Постанова
Іменем України
18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 592/9529/21
провадження № 61-6399св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Експресс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Експресс" на постанову Сумського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Експресс" (далі - ТОВ "Еліт Експресс"), про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову вказала, що 28 січня 2021 року ОСОБА_2, керуючи належним їй транспортним засобом марки Mersedes Benz 316, реєстраційний номер НОМЕР_1, у порушення вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України не справився з керуванням автомобіля, допустив виїзд за межі проїзної частини та перекинувся.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вказаному транспортному засобу спричинені значні механічні пошкодження. Згідно із висновком експерта вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля складає 492 022,43 грн. На автомобіль було накладено арешт та поміщено його на зберігання на майданчик сектору поліцейської діяльності.
Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 02 березня 2021 року у справі № 549/71/21 водій ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку із примиренням винного з потерпілим, однак зазначене не є реабілітуючою обставиною його винуватості у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.
З 28 січня 2021 року до моменту вирішення справи у суді щодо притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності вона була позбавлена можливості володіти своїм майном, оглянути пошкодження для оцінки обсягу ремонтних робіт та почати такі ремонтні роботи щодо транспортного засобу. У неї погіршився нормальний ритм життя, сон, з`явилась дратливість, нервозність, адже вона перебувала у невизначеності щодо стану та долі свого транспортного засобу. Пошкодження автомобіля спричинило їй душевні страждання та моральну шкоду, розмір якої вона оцінила у 30 000 грн та просила суд стягнути її з відповідача на свою користь. Крім того, з врахуванням вартості відновлювального ремонту належного їй автомобіля просила суд стягнути 492 022,43 грн на відшкодування майнової шкоди.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 вересня 2021 року в складі судді Костенко В. Г. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди у розмірі 492 022,43 грн та моральної шкоди у розмірі 25 000 грн, відшкодування витрат 20 475,76 грн, а всього 537 498,19 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що саме на відповідача має бути покладена відповідальність як на особу, з вини якої спричинена позивачу майнова шкода. Визначаючи її розмір, суд виходив із визначеної висновком експерта вартості відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля.
При цьому суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу спричиненої моральної шкоди, розмір якої визначив у сумі 25 000 грн з урахуванням принципу виваженості та справедливості. При визначенні розміру цього відшкодування суд врахував те, що відповідач не має відношення до накладеного на належний позивачу автомобіль арешту.
Постановою Сумського апеляційного суду від 07 червня 2022 року скасовано рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 вересня 2021 року та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 фактично понесені судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 7 830,35 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року за клопотанням відповідача ТОВ "Еліт Експресс" залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Установивши, що належним відповідачем у справі є перевізник ТОВ "Еліт Експресс", з яким ОСОБА_2 у момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у фактичних трудових відносинах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення позову без задоволення у зв`язку із неналежним суб`єктним складом учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи
11 липня 2022 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову суду апеляційної інстанції, у якій заявник просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 13 жовтня 2021 року справа № 264/949/19, від 10 квітня 2019 року справа № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року справа № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року справа № 404/251/17, від 23 січня 2018 року справа № 761/2846/16-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно узяв до уваги подані стороною відповідача нові докази та установив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі недопустимих доказів.
Висновки апеляційного суду щодо існування трудових відносин відповідача з третьою особою саме на момент дорожньо-транспортної пригоди не відповідають обставинам справи та не підтверджені належними і допустимими доказами.
18 липня 2022 року ТОВ "Еліт Експресс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить її скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 18 квітня 2022 року справа № 522/18010/18, від 02 червня 2020 року справа № 910/17792/17, від 16 червня 2021 року справа № 915/2222/19, від 18 червня 2020 року справа № 909/965/16, від 22 серпня 2018 року справа № 644/6274/16-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що справу було розглянуто за відсутності належного повідомлення ТОВ "Еліт Експресс" про час та місце слухання справи, через що підприємство було позбавлено можливості брати участь у судовому засіданні з метою спростування встановлених обставин на підставі недопустимих доказів.
Висновки апеляційного суду щодо існування трудових відносин відповідача з третьою особою саме на момент дорожньо-транспортної пригоди не відповідають обставинам справи та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ "Еліт Експресс".
У серпні та вересня 2022 року відповідач ОСОБА_2 подав відзиви на касаційні скарги, мотивовані незгодою із їх доводами та законністю й обгрунтованістю оскарженого судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 січня 2021 року близько 09 год. 10 хв. водій перевізника ТОВ "Еліт Експресс" - ОСОБА_2, керуючи належним ОСОБА_1 транспортним засобом марки Mersedes Benz 316, реєстраційний номер НОМЕР_1, на автодорозі Р-60 Суми-Пирятин, на 209 км поблизу с. Галяво Лубенського району Полтавської області, у порушення вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України не справився з керуванням автомобіля, допустив виїзд його за межі проїзної частини та перекинувся.
Згідно із ліцензією Державної служби України з безпеки на транспорті від 11 липня 2016 року №402 ТОВ "Еліт Експресс" надано право на перевезення на внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 28 грудня 2018 року автобусу марки "Mersedes Benz" моделі 316, 2016 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, діюче до 28 грудня 2020 року, цей транспортний засіб зареєстровано за ТОВ "Еліт Експресс", яке не є власником.
Згідно із полісом № АО/4802343 від 08 лютого 2020 року страхування цивільної-правової відповідальності власника вказаного транспортного засобу здійснено ТОВ "Еліт Експресс".
Відповідно до договору обов`язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті № ОН/0067421/190220, який діяв до 27 серпня 2021 року, тобто був чинним на час дорожньо-транспортної пригоди, саме перевізник ТОВ "Еліт Експресс" 28 серпня 2020 року застрахував життя водія ОСОБА_2 .
Представник ОСОБА_2 - адвокат Рижов С. Є. надав суду фотографії належного позивачу транспортного засобу білого кольору із реєстраційним номером НОМЕР_1, на якому зображено напис "ЭЛИТ ЭКСПРЕСС" (а.с. 215-216).
Листом від 08 грудня 2021 року ТОВ "Еліт Експресс" повідомило, що 28 січня 2021 року водій ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з ТОВ "Еліт Експресс"; 28 січня 2021 року транспортний засіб Mersedes Benz 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 у підприємницькій діяльності не використовувався.
Згідно із поясненнями ОСОБА_2 28 січня 2021 року він, виходячи у рейс, пройшов медичний огляд, здійснив посадку пасажирів та на наданому йому перевізником транспортному засобі марки Mersedes Benz 316, реєстраційний номер НОМЕР_1, поїхав за маршрутом "Суми-Київ".
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
Однак згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
При цьому під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції виходив із наявності правових підстав для відшкодування завданої позивачеві шкоди з ТОВ "Еліт Експресс" як особи, з якою водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах.