ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/13595/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Підченко Ю. О.
від 09.12.2021
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Підченко Ю. О.
від 23.12.2021
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Руденко М. А., Пономаренка Є. Ю., Барсук М. А.
від 21.06.2022
та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Руденко М. А., Пономаренка Є. Ю., Барсук М. А.
від 09.08.2022
та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Руденко М.А., Пономаренка Є.Ю., Барсук М.А.
від 09.08.2022
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"
до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
про стягнення штрафу та збитків,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення штрафу у розмірі 7 500 євро та збитків у розмірі 1 519,26 євро.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором на брокерське обслуговування від 05.04.2019 № БО065-109, у зв`язку з чим має понести відповідальність у вигляді сплати штрафу на підставі пункту 7.3 Договору та збитків.
Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
05 квітня 2019 року позивач як довіритель та відповідач як повірений уклали договір на брокерське обслуговування №БО065-109, відповідно до п. 1.1 якого повірений за дорученням довірителя зобов`язується надавати послуги щодо купівлі, продажу цінних паперів (далі - ЦП) на підставі разових замовлень. Всі операції повірений проводить від імені, за рахунок та в інтересах довірителя.
За договором можуть виконуватися замовлення, зокрема, такого виду - ринкове замовлення на купівлю - замовлення купити цінні папери за найкращою (мінімальною) ціною (п.п. 1.4.1 п. 1.4 договору).
Пунктом 2.4 договору встановлено, що перед виконанням замовлення повірений здійснює перевірку правильності його оформлення та встановлює права довірителя стосовно цінних паперів, які є об`єктом цивільних прав за договором/замовленням.
Умовами виконання повіреним замовлення довірителя є: наявність достатньої для виконання замовлення суми грошових коштів на рахунку повіреного, наданих довірителем при здійсненні операцій щодо купівлі цінних паперів; наявність достатньої для виконання замовлення кількості цінних паперів на рахунку у цінних паперах у депозитарній установі при здійсненні операцій з продажу (п. 2.5 договору).
Згідно з п. 2.6 договору замовлення довірителя вважається чинним або до моменту його виконання повіреним, або до його скасування за взаємною згодою, або до закінчення його дії, якщо замовлення діє протягом встановленого в ньому строку (до встановленого терміну).
У разі придбання ЦП довіритель надає повіреному відповідне замовлення, де, зокрема, вказуються умови оплати, а саме, попереднє зарахування коштів на рахунок, зазначений в замовленні, довіритель зобов`язаний не пізніше наступного банківського дня після надання відповідного замовлення здійснити перерахування коштів на рахунок, зазначений в замовленні, у сумі, необхідній для його виконання (п. 2.10 договору).
Замовлення надається довірителем повіреному та містить розпорядження на визначених умовах виконати певну операцію з конкретними цінними паперами в інтересах довірителя відповідно до договору на брокерське обслуговування (п.4.1).
Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України та Договору.
У випадку односторонньої необґрунтованої відмови однією із сторін від виконання зобов`язань за Договором/замовленням, у тому числі одностороннього скасування довірителем замовлення, прийнятого повіреним до виконання, винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% від загальної суми, яка зазначена у замовленні (п. 7.3 договору).
Неустойка за договором або у зв`язку з ним підлягає сплаті протягом семи робочих днів з моменту отримання вимоги відповідної сторони. Збитки, спричинені невиконанням або неналежним виконанням, стягуються з винної сторони понад суму неустойки, що підлягає сплаті. Сплата неустойки не звільняє сторону, що порушила свої зобов`язання, від виконання зобов`язань за Договором (п. п. 7.5, 7.6 договору).
05 червня 2020 року позивач з використанням засобів електронного зв`язку (електронної пошти) надав відповідачу разове замовлення №10/БО065-19 на купівлю цінних паперів: вид/тип/різновид/найменування ЦП - облігація внутрішніх позик України, бездокументарна, іменна; емітент - Міністерство фінансів України; міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (ISIN) - UA4000208490, дата розміщення 09.06.2020, погашення 13.05.2021; кількість ЦП - 75 штук; номінальна вартість одного ЦП - 1 000 євро; загальна номінальна вартість ЦП - 75 000 євро.
У день отримання Замовлення відповідач засобами електронного зв`язку надав позивачу відповідь наступного змісту: "На жаль, ми не можемо взяти Ваше замовлення в роботу, оскільки на сьогодні проведення даної операції не погоджено фінансовим моніторингом".
17 червня 2020 року позивач направив відповідачу вимогу №2 від 17.06.2020 в якій, з посиланням на невиконання відповідачем Замовлення, просив останнього на підставі п. 7.5 Договору сплатити позивачу штраф у розмірі 7 500 євро.
