Постанова
Іменем України
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 520/4143/17
провадження № 61-7312св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегедченко І. М.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - акціонерне товариство "Артем-Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,від 31 травня 2022 року і виходив з наступного.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - АТ "Артем-Банк", про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 01 січня 2012 року по січень 2017 року; визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю; визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02 лютого 2017 року недійсним та скасування державної реєстрації права власності на ім`я ОСОБА_3 .
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 2012 року вона та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а 25 грудня 2014 року сторони зареєстрували шлюб. Під час спільного проживання без реєстрації шлюбу у сторін народилася дитина. Напередодні весілля, а саме 10 жовтня 2014 року вони придбали квартиру, частину коштів на яку взято ОСОБА_2 у кредит в АТ "Артем-Банк". Позивачка посилалася на те, що спільне життя з відповідачем не склалося та 17 березня 2017 року вона подала позов про розлучення. Крім того, позивачка зазначала, що до початку спільного життя з відповідачем вона мала два власних автомобіля і тому первинним внеском за кредитним платежем були кошти від продажу одного з них. ОСОБА_2 працював у Любашівському РВ УДАІ в Одеській області із щомісячною заробітною платою в 2 200 грн, тому не міг самостійно погашати щомісячні платежі за кредитним договором у повному обсязі, які складали 4 670 грн на місяць. Позивачка вважала, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя. У подальшому вона дізналася, що квартира 02 лютого 2017 року за договором про задоволення вимог іпотекодержателя перейшла у власність ОСОБА_3 . Цей договір вона вважала недійсним, оскільки він укладений без її згоди та за наявності між сторонами спору щодо спільного майна подружжя.
Посилаючись на вищезазначене, ОСОБА_1 просила встановити факт спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2012 року по січень 2017 року; визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 02 лютого 2017 року; скасувати державну реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 .
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_2 позов не визнав, повідомив, що з 29 листопада 2011 року по
01 квітня 2014 року (набрання рішенням законної сили) він перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, а тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 з 01 січня 2012 року, коли він перебував у зареєстрованому шлюбі з попередньою дружиною, є неможливим. У той же час у період з 25 грудня 2014 року по 28 листопада 2017 року (набрання рішенням законної сили) сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. При зверненні до суду з позовом про розірвання шлюбу позивачка зазначала, що шлюбні відносини з ним припинені ще в серпні 2016 року, що спростовує доводи про спільне проживання по січень 2017 року. Зазначав, що спільно проживати вони стали вже після того, як зареєстрували шлюб. Спірну квартиру ОСОБА_2 вважає своєю особистою власністю, оскільки вона була придбана до шлюбу з позивачкою та за його особисті кошти, в тому числі отримані в кредит. Зазначав, що позивачка не має жодного відношення до квартири, ніколи на квартиру грошей не давала. Також вважав, що відсутні підстави для визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02 лютого 2017 року недійсним.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я. В. від 02 квітня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 знаходився у зареєстрованому шлюбі з іншою особою з 29 липня 2011 року по 01 квітня 2014 року, тому встановлення факту проживання позивачки з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу до 01 квітня 2014 року є неможливим.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою не надано доказів ведення спільного господарства у період з квітня 2014 року до придбання спірної зазначеної квартири. Також визнана такою, що не підлягає до задоволення позовна вимога щодо періоду спільного проживання з 25 грудня 2014 року по 28 листопада 2017 року, оскільки у цей період позивачка та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Оскільки суд відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачки та ОСОБА_2, то підстави для задоволення інших позовних вимог відсутні.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 квітня 2014 року по 25 грудня 2014 року.
