ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №300/1480/20
адміністративне провадження № К/9901/31004/21, №К/9901/33149/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у касаційній інстанції справу № 300/1480/20
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, Івано-Франківської обласної прокуратури про визнання протиправними і скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційними скаргами Івано-Франківської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, ухвалене суддею Скільським І.І.,
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів: Іщук Л.П., Судової -Хомюк Н.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), керівника Івано-Франківської обласної прокуратури (далі - відповідач 2), Івано-Франківської обласної прокуратури (далі - відповідач 3), де, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправним з моменту прийняття і скасування рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - Кадрова комісія) № 280 від 09 квітня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки";
1.2. визнати протиправним з моменту прийняття та скасування наказу прокурора Івано- Франківської області № 289к від 28 квітня 2020 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Івано-Франківську область прокуратури Івано-Франківської області, та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 12 травня 2020 року;
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Івано-Франківську область прокуратури Івано-Франківської області або на рівнозначній посаді в обласній прокуратурі Івано-Франківської області з 12 травня 2020 року;
1.4. стягнути з прокуратури Івано-Франківської області або з обласної прокуратури Івано-Франківської області середній заробіток ОСОБА_1, за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 13 травня 2020 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не мав можливості належним чином пройти іспит у формі тестування на загальні здібності та навички внаслідок систематичних технічних збоїв та зависання комп`ютерної техніки, програмного забезпечення. При цьому, позивач наголошує, що Порядок № 221 не передбачає ані обов`язку звернення прокурора до представників комісії чи робочої групи під час самого тестування саме з вимогою складення акта про технічний збій, ані форми такого звернення. Того ж дня, позивач, враховуючи роз`яснення члена робочої групи, подав до Кадрової комісії заяву із описом технічних несправностей та причин незалежних від позивача, з яких складання іспиту переривалося та не відбулося в повній мірі, а також прохання призначити інший час (дату) складання іспиту. Однак, протягом 1,5 місяця відповіді на звернення не отримав, на засідання комісії для участі в засіданні по розгляду його звернення не запрошувався, про час та дату повідомлений не був. Натомість, 12 травня 2020 року позивача ознайомлено із наказом про його звільнення із займаної посади.
2.1. Поряд із цим позивач посилається на грубі порушення установленої процедури прийняття оскаржуваного рішення, зокрема проведення атестації без дотримання анонімної форми тестування. До того ж, на думку позивача мало місце порушення Кадровою комісією права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
2.2. Позивач наголошує, що відсутність в оскарженому наказі конкретної підстави звільнення поставило останнього у стан правової невизначеності, адже зміст наказу не дозволяє встановити дійсні підстави звільнення, що в свою чергу свідчить про його протиправність та необґрунтованість.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Позивач, починаючи з 16 серпня 1996 року по 12 травня 2020 року проходив службу в органах прокуратури, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки.
4. На підставі пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ), позивачем 09 жовтня 2019 року подано Генеральному прокурору України заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
5. 03 березня 2020 року під час другого етапу атестації, за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, позивач набрав 89 балів, що є меншим від прохідного балу для успішного складення іспиту.
6. Того ж дня, з метою повторного проходження тестування, позивач подав до Кадровій комісії заяву, у якій зазначив про те, що під час тестування 03 березня 2020 року на загальні здібності, некоректно працювала комп`ютерна техніка, відбувалася самостійна активація питань, а також відбувалися підвисання системи.
7. Відповідно до змісту протоколу № 5 засідання Кадрової комісії від 09 квітня 2020 року, за результатами розгляду, зокрема, і заяви позивача, комісією встановлено, що згідно з даними системи тестування та відомостей про його результати, тестування з боку заявників, в тому числі, позивача, було завершено, під час проведення тестування відповідні акти не складалися.
8. На підставі пунктів 13, 16, 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ пункту 6 розділу І, пункту 6 розділу III Порядку № 221, Кадрова комісія ухвалила рішення № 280 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження прокурорами, в тому числі ОСОБА_1, атестації.
