Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 527/194/19
провадження № 61-6319св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавської області,
відповідачі: Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Глобинського районного суду Полтавської області у складі судді Павлійчук А. В. від 28 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Одринської Т. В., Панченка О. О., від 21 квітня 2022 року.
Зміст заявлених позовних вимог
У січні 2019 року заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, звернувся до суду із позовом до Кременчуцької райдержадміністрації Полтавської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3, про визнання недійсними розпоряджень Глобинської райдержадміністрації, державних актів на право приватної власності на землю та скасування їх державної реєстрації.
Свої вимоги прокурор мотивував тим, що ОСОБА_3 є засновником селянського (фермерського) господарства "Прометей", в користуванні якого знаходиться земельна ділянка розміром 40,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі рішення Глобинської районної ради народних депутатів від 25 березня 1997 року та державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-ПЛ номер 014522, виданого головою Глобинської райдержадміністрації і зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 123.
Вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 16 січня 2018 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною другою статті 364, частиною другою статті 364 та частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, зокрема у тому, що ОСОБА_3 незаконно включила до членів фермерського господарства ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та у подальшому звернулася до Глобинської райдержадміністрації із відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку проєктів землеустрою і передачі у приватну власність ОСОБА_2 і ОСОБА_1, як членам СФГ "Прометей", земельних ділянок розміром по 4,69 га кожній в якості земельних часток (паїв) за рахунок земель, які надані у постійне користуванні для ведення селянського (фермерського) господарства на території Куп`єватівської сільської ради Глобинського району.
Прокурор вказував, що 23 березня 2004 року розпорядженням голови Глобинської райдержадміністрації за № 236 за рахунок земель на території Куп`єватівської сільської ради Глобинського району, які перебували у постійному користуванні ОСОБА_3 та використовувалися СФГ "Прометей", було незаконно передано у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельні частки (паї) площею 4,69 га кожній та видані державні акти на право власності на земельні ділянки.
Прокурором зазначено, що перехід права власності на земельні ділянки до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є незаконним, оскільки отриманню ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у власність спірних земельних ділянок передували незаконні дії ОСОБА_3 щодо включення їх до членів фермерського господарства, а державні акти на право власності на спірні земельні ділянки були видані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 раніше ніж Глобинською райдержадміністрацієювидано розпорядження про передачу земельних ділянок у їх власність.
На думку прокурора, спірні земельні ділянки вибули з державної власності незаконно. Оскільки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, як органом, уповноваженим здійснювати функції держави щодо розпорядження землями державного фонду, не вчиняються дії, спрямовані на відновлення інтересів держави щодо спірних земельних ділянок, прокурор у порядку Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду із цим позовом.
Із урахуванням зазначеного, прокурор просив: поновити строк звернення з позовом до суду, як такий що пропущений із поважних причин; визнати недійсним розпорядження Глобинської райдержадміністраціївід 23 березня 2004 року № 236 "Про затвердження проєкту відведення земельної ділянки земельної ділянки для передачі у власність членам СФГ "Прометей" та посвідчення права власності державними актами"; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ПЛ № 000590 від 27 січня 2004 року, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010455300002, та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ПЛ № 000591 від 27 січня 2004 року, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010455300003, та скасувати його державну реєстрацію.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачами у справі. Суд першої інстанції визначив, що початок строку позовної давності слід обраховувати з 01 січня 2013 року -дати, коли орган, уповноважений здійснювати контроль за землекористуванням, набув відповідних повноважень.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 квітня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження Глобинської райдержадміністрації від 23 березня 2004 року № 236 "Про затвердження проєкту відведення земельної ділянки для передачі у власність членам СФГ "Прометей" та скасування державних актів на право приватної власності на земельну ділянку серії ПЛ № 000590 від 27 січня 2004 року і ПЛ № 000591 від 27 січня 2004 року, виданих ОСОБА_2 та ОСОБА_1, є обґрунтованими та доведеними.
Апеляційний суд визначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що строк позовної давності у цій справі слід обраховувати з 01 січня 2013 року, із дати, коли орган, уповноважений здійснювати контроль за землекористуванням - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, набув відповідних повноважень.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції встановив, що на момент винесення оспорюваного розпорядження Глобинської райдержадміністрації, 23 березня 2004 року, та видачі оспорюваних державних актів на право власності на земельні ділянки, 27 січня 2004 року, засвідчених головою Глобинської райдержадміністрації та начальником Глобинського районного відділу земельних ресурсів, державний нагляд у сфері землеустрою було покладено на Головне управління земельних ресурсів в Полтавській області, яке могло дізнатись про порушення передбаченого порядку виділення земельних ділянок у власність із земель державного фонду на час видачі державних актів про право власності на земельні ділянки.
