ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/6084/21
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Селіваненка В. П., Ткаченко Н. Г., Уркевича В. Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу "Дніпровська дирекція"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 (судді: Дармін М. О. - головуючий, Антонік С. Г., Березкіна О. В.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 (суддя Манько Т. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа №13"
про стягнення заборгованості, неустойки, інфляційних втрат і 3% річних,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У червні 2021 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 13" (далі - МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 13") 194 991,01 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.07.2009 № 12/02-3481-ОД (далі - договір оренди від 07.07.2009), 324 985,02 грн неустойки за неповернення майна з оренди, 8282,56 грн заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 27.06.2018 (далі - договір про відшкодування витрат балансоутримувача), а також 11 806,59 грн інфляційних втрат і 3258,71 грн - 3 % річних.
1.2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором оренди в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати перед позивачем за період із 01.01.2020 по 30.04.2021. Водночас позивач посилався на наявність у відповідача заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за вказаний період. Крім того, оскільки відповідач об`єкт оренди після закінчення строку договору не повернув, позивач, окрім вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, просив стягнути з відповідача неустойку за неповернення майна з оренди відповідно до вимог статті 785 Цивільного кодексу України.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 194 991,01 грн боргу за договором оренди від 07.07.2009, 1 грн неустойки, 8282,56 грн боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача, 11 806,59 грн інфляційних втрат, 3258,71 грн - 3% річних. У решті позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Місцевий господарський суд, мотивуючи судове рішення, виходив із того, оскільки дія договору оренди від 07.07.2009 припинилася 30.06.2018, проте відповідач продовжує займати орендовані приміщення, то позивач обґрунтовано заявив до стягнення з відповідача орендну плату за період фактичного користування орендованим приміщенням із 01.01.2020 по 30.04.2021 та витрати на утримання орендованого майна. Стосовно вимог про стягнення неустойки за неповернення майна з оренди, то суд вважав за можливе зменшити її розмір до 1 гривні, зважаючи на положення статті 233 Господарського кодексу України, значне соціальне значення закладу культури для територіальної громади міста Дніпра та те, що відповідач утримується за рахунок бюджетних коштів.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 324 984,02 грн неустойки скасовано частково та ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення з МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа №13" на користь АТ "Українська залізниця" 311 985,02 грн неустойки. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки заявлена до стягнення неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення та не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою статтею 549 Цивільного кодексу України, статтею 230 Господарського кодексу України, то на неї не поширюються положення статті 551 Цивільного кодексу України щодо можливості зменшення її розміру. Водночас, зважаючи на розрахунок неустойки, поданий позивачем на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 25.10.2021, згідно з яким неустойка у розмірі подвійної орендної плати за період січень 2020 року - квітень 2021 року без урахування ПДВ становить 311 985,02 грн, та беручи до уваги те, що відповідач не оспорює правильність такого розрахунку неустойки, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні 324 984,02 грн неустойки, стягнувши неустойку у сумі 311 985,02 грн.
2.3. У січні 2022 року Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради як особа, яка не була залучена до участі у справі, проте вважала, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 вирішено питання, які безпосередньо стосуються її прав, інтересів та обов`язків, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення. В поданій апеляційній скарзі скаржник просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 в частині стягнення з відповідача 194 991,01 грн суми боргу за договором оренди від 07.07.2009 за період із 01.01.2020 по 30.04.2021, інфляційних втрат у сумі 11 806,59 грн і 3 % річних у сумі 3 258,71 грн, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у сумі 1 грн, стягнувши з відповідача на користь позивача 311 985,02 грн неустойки; залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8282,56 грн боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача.
2.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 апеляційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 у цій справі задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором оренди від 07.07.2009 за період із 01.01.2020 по 30.04.2021, інфляційних втрат та 3% річних скасовано; ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у зазначеній частині, суд апеляційної інстанції врахував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 у подібних правовідносинах, та зазначив, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, а отже, вимога про стягнення орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанції, АТ "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 у цій справі, в якій просило скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на положення пунктів 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, по-перше, застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц щодо застосування статті 795 Цивільного кодексу України, а, по-друге, необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції, а саме в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 стосовно того, що з орендаря, який не повертає майно після припинення строку дії договору, стягується неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України), але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за користування річчю.
3.2. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
3.3. АТ "Українська залізниця" подало до Верховного Суду клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
4. Передача справи на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду
4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" зі здійсненням перегляду постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 у цій справі в порядку письмового провадження.
4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2022 справу № 904/6084/21 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із необхідністю відступлення від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, з огляду на "неоднакове застосування судами цивільної та господарської юрисдикції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм права". З цих же підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання товариства про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду підлягає частковому задоволенню.
4.3. За змістом протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справі між суддями від 16.08.2022 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий суддя, Булгакова І. В., Селіваненко В. П., Баранець О. М., Ткаченко Н. Г., Кібенко О. Р., Уркевич В. Ю., Львов Б. Ю., Васьковський О. В.
4.4. Відповідно до ухвали Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2022 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 904/6084/21 за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021; призначено розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
4.5. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий суддя, Баранець О. М., Булгакова І. В., Васьковський О. В., Селіваненко В. П., Ткаченко Н. Г., Уркевич В. Ю.
5. Установлені судами обставини справи
5.1. Під час вирішення спору господарські суди попередніх інстанцій установили, що 07.07.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (далі - РВ ФДМУ) та МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 13" було укладено договір № 12/02-3481-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. За умовами цього договору в строкове платне користування комунального закладу було передано державне окреме нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення, площею 321,8 м2, розташоване у м. Дніпропетровську, на вул. Семафорній, 42 на 3-4 поверхах, яке перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця".
У подальшому права та обов`язки за договорами оренди, в т. ч. за спірним договором, укладеними РВ ФДМУ перейшли до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця", наразі - АТ "Українська залізниця").
18.03.2016 між ПАТ "Українська залізниця" та МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 13" було укладено додатковий договір до договору оренди від 07.07.2009, за змістом якого сторони погодили, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 07.07.2009 є ПАТ "Українська залізниця".
Господарські суди установили та підтверджено матеріалами справи, що дія вказаного договору оренди неодноразово продовжувалася сторонами згідно з відповідними додатковими договорами до нього. Зокрема, додатковим договором від 07.05.2018 до договору оренди встановлено строк дії договору з 01.04.2018 до 30.06.2018.
Попередні судові інстанції також установили, що на утримання спірного нерухомого майна між сторонами у справі було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача та утримання орендованого нерухомого майна, дія якого продовжувалася шляхом укладення кожного року нового договору, останній такий договір за № 18 було укладено 27.06.2018.
Водночас, як установили суди попередніх інстанцій, у листі від 03.05.2018 позивач повідомив відповідача про те, що дія договору оренди від 07.07.2009 припиняється 30.06.2018; у разі, якщо орендар не виконує обов`язку з повернення майна після припинення договору, то на підставі пункту 10.13 договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі, що підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
У листі від 12.12.2018 позивач поінформував відповідача про те, що дія договору оренди від 07.07.2009 припинилася, запропонував йому звільнити приміщення та передати майно за актом прийому-передачі.
Листом від 25.03.2019 позивач повторно повідомив відповідача про необхідність повернення майна, складання акта прийому-передачі за договором оренди від 07.07.2009 і сплати наявної заборгованості.
У листі від 20.05.2019 позивач вчергове повідомив відповідача про необхідність складання акта прийому-передачі за договором оренди від 07.07.2009, повернення майна та погашення заборгованості.
У листі від 19.11.2019 позивач вкотре нагадав відповідачеві про припинення дії спірного договору оренди 30.06.2018 та необхідність звільнення приміщення та передачі його за актом прийому-передачі.
Попередні судові інстанції також установили, що у подальшому позивач ще неодноразово звертався до відповідача із листами про необхідність погашення заборгованості, звільнення орендованих приміщень у зв`язку з припиненням дії спірного договору оренди та передачі майна за актом приймання-передачі. Крім того, позивач роз`яснив відповідачеві існуючий порядок передачі майна залізниці в оренду шляхом проведення електронних аукціонів, про що свідчать, зокрема, листи від 19.02.2020, від 02.06.2020, 08.06.2021.
Після закінчення строку дії договору орендар орендоване приміщення орендодавцеві не повернув.
5.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, предметом позову у цій справі є вимоги АТ "Українська залізниця" про стягнення з МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 13" заборгованості з орендної плати за договором оренди, неустойки за неповернення майна з оренди, заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, а також інфляційних втрат і 3 % річних.
5.3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 цей позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 194 991,01 грн боргу за договором оренди від 07.07.2009, 1 грн неустойки, 8282,56 грн боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача, 11 806,59 грн інфляційних втрат, 3258,71 грн - 3% річних. У решті позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
5.4. Оскарженою у касаційному порядку постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором оренди від 07.07.2009 за період із 01.01.2020 по 30.04.2021, інфляційних втрат та 3% річних скасовано; ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.