Відповідачем позивачу надано повідомлення про встановлення неприйнятно високого рівня вих. №20.1.0.0.0/7-20200618/1495 від 18.06.2020, яким позивача повідомлено про те, що відповідачем як суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який на постійній основі здійснює заходи, визначені ч. 1 ст. 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", зокрема, управління ризиками з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта, прийняте рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику, внаслідок чого будуть розірвані укладені договори та будуть закриті поточні рахунки. Крім того позивача проінформовано, що починаючи з дня прийняття рішення про встановлення неприйнятно високого рівня ризику, позивачу буде відмовлено в проведенні фінансових операцій за всіма відкритими відповідачем рахунками/обслуговуванні за іншими продуктами відповідача.
Відповідно до листа відповідача вих.№Е.11.0.0.0/4-109593БТ від 30.06.2020 наданого у відповідь на запит позивача вих.№1 від 11.06.2020, Замовлення не було прийнято в роботу у зв`язку з ненаданням позивачем запитуваних відповідачем документів, необхідних для здійснення фінансового моніторингу.
У зв`язку із невиконанням Банком зобов`язань за Договором позивачем нараховано штраф у розмірі 7 500 євро на підставі пункту 7.3 Договору, а також заявлено до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 519,26 євро, які є сумою відсотків яку позивач би отримав у випадку виконання відповідачем замовлення та придбання спірних цінних паперів.
Короткий зміст судових рішень господарських судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення
Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.
За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" штраф у розмір 7 500 євро, збитки у розмірі 1 519,26 євро та судовий збір у розмірі 4 450,33 грн.
Місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено відсутність у відповідача обґрунтованих та підтверджених правових підстав для відмови у виконанні разового замовлення №01/50065-19 від 05.06.2020, а відтак, не прийнявши замовлення до виконання відповідач порушив зобов`язання за договором на брокерське обслуговування №БО065-19 від 05.04.2019, з огляду на що має понести відповідальність за порушення вказаного обов`язку у вигляді стягнення штрафу та збитків.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі №910/13595/20 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 500,00 грн.
Задовольняючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції встановив, що позивачем дотримані вимоги ст. 129 ГПК України в частині подання суду попереднього розрахунку судових витрат та доказів їх понесення, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 позовні вимоги задоволено повністю, а тому й витрати на професійну правову допомогу мають бути відшкодовані позивачу відповідачем у повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі №910/13595/20 залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі №910/13595/20 залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем підтверджено виконання ним як умов Договору, так і статей 1000, 1007 ЦК України, у свою чергу, відповідач як повірений обов`язок з виконання Замовлення не виконав, що свідчить про порушення останнім прийнятих на себе за Договором зобов`язань.
Залишаючи без змін додаткове рішення, апеляційний суд виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом Черненко Ігорем Валерійовичем та адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною послуг на заявлену до стягнення суму.
Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, який, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи та заявлений позивачем розмір витрат на послуги адвокатів, враховуючи обсяг наданих адвокатами послуг, а також час, витрачений адвокатами на такі послуги, визнав справедливими та обґрунтованими витрати на оплату послуг адвоката в сумі 20 500,00 грн.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у зв`язку із апеляційним оскарженням рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі №910/13595/20, задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
Апеляційний господарський суд виходив із того, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи категорію складності справи, стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем загальній сумі (30000,00 грн) не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості, а тому відшкодуванню підлягають судові витрати на правничу допомогу, понесену під час та у зв`язку із апеляційним оскарженням рішень у справі №910/13595/20 у загальному розмірі 12000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які її подали
Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", не погоджуючись з зазначеними вище судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду, залишені без змін постановою апеляційного господарського суду, та додаткову постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга відповідача подана на підставі пунктів 1, 3, 4 абзацу 1 частини 2 та підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права, зокрема ст. 1000, 1007 Цивільного кодексу України, без врахування висновку щодо застосування норм права викладеного Верховним Судом у постановах від 16.10.2018 у справі №924/1049/17 та від 09.10.2018 у справі №924/1096/17, та дійшли до неправомірного висновку про можливість вчинення повіреним дій за власний рахунок.
Також відповідач стверджує, що судами не враховано висновки Верховного Суду, висловлені у постановах:
-від 24.05.2018 у справі №904/7601 /17, від 12.11.2019 у справі №910/9278/18, від 26.02.2020 у справі №914/263/19, від 15.02.2021 у справі №910/3503/18, від 17.03.2021 у справі №916/1740/18, від 25.06.2019 у справі №910/422/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2490/18, від 06.12.2019 у справі №908/2486/18 від 18.05.2016 у справі №6-237цс16 від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц при стягненні збитків у вигляді упущеної вигоди;
-від 15.10.2019 по справі №813/8801/14, від 19.12.2019 по справі №520/11429/17, від 10.12.2019 по справі №910/6356/19, від 26.11.2019 по справі №902/201/19, від 15.10.2019 по справі №908/1090/18, від 29.04.2021 у справі №920/1111/19, від 15.07.2021 у справі №910/19256/16, від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, Великої Палати Верховного Суду в постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19, з питань застосування підстав звільнення від доказування.
