Постанова
Іменем України
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 521/17177/20
провадження № 61-8698св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Корпорейшен",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Корпорейшн" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2021 року у складі судді Михайлюка О. А. та постанову Одеського апеляційного суду
від 26 травня 2022 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Корпорейшн" (далі - ТОВ "Інвестмент Корпорейшн")про скасування державної реєстрації права власності на квартиру.
Позовну заяву мотивовано тим, що 22 грудня 2006 року між ним та
ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" був укладений кредитний договір, предметом якого є надання кредиту у розмірі 78 200 доларів США.
На забезпечення виконання умов кредитного договору, цього ж дня між ним та кредитором був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна йому на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
Вказував, що 09 жовтня 2019 року державним реєстратором Манютою С. В. прийнято рішення, індексний номер 49081168 про проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ "Інвестмент Корпорейшен", однак інформації про наявність права у товариства вимоги за кредитним та іпотечним договором Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить.
Крім того, зазначає, що дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ "Інвестмент Корпорейшен" суперечать положенням Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Зазначав, що банком не надано усіх необхідних документів для вчинення реєстраційних дій, зокрема копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої йому як іпотекодавцю, та документу, що підтверджує наявність завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ "Інвестмент Корпорейшен" з відкриттям розділу та присвоєнням об`єкту нерухомого майна реєстраційного номеру 1932961851101, проведену державним реєстратором Манютою С. В.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 вересня
2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за ТОВ "Інвестмент Корпорейшен" з відкриттям розділу та присвоєнням об`єкту нерухомого майна реєстраційного номеру 1932961851101, проведену 03 жовтня 2019 року державним реєстратором Манютою С. В., КП "Агенція реєстраційних послуг", Одеська область.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем здійснена з порушенням чинного законодавства, зокрема ТОВ "Інвестмент Корпорейшен" не надало доказів направлення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень зобов`язань за кредитним договором та, відповідно, отримання цієї вимоги позивачем. Крім того, державна реєстрація проведена всупереч Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті"..
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 травня 2022 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2021 року змінено.
Виключено з мотивувальної частини рішення посилання суду на те, що на правовідносини сторін розповсюджується дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
В решті рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що банком не надано державному реєстратору доказів про направлення та одержання позивачем повідомлення про усунення порушень за кредитним договором, що є підставою для скасування державної реєстрації права власності на спірне майно, однак суд помилково вважав, що на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки позивач має у власності інше майно, зокрема йому належить
1/6 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ТОВ "Інвестмент Корпорейшен" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує, що товариство надало державному реєстратору усі необхідні документи для проведення державної реєстрації, в тому числі докази направлення та отримання іпотекодавцем вимоги про усунення порушень, а тому у державного реєстратора не було підстав для відмови у вчиненні реєстраційних дій.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 05 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 грудня 2006 року ОСОБА_1 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" уклали кредитний договір, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі
78 200 доларів США, строком користування до 22 грудня 2026 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 22 грудня 2006 року ОСОБА_1 за договором іпотеки передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1, придбану 22 грудня 2006 року.
Пунктами 5.1, 5.2.1 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки якщо у момент настання строку виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані. Звернення стягнення на предмет іпотеки може відбутися позасудовим врегулюванням питання про звернення стягнення на предмет іпотек шляхом, зокрема, прийняттям предмета іпотеки у власність іпотекодержателя.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2009 року з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 647 491,10 грн. Доказів виконання позичальником цього рішення матеріали справи не містять.
18 червня 2019 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та АТ "ОКСІ БАНК" укладені договори про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами іпотеки, укладеними 22 грудня 2006 року з ОСОБА_1 .
Цього ж дня, 18 червня 2019 року, АТ "ОКСІ Банк" відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 22 грудня 2006 року на користь ТОВ "Інвестмент Корпорейшен".
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником спірної квартири 03 жовтня 2019 року зареєстровано ТОВ "Інвестмент корпорейшен" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1932961851101, номер об`єкта в РПВН: 15679979); підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49081168 від 09 жовтня 2019 року, державний реєстратор Манюта Сергій Васильович, Комунальне підприємство "Агенція реєстраційних послуг", Одеська область; підстава для державної реєстрації: вимога ТОВ від 19 червня 2019 року, поштове повідомлення від 03 вересня 2019 року, іпотечний договір від 22 грудня
2006 року.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Оскільки касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", то відповідно до статті 400 ЦПК України законність постанови суду апеляційної інстанції в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону).
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк
та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи
на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" норми
статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка діяла на час
укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.