Прокурором у позові заявлено про поновлення строку звернення до суду з посиланням на те, що про особу правопорушника стало відомо з вироку Козельшинського районного суду Полтавської області від 16 січня 2018 року у справі № 527/890/17, однак ці обставини не визнані апеляційним судом поважними причинами пропуску строку позовної давності, оскільки цей строк підлягає обрахуванню не з дня, коли стало відомо про особу правопорушника, а з 28 січня 2004 року (наступний день після видачі оспорюваних державних актів). Саме у цей момент про порушення права міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким було Головне управління земельних ресурсів в Полтавській області та Глобинська райдержадміністрація, голова якої особисто підписував державні акти про право власності на земельні ділянки, а також розпорядження.
Таким чином, вказаним органам державної влади в січні 2004 року достовірно було відомо про незаконність видачі державних актів про право власності на спірні земельні ділянки.
Узагальнені доводи касаційної скарги
08 липня 2022 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Глобинського районного суду Полтавської області
від 28 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 21 квітня 2022 рокуі ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень прокурор зазначив неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14, від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 921/504/20, а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
Прокурор стверджує, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з порушенням статей 12, 13, 76, 81, 354, 376 ЦПК України та за неправильного застосування положень статей 170, 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, статей 3, 8, 13 Закону України "Про фермерське господарство".
Прокурор вказує, що при вирішенні спору суди дійшли необґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності. Початок перебігу строку позовної давності, як стверджує прокурор, збігається із моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Прокурор звертає увагу на те, що Головне управління земельних ресурсів в Полтавській області не було наділено повноваженнями ініціювати оскарження чи визнання незаконним розпорядження, визнання недійсними державних актів у судовому порядку, а тому висновки апеляційного суду щодо відліку стоку позовної давності з 28 січня 2004 року, а саме з наступного дня після видачі оспорюваних державних актів, вважає помилковими. Водночас посилається на те, що ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не враховано, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області,як орган контролю, також не наділений повноваженнями на звернення до суду із позовом про скасування рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування щодо розпорядження землями державної та комунальної власності. Органи Держгеокадастру здійснюють лише функцію контролю, а не захищають порушене право, отже не мають права ініціювати судовий процес.
На думку особи, яка подала касаційну скаргу, при вирішенні спору суди не надали належної оцінки доказам, наданим прокурором, неправильно визначили момент, коли прокурору та ГУ Держгеокадастру у Полтавській областістало відомо про порушення права власності держави щодо спірного майна. Прокурор звертає увагу, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017171190000009 від 25 січня 2017 року прокурором з протоколу допиту свідків ОСОБА_1 від 05 квітня 2017 року, ОСОБА_5 від 05 квітня 2017 року, ОСОБА_2 від 06 квітня 2017 року встановлено, що відповідачі не є родичами голови фермерського господарства у розумінні статті 3 Закону України "Про фермерське господарство". Таким чином, строк позовної давності слід відраховувати з 05 квітня 2017 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 527/194/19.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року справу № 527/194/19 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті оскаржених судових рішень. У цій справі судами встановлено незаконність дій ОСОБА_3, що підтверджується вироком Козельщинського районного суду Полтавської області у справі № 527/890/17. При цьому прокурором було пропущено строк позовної давності, оскільки позов пред`явлено у 2019 році, а незаконні дії вчинено у 2003 році, отже має місце пропуск трирічного строку позовної давності. Також ОСОБА_2 посилається на відсутність правових підстав для задоволення вимог прокурора по суті заявлених позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ПЛ № 014522 від 23 червня 1997 року ОСОБА_3 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 40,7 га із земель запасу Куп`єватівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.
У відповідності до вироку Козельщинського районного суду Полтавської області від 16 січня 2018 року у справі № 527/890/17 ОСОБА_3 засуджена за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 364, частиною другою статті 15, частиною другою статті 364, частиною другою
статті 366 КК України.
У вироку встановлено, що ОСОБА_3, будучи головою СФГ "Прометей" та службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, з метою отримання для самої себе, як голови СФГ "Прометей", неправомірної вигоди у вигляді набуття у приватну власність незаконно включених до складу членів СФГ "Прометей" земельних часток (паїв) за рахунок земель державної форми власності, які перебували у постійному користуванні СФГ "Прометей", діючи умисно, всупереч вимогам частини першої статті 3 Закону України "Про фермерське господарство", у серпні 2003 року затвердила рішенням голови СФГ "Прометей" № 2 від 20 серпня 2003 року нову редакцію статуту фермерського господарства, згідно з якою до складу членів фермерського господарства протиправно включено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У подальшому, 18 серпня 2003 року ОСОБА_3 особисто заповнила реєстраційну картку про внесення змін до статуту СФГ "Прометей" в частині включення до складу членів господарства ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 .
Після цього ОСОБА_3 звернулася до Глобинської райдержадміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо передачі у приватну власність членам СФГ "Прометей" ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за рахунок земель державної власності, які перебували у постійному користуванні СФГ "Прометей" на території Куп`єватівської сільської ради Глобинського району, земельних ділянок по 4,69 га кожній у розмірі земельної частки (паю) по Куп`єватівській сільській раді Глобинського району.
23 березня 2004 року розпорядженням голови Глобинської райдержадміністрації № 236 затверджено проєкт відведення земельної ділянки для передачі у власність указаним членам СФГ "Прометей" та посвідчення права власності державними актами.