Визнано квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційний суд звернув увагу на те, що 07 серпня 2013 року до Любашівського районного суду Одеської області ОСОБА_2 подав позов про розірвання шлюбу, в якому зазначив, що спільне життя з ОСОБА_4 припинено, сторони не ведуть спільного господарства та разом не проживають. На теперішній час він мешкає з іншою жінкою, яка перебуває на 23-24 тижні вагітності та має намір з нею зареєструвати шлюб у законному порядку. Вказаний шлюб було розірвано рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 21 березня 2014 року, яке набрало законної сили 01 квітня 2014 року.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що факт спільного проживання, наявності у сторін спільного бюджету, ведення спільного господарства та наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків підтверджується народженням ІНФОРМАЦІЯ_1 спільної дитини ОСОБА_5, укладення позивачкою договору від 17 вересня 2014 року про надання посередницьких послуг з пошуку квартири в інтересах сім`ї та договору від 17 вересня 2014 року про намір купити квартиру АДРЕСА_2 . Крім того, з довідки ОСББ "Невського" слідує, що позивачка проживає в спірній квартирі разом зі спільною з відповідачем дочкою ОСОБА_6 та сином ОСОБА_7 від попереднього шлюбу ще з жовтня 2014 року, тобто у період укладення відповідачем кредитного договору та договору купівлі-продажу квартири та до укладення з відповідачем у грудні 2014 шлюбу, що спростовує висновки районного суду про те, що позивачка не довела, що в момент укладення відповідачем договору-купівлі продажу квартири вони разом проживали, як сім`я. На підставі встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказана квартира придбана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період їхнього проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а значить ця квартира відповідно до статей 60, 74 Сімейного кодексу України є їхньою спільною сумісною власністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
27 липня 2022 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 31 травня 2022 року і залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2019 року.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 524/10054/16, у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 377/5266/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16, а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
ОСОБА_2 вважає, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам. Посилається на правильність висновків суду першої інстанції про недоведеність позивачкою обставин, на які вона посилалася, зокрема реальності сімейних відносин. Стверджує, що він не мав з ОСОБА_1 спільного бюджету до реєстрації шлюбу, а проживати у спірній квартирі остання почала лише після реєстрації шлюбу. Відповідач звертає увагу, що спірну квартиру він придбав 10 жовтня
2014 року за 709 400 грн, з яких 309 400 були його особистими коштами, а 400 000 грн він отримав у кредит від АТ ""Артем-Банк". На думку
ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що він отримав у позику 17 000 доларів США, а також безпідставно відхилив покази свідка ОСОБА_8 . Копію позовної заяви та рішення суду у справі
№ 507/1129/13-ц заявник вважає недопустимими доказами, а надані позивачкою (яка мала зареєстроване місце проживання у м. Арциз) договори такими, що не підтверджують намір придбати квартиру. У той же час довідка ОСББ "Невського" від 25 листопада 2014 року підтверджує, що у спірній квартирі проживав лише він. А іншу довідку ОСББ "Невського" та інші докази позивачка надала лише у суді апеляційної інстанції, що призвело до фактичної зміни підстави позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано із суду першої інстанції цивільну справу.
У вересні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла справа № 520/4143/17.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами
Відзиви на касаційну скаргу не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . відділом реєстрації актів цивільного стану Любашівського районного управління юстиції Одеської області було зареєстровано шлюб, актовий запис № 62.
Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 21 березня 2014 року, яке набрало законної сили 01 квітня 2014 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано.
10 жовтня 2014 року між продавцем ОСОБА_9 та покупцем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 за ціною 709 400 грн. Відповідно до умов вказаного договору розрахунок між сторонами здійснюється з відстроченням платежу. Суму у розмірі 309 400 грн покупець перерахував продавцю згідно з платіжним дорученням АТ "Артем-Банк" від 10 жовтня 2014 року до підписання цього договору, а суму у розмірі 400 000 грн покупець зобов`язується перерахувати на особистий рахунок продавця після отримання кредиту на придбання вказаної квартири у АТ "Артем-Банк" до 20:00 години 10 жовтня 2014 року (пункти 3.2, 3.3 договору).
10 жовтня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Артем-Банк" укладено кредитний договір № 353/14, за яким банк передав ОСОБА_2 під 36% річних грошові кошти у розмірі 400 000 грн зі строком повернення до 10 вересня 2015 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 жовтня 2014 року ОСОБА_2 передав в іпотеку ПАТ "Артем-Банк" належну йому квартиру
АДРЕСА_2, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 10 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Качур О. М., за реєстровим № 2287. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності на квартиру проведено за № 7293510, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 473816851101.
Відповідно умов пункту 4.1 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум відсотків (сум комісійної винагороди; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені штрафу), що передбачені кредитним договором; незалежно від настання строку виконання іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за кредитним договором - при виникненні підстав, вказаних у підпункті 3.3 цього договору.
Пункт 5 договору іпотеки містить іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. У випадку невиконання позичальником письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за кредитним договором та/або невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за цим договором у встановлений строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки на розсуд іпотекодержателя шляхом: передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (кредитного договору) у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку". Це застереження згідно із Законом України "Про іпотеку" вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який у цьому випадку є правовстановлюючим документом. Вказане застереження не перешкоджає іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; іншим чином на розсуд іпотекодержателя у встановленому законодавством України порядку.