Постанова
Іменем України
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 221/4624/20-ц
провадження № 61-13965св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Биліни Т. І., Ткаченко Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`ю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на 1/2 частину квартири.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 2006 року вона проживала разом із ОСОБА_3 однією сім`ю без реєстрації шлюбу. 07 червня 2008 року вони зареєстрували шлюб, який 08 грудня 2016 року було розірвано. Проте у 2017 році вони знову стали проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Позивач зазначала, що 06 червня 2018 року після продажу належного їй будинку ними була придбана квартира АДРЕСА_1, вартістю 45 000,00 грн, право власності на яку зареєстрували на ім`я ОСОБА_3
11 січня 2019 року позивач зареєструвалася у цій квартирі, за спільні кошти вони зробили її капітальний ремонт, придбали меблі, сантехнику, побутову техніку.
У подальшому відносини між нею та відповідачем погіршилися.
Позивач вважала, що спірна квартира є спільною сумісною власністю, яку вони придбали проживаючи однією сім`ю без реєстрації шлюбу.
Посилаючись на те, що відповідач без її відома 19 серпня 2020 року подарував спірну квартиру своєму батькові ОСОБА_2, вважала, що тим самим було порушено її права, які передбачені статтею 74 СК України та статтею 368 ЦК України.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд:
встановити факт спільного постійного проживання однією сім`єю її та ОСОБА_3 у період з лютого 2017 року по жовтень 2019 року;
визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісно власності;
визнати недійсним договір дарування вказаної квартири, укладений 19 серпня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та розірвати його;
визнати за нею право власності на 1/2 частину цієї квартири.
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Зустрічну позовну заяву обґрунтовано тим, що 19 червня 2020 року за договором дарування, укладеним між ним та його сином ОСОБА_3, він набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 зазначав, що після набуття права власності на квартиру він намагався вселитися у спірну квартиру, але ОСОБА_1 чинила йому перешкоди у користуванні цією квартирою. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у грудні 2016 року за проханням ОСОБА_1 його син надав згоду на її реєстрацію у спірній квартирі, оскільки остання не мала власного житла. Після чого відповідач за зустрічним позовом поступово, без згоди сина стала перевозити свої особисті речі до квартири та періодично ночувати там.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не є членом його родини і не була такою на час реєстрації у квартирі, своїм небажанням добровільно виселитися з квартири остання, на думку ОСОБА_2, порушує його права користуватись спірною квартирою, а також ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право на житло та усунути перешкоди у користуванні й розпорядженні вказаною квартирою шляхом виселення ОСОБА_4 і зобов`язати останню передати йому ключі від квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 08 квітня 2021 року у складі судді Безрук Т. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду мотивовано тим, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту придбання спірної квартири нею та ОСОБА_3 внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, що давало б суду можливість надати цьому майну статус спільної сумісної власності.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що ані на час реєстрації у спірній квартирі, ані на час розгляду судом першої інстанції цієї справи ОСОБА_1 не є членом родини або близьким родичем ОСОБА_2 . Наявність реєстрації останньої у спірній квартирі, яка надає їй право на проживання та користування нерухомим майном поза бажанням власника такого майна, створює для власника ОСОБА_2 певні перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном на власний розсуд.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 15 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 08 квітня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу у період з лютого 2017 року по жовтень 2019 року.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнано частково недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 19 серпня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, у частині дарування 1/2 частини квартири.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дав невірну оцінку наявним у справі доказам, у зв`язку із чим неправильно встановив фактичні обставини у справі.
На думку суду апеляційної інстанції, позивачем за первісним позовом доведено факт проживання однією сім`ю із ОСОБА_3 з 05 червня 2018 року, тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Разом із цим, оскільки сторони проживали однією сім`єю з 05 червня 2018 року, а спірна квартира була придбана ними 21 червня 2018 року, вона є їх спільною сумісною власністю, а тому за позивачем необхідно визнати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити, оскільки позивач як співвласник квартири має право на користування своєю часткою у цій квартирі.
У зв`язку із цим, на думку суду апеляційної інстанції, підлягають частковому задоволенню позовні вимоги щодо визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеному 19 серпня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у частині дарування 1/2 частини цієї квартири.
Додатковою постановою Донецького апеляційного суду від 21 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору за подачу уточнених позовних вимог у розмірі по 420,40 грн з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі по 210,20 грн з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з відривом від звичайних занять в суді апеляційної інстанції по 77,08 грн з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судові витрати, пов`язані з відривом від звичайних занять у суді апеляційної інстанції по 77,08 грн з кожного.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на те, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, та не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На думку ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції не досліджував технічний запис судового засідання суду першої інстанції, у зв`язку із цим, не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для повного та об`єктивного розгляду, не дав належної оцінки показам свідків. Жоден свідок, допитаний у судовому засіданні не підтвердив факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спеціальних витрат, купівлі майна для спільного використання, участі у витратах на придбання та утримання житла, несення витрат на його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин між позивачкою та відповідачем.
Разом із цим, ОСОБА_3 вважає, що сам по собі факт перебування його з ОСОБА_1 у близьких відносинах, який він не заперечував, не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період однією сім`єю, а придбане ним майно є спільною сумісною власністю, оскільки ОСОБА_1 необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї. Проте доказів ОСОБА_1 не надала, оскільки фактично вони не вели спільне господарство, відсутній спільний бюджет, остання не несла витрат на придбання спірної квартир.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у повному обсязі, проте не наводить доводів щодо скасування цієї постанови у частині зустрічного позову ОСОБА_2, тому оскаржуване судове рішення підлягає перегляду у межах касаційної скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 221/4624/20-ц із Волноваського районного суду Донецької області.
