ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 640/3941/19
адміністративне провадження № К/9901/33109/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2019 (головуючий суддя: Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 (головуючий суддя: Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Лічевецький І.О.) у справі №640/3941/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Національна поліція України, Міністерство юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України або відповідач), треті особи: Національна поліція України (далі - НП України), Міністерство юстиції України (далі - Мін`юст України), в якому просив:
визнати неправомірним і скасувати пункт 8 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №163/28293.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2019, залишеним без змін Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи мі суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 10.04.2002 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 01.08.2018 - в органах Національної поліції України.
При первинному огляді МСЕК (27.10.2008) позивачу установлено 10% втрати працездатності у зв`язку із травмою одержавною в період проходження служби.
31.07.2018 позивача визнано непридатним до служби в поліції та встановлено, що захворювання пов`язані з проходженням служби в поліції (свідоцтво №214).
У зв`язку з цим, наказом ГУ НП в Кіровоградській області від 02.08.2018 №348 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).
Згідно із інформацією, зазначеною у довідці до акта огляду МСЕК від 06.08.2018 №627698, позивачу під час первинного огляду встановлена друга група інвалідності з 25.06.2018 у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в поліції; інвалідність встановлено довічно.
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 06.08.2018 №007699, позивачу встановлено 80 % втрати працездатності.
13.08.2018 позивач звернувся до ГУ НП в Кіровоградській області із заявою щодо виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням більшого відсотка втрати працездатності.
За результатами розгляду зазначеної заяви, ГУ НП в Кіровоградській області листом від 11.09.2018 повідомлено заявника про те, що після повторного огляду МСЕК та встановлення більшого відсотка втрати працездатності пройшло більше 2 років, а тому відсутні підстави для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до умов пункту 8 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 (далі - Порядок №4).
Вважаючи зазначений пункт 8 Порядку № 4 таким, що суперечить вимогам Закону України "Про Національну поліцію", позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що підстави призначення грошової допомоги, строк настання інвалідності для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, розмір одноразової грошової допомоги та вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні та виплати ОГД визначено Законом України "Про Національну поліцію". Згідно із статтею 97 Закону України "Про Національну поліцію", на МВС покладено функцію встановлення порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в межах строків та розмірів, визначених цим Законом. Водночас, встановлення строкових обмежень виплати одноразової грошової допомоги суперечить вимогам Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своєї правової позиції стверджує, що МВС України були делеговані повноваження щодо визначення порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. Саме на виконання делегованих повноважень відповідач затвердив Порядок №4. На переконання відповідача, пунктом 8 розділу IV вказаного Порядку встановлено значно більший строк встановлення інвалідності для призначенні та виплати одноразової грошової допомоги (2 роки), ніж визначений Законом України "Про Національну поліцію" (6 місяців). Відтак, оскаржувані положення пункту 8 розділу IV Порядку в повній мірі відповідають положенням частини 2 статті 100 Закону України "Про Національну поліцію", а саме, що виплата одноразової грошової допомоги в більшому розмірі проводиться особам з урахуванням раніше виплаченої суми.
У додаткових письмових поясненнях на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що 05.04.2019 наказом МВС України №249, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.04.2019 за №414/33385, затверджено зміни до Порядку №4. Відповідно до внесених змін, оскаржуваний пункт 8 розділу IV Порядку викладено в новій редакції, яка не містить умов та обмежень, на незаконність яких посилається позивач як на підставу адміністративного позову.
У надісланих до суду першої інстанції письмових поясненнях, представник НП України повідомив, що 15.03.2019 начальником ГУ НП в Кіровоградській області на виконання судового рішення у справі №1140/2600/18 було затверджено висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 171 360 грн, про що 18.03.2019 видано наказ №89 о/с.
Також третя особа просила врахувати суд, що вимоги пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" застосовуються виключно за обов`язкової одночасної наявності щонайменше трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення). При цьому, нова редакція оскаржуваного пункту 8 розділу IV Порядку прийнята у відповідності до Конституції України та Закону України "Про Національну поліцію України" і не порушує права позивача.
Представник Мін`юсту України у письмових поясненнях зазначив, що державна реєстрація нормативно-правових актів здійснюється відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5. Отже саме Мін`юст за наслідками правової експертизи нормативно-правового акту, робить висновок щодо наявності підстав для його державної реєстрації. З огляду на те, що нормативний документ було зареєстровано, то такий відповідає положенням акту вищої юридичної сили.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваний пункт 8 розділу IV Порядку №4, у редакції станом на дату звернення позивача до суду, встановлював граничний термін 2 роки, протягом якого поліцейський мав право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі у разі, якщо після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності йому під час повторного огляду буде встановлено вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності. Водночас, нова редакція пункту 8 розділу IV Порядку № 4, таких обмежень не містить.
З врахуванням внесених змін до оскаржуваного пункту Порядку №4, суди обох інстанцій дійшли висновку, що право позивача на отримання грошової допомоги, передбаченої Законом № 580-VIII та Порядком № 4 у зв`язку зі встановленням вищої групи інвалідності захищено та відновлено, відповідна допомога йому вже призначена та виплачена. Тож, за висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи вимоги статті 2 КАС України, відсутні достатні підстави вважати, що оскаржуваний ним пункт 8 розділу IV Порядку № 4, у відповідній редакції, порушує його індивідуальні права, а також, що визнання неправомірним та скасування такого нормативного положення призведе до їх відновлення.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає, що Закон України "Про Національну поліцію" не надає право МВС України обмежувати строками право особи на отримання одноразової грошової допомоги. За позицією скаржника, обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років є невиправданими та такими, що непропорційно обмежують право на посилений соціальний захист поліцейських. Подальша зміна правового регулювання жодним чином не може впливати на права та інтереси осіб, які виникли до внесення цих змін.
Також за твердженнями позивача, подальша зміна редакції пункту 8 розділу IV Порядку № 4 свідчить про усвідомлення відповідачем протиправності раніше встановленого ним строкового обмеження на виплату ОГД.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій просить касаційний суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення. Окремо відповідач зазначив, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
У частині другій статті 97 цього Закону зазначено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів) визначений Порядком № 4.