Крім того, судом не були враховані правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 18 вересня 2018 року у справі
№ 921/107/15-г; від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18; від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц, у постановах Верховного Суду:
від 09 жовтня 2018 у справі № 910/25711/13; від 20 лютого 2019 року у справі
№ 638/10417/15-ц;від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц;
від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року
у справі № 369/661/15-ц; та Верховним Судом України у постановах:
від 01 березня 2017 року у справі № 6-284 цс 17; від 01 листопада 2017 року
у справі № 697/307/15-ц.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 - адвоката Ляхова О. В., на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, зазначає, що посилання в касаційній скарзі на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду не можуть бути застосовані у цій справі, так як у них різні фактичні обставини. Крім того, вказує, що суд апеляційної інстанції вірно застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30 травня
2018 року у справі № 750/8676/15-ц, провадження № 14-79 цс 18.
Зазначається, що посилання товариства на пропуск строку позовної давності не заслуговує на увагу, так як позивачі вважали, що зобов`язання за кредитним договором виконані з дати внесення на рахунок державної виконавчої служби коштів, які були стягнуті за рішенням районного суду, а про порушення своїх прав позивачі дізналися 16 липня 2020 року після отримання вимоги
від товариства.
Просить касаційну скаргу залишити без задоволення та стягнути з
ТОВ "ФК "Інвент" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 11 200,00 грн, надавши відповідні докази.
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Адаменко Т. С., на касаційну скаргу, в якому зазначає, що доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 599 ЦК України у подібних правовідносинах є безпідставними, посилаючись на відповідні правові позиції Верховного Суду. При цьому, вказує, що суд апеляційної інстанції вірно застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, а ОСОБА_2 належним чином виконав свої зобов`язання за спірним кредитним договором, тому таке зобов`язання припинилось на підставі статті 599 ЦК України.
Таким чином просить касаційну скаргу залишити без задоволення та стягнути з ТОВ "ФК "Інвент" на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 200,00 грн, надавши відповідні докази.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 жовтня 2007 року між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 267/ФКВ-07, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в сумі 12 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування у розмірі 14,3 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 05 жовтня 2007 року по 04 жовтня 2022 року (а. с. 5-7, т.1).
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того самого дня між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки
№ 267/2фквіп-07, згідно з яким останній передав в іпотеку банку належний йому на праві власності об`єкт незавершеного будівництва, відсоток готовності 61 %, загальною площею 65,2 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 700 кв. м, призначену для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належить іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_2 (а. с. 8-9, т.1).
30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь АТ "Дельта Банк" за вказаними договорами.
07 серпня 2014 року АТ "Дельта Банк" зверталося до ОСОБА_1 із досудовою вимогою про дострокове виконання умов зобов`язання на загальну суму 5 343,57 доларів США (а. с. 91, т.1).
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 27 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 08 липня 2015 року, у справі № 278/4213/14-ц, позовні вимоги
ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість в розмірі 62 499,72 грн. Вказаним рішенням відмовлено у задоволенні вимог до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а. с. 11-14, т.1).
04 травня 2016 року ОСОБА_2 було виконано рішення суду від 27 травня 2015 року у справі № 278/4213/14-ц, шляхом сплати грошових коштів через виконавчу службу, що підтверджується квитанцією від 04 травня 2016 року
№ 40 (а. с. 16, т. 1).
27 травня 2016 року відділом державної виконавчої служби Ружинського районного управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним виконанням рішення суду
від 27 травня 2015 року у справі № 278/4213/14-ц (а. с. 15, т.1).
14 липня 2020 року ТОВ "ФК "Інвент" повідомило ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 про відступлення ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги за вказаним кредитним договором, а також сповістило про наявність заборгованості за таким зобов`язанням у загальному розмірі 157 174,44 грн (а. с. 17, 18, т.1).
ТОВ "ФК "Інвент" у клопотанні до районного суду від 28 вересня 2020 року заявило про застосування у цій справі до вимог позивачів позовної давності (а. с. 54-57, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій ТОВ "ФК "Інвент" посилається на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ТОВ "ФК "Інвент" підлягає частковому задоволенню, а саме у зміні мотивів ухвалених судових рішень.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення по суті спору ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Зміна мотивів ухвалення судового рішення не впливає на висновок суду.
Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої та другої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України та частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частини перша, п`ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Отже, іпотека, яка має похідний характер від основного зобов`язання, є дійсною до припинення основного зобов`язання. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).
Враховуючи те, що ОСОБА_2 повністю виконав судове рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за кредитним договором, яка була кредитором визначена у розмірі 62 499,72 грн, у зв`язку з чим основне зобов`язання припинилося на підставі статті 599 ЦК України та внаслідок цього згідно зі статтею 17 Закону України "Про іпотеку" припинилися і акцесорне зобов`язання за похідним від основного - договором іпотеки, укладеним з метою забезпечення виконання умов кредитного договору.
У таких висновках Верховний Суд керується правовими висновками, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом. У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.