За доводами відповідача відсутні висновки Верховного Суду з питання застосування норм права, в подібних правовідносинах зокрема застосування п. 34 ст. 1, ч. 2, 3, 6 ст. 11, та ч. 1 ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаним злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" в редакції, що набрала чинності з 28.04.2020, в контексті дискреційності повноважень суб`єкта первинного фінансового моніторингу при аналізі вжитих заходів та отриманих документів для належного виконання його функцій як суб`єкта первинного фінансового моніторингу, в тому числі при здійсненні належної перевірки.
У касаційній скарзі зазначається про порушення судами норм процесуального права, зокрема суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі неналежних та недопустимих доказів, що унеможливило встановлення дійсних фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За твердженням скаржника, судами першої та апеляційної інстанції знехтувано висновками суду касаційної інстанції, що були сформовані при направленні справи на новий розгляд.
Також зазначає, що судами невірно застосовано приписи ст. ст. 525, 526, 549, 629 ЦК України, зокрема застосовано неустойку у вигляді штрафу по факту порушення зобов`язання, яке не виникло.
Не погоджуючись з рішеннями про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідач вказує, що свідоцтво на право заняття адвокатською серії КВ №6055 від 08.02.2018 не може вважатися належним та допустимим доказом того, що Рибченко Н.М. є адвокатом, та вправі надавати професійну правничу допомогу у справі, адже таке свідоцтво відповідною радою адвокатів не видавалося, з огляду на що можливо стверджувати, що такий документ є підробленим.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 в частині часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат скасувати та ухвалити рішення про задоволення вказаної заяви повністю. Змінити додаткову постанову та стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.
Касаційна скарга (уточнена) Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" подана на підставі пункту 1 абзацу 1 частини 2 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, неправомірно вказав у п. 3 ухвали від 11.07.2022 про подання відповідачем клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами у даній справі, було порушено основні принципи господарського судочинства.
Короткий зміст відзивів та заперечень на касаційні скарги
Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача вважає її необгрунтованою, заперечує проти її доводів та просить залишити без змін оскаржувані судові рішення.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача вважає її необгрунтованою, а додаткову постанову апеляційного суду такою, що не суперечить висновками Верховного Суду, а тому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги позивача.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Щодо касаційної скарги відповідача в частині оскарження рішення місцевого господарського суду від 09.12.2021 та постанови апеляційного господарського суду від 21.06.2022 по суті спору
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу та збитків, суди виходили з доведеності обставин, що відповідач як повірений порушив свої зобов`язання за договором на брокерське обслуговування від 05.04.2019 №БО065-109, а саме не виконав обов`язок з виконання замовлення довірителя. Судами встановлено, що у відповідача не було обґрунтованих та підтверджених правових підстав для відмови у виконанні замовлення позивача.
Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема ст. 1000, 1007 Цивільного кодексу України, без врахування висновку щодо застосування норми права викладеного Верховним Судом у постановах від 16.10.2018 у справі №924/1049/17 та від 09.10.2018 у справі №924/1096/17, та дійшли до неправомірного висновку про можливість вчинення повіреним дій за власний рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.
У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 ЦК України).
За положеннями ч. 1 ст. 1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
Згідно з приписами ст. 1007 ЦК України довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов`язані з виконанням доручення. Довіритель зобов`язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв`язку з виконанням доручення. Довіритель зобов`язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.
Як вбачається з постанов Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №924/1049/17 та від 09.10.2018 у справі №924/1096/17, на неврахування висновків яких посилається відповідач у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначав, що однією з особливостей договору доручення є те, що повірений зобов`язується вчинити певні юридичні дії саме за рахунок довірителя, а не за власний рахунок.
Направляючи дану справу №910/13595/20 на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 19.07.2021 вказав, що судам першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи слід було встановити дотримання позивачем вимог статей 1000, 1007 Цивільного кодексу України та виконання положень пункту 2.10 Договору в частині перерахування позивачем коштів на рахунок відповідача, зазначений в пункті 6 замовлення, у сумі, необхідній для його виконання.
Як встановлено судами при новому розгляді, позивач 05.06.2020 у визначений п. 4.6 договору спосіб, а саме з використанням засобів електронного зв`язку (електронної пошти), надав відповідачу замовлення, порядок, спосіб надання та форма якого відповідає вимогам розділу 4 договору. Також позивачем підтверджено наявність достатньої для виконання замовлення суми грошових коштів на його рахунку станом на 05.06.2020 (надано банківську виписку по рахунку позивача).