У жовтні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.
Разом із цим, ОСОБА_1 подано клопотання про закриття касаційного провадження, обґрунтовуючи його тим, що Верховним Судом безпідставно відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного суду від 15 липня 2021 року, оскільки ОСОБА_3 не підписував касаційну скаргу, а підписана вона невстановленою особою. Крім цього, ОСОБА_3 не є власником спірної квартири, а тому оскаржуваним судовим рішенням його права, свободи, інтереси та обов`язки не порушуються.
Підстав для закриття касаційного провадження відповідно до статті 396 ЦПК України про що зазначала у своєму клопотанні ОСОБА_1, колегією суддів не встановлено.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 червня 2008 року між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, який рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 08 грудня 2016 року розірвано (а. с. 9, 10, т. 1).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року ОСОБА_1 продала ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_2 за 49 000,00 грн, який належав їй на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2008 року (а. с. 18, 19, т. 1).
На підставі договору купівлі-продажу від 21 червня 2018 року ОСОБА_3 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вартість цієї квартири становила 45 000,00 грн (а. с. 20, 21, т. 1).
ОСОБА_4 зареєстрована у вказаній квартирі з 11 січня 2019 року (а. с. 8, т. 1, а. с. 12-16, т. 2).
19 серпня 2020 року ОСОБА_3 подарував своєму батькові ОСОБА_2 спірну квартиру (а. с. 8, 9, т. 2).
Згідно із показаннями свідка ОСОБА_8 вона є подругою ОСОБА_1, працювали разом. Після того як ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_3 вони стали рідше спілкуватися. Під час перебування у шлюбі подружжя ОСОБА_1 жили добре. Про те, що вони розлучилися, вона дізналася пізніше. Приблизно у 2016 році вона купила будинок у ОСОБА_1 . Коли саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 купили квартиру на АДРЕСА_3, їй невідомо. Зі слів ОСОБА_1 вона чула, що вказану квартиру ОСОБА_1 та ОСОБА_3 купили разом, потім зробили в ній ремонт. Вартість квартири їй невідома. До якого часу вони проживали разом, їй також невідомо, приблизно до 2019 року.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_11 вона є колишньою сусідкою ОСОБА_1 . У 2008 році батьки купили ОСОБА_1 будинок. В ньому ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 у шлюбі. Жили дружно. Потім подружжя розлучилося, а через деякий час знову зійшлись та стали проживати однією родиною. ОСОБА_1 знову повірила ОСОБА_3, продала будинок. Спілкувалася вона з ОСОБА_1 без присутності ОСОБА_3, оскільки він був проти їх спілкування. ОСОБА_1 весь час працювала, у 2018 році придбала квартиру, зробили в ній ремонт. Вона, ОСОБА_11, допомагала ОСОБА_1 з ремонтом. За яку суму грошей ОСОБА_1 придбала квартиру, їй невідомо. Остання завжди одягала та годувала ОСОБА_3 . Разом в квартирі вони проживала до осені 2019 року. Квартиру ОСОБА_1 придбала за власні кошти, ОСОБА_3 у придбані квартири участі не приймав. Перешкод своєму колишньому свекру у користуванні квартирою ОСОБА_1 ніколи не чинила. Все це їй відомо зі слів ОСОБА_1 . На час надання показань у спірній квартирі ніхто не проживає.
Згідно із показаннями свідка ОСОБА_12 вона проживає у квартирі АДРЕСА_4 по сусідству зі спірною квартирою. З ОСОБА_1 та ОСОБА_3 познайомилась у травні 2018 році. В червні 2018 року вони придбали спірну квартиру. Після придбання квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом робили ремонт у спірній квартирі. Вона, ОСОБА_12, особисто допомагала їм в цьому, клеїла шпалери, штукатурила стіни. Роботи проводила на замовлення ОСОБА_3 . За роботу з нею розраховувалась ОСОБА_1 . Поводили себе ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловік та жінка, на погляд їх відносини були як у звичайного подружжя. Як вона розуміла, родину утримувала ОСОБА_1 . Від ОСОБА_3 вона неодноразово чула, що ОСОБА_1 купує йому речі, готує їжу. Батька ОСОБА_13 - ОСОБА_2 вона ніколи у спірній квартирі не бачила. З серпня 2020 року у квартирі ніхто не мешкає.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_14 вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 . Сім`я у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була добра. Їй відомо, що у ОСОБА_1 був будинок, який вона продала і після цього вони придбали спільну квартиру, в якій ОСОБА_1 зареєструвалася. Про те, що квартира була придбана лише на ім`я ОСОБА_3 вона, ОСОБА_14, не знала. Від ОСОБА_3 вона чула, що квартира була придбана ними за спільні кошти. Скільки саме грошей було витрачено ОСОБА_1 на придбання квартири, їй невідомо. Вартість квартири їй також невідома. ОСОБА_3 завжди казав, що ОСОБА_1 більше за нього заробляє. Сам він придбати квартиру не мав можливості. Бюджет у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був спільний, вони не сварились. Після придбання квартири вони зробили у ній капітальній ремонт. Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в цьому ніякої участі не приймав. Він з дружиною проживає у селі. Мир у родині ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був до 2018 - 2019 року. Причиною розтавання стала інша жінка. Після цього ОСОБА_3 подарував квартиру своєму батькові ОСОБА_2 . На її думку та на думку інших родичів, це він зробив, щоб не ділити квартиру з ОСОБА_1 . На час надання показань у спірній квартирі ніхто не проживає. Деякий час там проживала ОСОБА_1, проте ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відключили квартиру від електропостачання, що зробило неможливим проживання ОСОБА_1 у ній та вона була змушена виїхати.