Досліджуючи виконання позивачем п. 2.10 договору щодо перерахування коштів на рахунок відповідача, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що за змістом п. 2.10 договору вказане перерахування має бути проведено не пізніше наступного банківського дня після надання відповідного замовлення, проте у день отримання замовлення відповідач фактично повідомив позивача про відмову у його виконанні, а відтак, перерахування позивачем відповідачу відповідних коштів для виконання замовлення цілком правомірно було не здійснено саме через відмову відповідача виконати таке замовлення.
Отже посилання скаржника на порушення судами ст. 1000, 1007 Цивільного кодексу України та не врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2018 у справі №924/1049/17 та від 09.10.2018 у справі №924/1096/17, не підтвердились та є безпідставними.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова не містять висновку про можливість вчинення повіреним дій за власний рахунок, а містять висновок про те, що відмовлено у виконанні замовлення було до того, як закінчився строк на перерахування відповідних коштів позивачем.
Крім того, як вірно враховано судами, відповідач відмовився виконувати замовлення не через відсутність коштів для його виконання, а через непогодження проведення вказаної операції фінансовим моніторингом, про що свідчить листування між сторонами.
Як встановлено судами, будь-яких документів щодо конкретизації та підтвердження вказаної підстави відмови відповідач позивачу не надав, обмежившись лише наведеним поясненням і лише 30.06.2020 на запит позивача повідомив, що замовлення не було прийнято в роботу у зв`язку з ненаданням позивачем запитуваних відповідачем документів, необхідних для здійснення фінансового моніторингу.
Перевіривши вказану причину, суди попередніх інстанцій встановили, що 28.04.2020 позивач отримав від банку засобами електронного зв`язку запит вих. №20.1.0.0.0/7-200428/8724 від 28.04.2020 про надання додаткових документів щодо підприємства, який позивач виконав відповідно до листа вих.№58 від 30.04.2020. Вказаний лист з документами відповідач отримав 04.05.2020.
При цьому суди встановили, що відповідач не направив позивачу жодних претензій, додаткових запитів чи повідомлень щодо неповноти чи неналежного виконання запиту вих. №20.1.0.0.0/7-200428/8724 від 28.04.2020, а тому дійшли висновку, що належних доказів на підтвердження неналежного виконання позивачем вказаного запиту відповідача щодо надання документів матеріали цієї справи не містять.
Також судами встановлено, що лише після звернення позивача з вимогою про сплату штрафу відповідач направив позивачу повідомлення про встановлення неприйнятно високого рівня вих. №20.1.0.0.0/7-20200618/1495 від 18.06.2020, яким останнього повідомлено про прийняття відповідачем як суб`єктом первинного фінансового моніторингу рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику, внаслідок чого будуть розірвані укладені договори та будуть закриті поточні рахунки та проінформовано, що починаючи з дня прийняття рішення про встановлення неприйнятно високого рівня ризику, позивачу буде відмовлено в проведенні фінансових операцій за всіма, відкритими відповідачем рахунками/обслуговуванні за іншими продуктами відповідача.
Зі змісту повідомлення від 18.06.2020 слідує, що рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику прийнято відповідачем з посиланням на ст. 10, ч. 1 ст. 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", та ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Відповідно до ч. 2, ч. 6 ст. 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (у редакції, чинній з 28.04.2020) суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.
Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
Згідно з ч. 1 ст. 15 вказаного Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема, встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач зазначає про відсутність висновків Верховного Суду з питання застосування норм права, в подібних правовідносинах зокрема застосування п. 34 ст. 1, ч. 2, 3, 6 ст. 11, та ч. 1 ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаним злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" в редакції, що набрала чинності з 28.04.2020, в контексті дискреційності повноважень суб`єкта первинного фінансового моніторингу при аналізі вжитих заходів та отриманих документів для належного виконання його функцій як суб`єкта первинного фінансового моніторингу, в тому числі при здійсненні належної перевірки.
Як встановлено судами, правовідносини сторін щодо наявності у відповідача правових підстав для розірвання в односторонньому порядку Договору з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику, про що позивача було повідомлено 18.06.2020, були предметом дослідження під час розгляду справи №910/18504/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" щодо розірвання договору №БО065-19 на брокерське обслуговування від 05.04.2019. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 та постановою Верховного Суду від 20.01.2022, позовні вимоги задоволені.
Вказаними судовими рішеннями встановлено відсутність підстав для розірвання договору в односторонньому порядку у зв`язку із встановленням позивачу неприйнятно високого рівня ризику та встановлено, що надані суду для огляду документи жодним чином не підтверджують існування правових підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику. У матеріалах справи відсутнє рішення банку щодо встановлення неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс".
Як вбачається із встановлених обставин у даній справі №910/13595/20, банком і в даній справі не подано суду документального підтвердження прийняття такого рішення (щодо встановлення неприйнятно високого ризику), його копію, тощо.