9. Керуючись статтею 11 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), пунктом 3, підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, наказом прокуратури Івано-Франківської області від 28 квітня 2020 року № 289к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Івано-Франківську область прокуратури Івано-Франківської області та з органів прокуратури, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 12 травня 2020 (підстава: рішення Кадрової комісії №280 від 09 квітня 2020 року).
10. Незгода позивача з вищевказаним рішенням Кадрової комісії та наказом прокуратури Івано-Франківської області стали підставою для його звернення до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
11. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року задоволено позов. Визнано протиправними і скасовано рішення Кадрової комісії № 280 від 09 квітня 2020 року та наказ прокурора Івано-Франківської області №289к від 28 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 12 травня 2020 року. Поновлено позивача на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Івано-Франківської обласної прокуратури з 13 травня 2020 року та стягнуто з Івано-Франківської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 травня 2020 року по 17 березня 2021 року у розмірі 260 202,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн з кожного відповідача.
11.1. Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення суд першої інстанції, з висновком якого у цій частині погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в ході розгляду справи встановлено, що безпосередньо під час складення іспиту позивач усно звертався до членів робочої групи із скаргами на неналежну роботу комп`ютерної техніки, що перешкоджало проходженню ним тестування. Вказану обставину підтверджено і свідком, який проходив тестування паралельно із ОСОБА_1 . Окрім того, як зазначив суд, ні Порядком № 221, ні жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено складання відповідних актів, як затвердженої форми звернення прокурора для підтвердження технічних збоїв під час виконання іспиту та не встановлено порядку перевірки інформації, яка в них відображена. Також згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайметрікс-Україна" від 02 березня 2020 року № 20320-1, технічні проблеми призвели до тимчасового зриву тестування 02 березня 2020 року під час його проведення. Однак, вищевказаним листом не підтверджується повне усунення технічних несправностей та повноцінне відновлення процедури тестування, натомість, вказується про продовження пошуку технічного рішення, а тому, на думку суду, неможливо беззаперечно стверджувати про проведення тестування 03 березня 2020 року без збоїв програмного забезпечення. До того ж, на думку суду, оскаржуване рішення Кадрової комісії не відповідає вимогам абзацу 3 пункту 12 Порядку № 233, оскільки не містить ні мотивів, ні обставин, що слугували підставою для прийняття такого рішення.
11.2. Щодо оскаржуваного наказу, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що оскаржувані акти - рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження атестації та наказ про звільнення, в силу нормативного урегулювання питань проходження атестації прокурорами, є взаємопов`язаними. Так, наявність наказу про звільнення позивача обумовлена наявністю рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, а отже визнання протиправним останнього має наслідком визнання протиправним і спірного наказу про звільнення.
11.3. Поряд із цим суд першої інстанції зазначив, що посилання в оскаржуваному наказі як на підставу звільнення - пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VІІ є правомірним, оскільки юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури.
11.4. Щодо вимоги про поновлення позивача на посаді, то суд першої інстанції зазначив, що на момент розгляду судом справи та вирішення питання поновлення позивача на роботі, посада, яку займав позивач, до спірного звільнення виключена зі штатного розпису Івано-Франківської обласної прокуратури, а тому, поновив ОСОБА_1, на посаді, рівнозначній тій, яку він займав до звільнення з органів прокуратури.
11.5. В частині обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом зазначено, що застосуванню коефіцієнта підвищення посадового окладу прокурора передує проходження прокурором успішно атестації та прийняття відповідним суб`єктом владних повноважень розпорядчого акту (наказу) щодо призначення чи переведення прокурора на посаду, визначену відповідним штатним розписом. Своєю чергою позивачем процедуру проходження атестації не завершено.
11.6. Щодо стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомог, суд зазначив, що виходячи з встановлених обставин справи та враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, доведеним, об`єктивним, розумним, а такі витрати неминучими. Визначений розмір витрат позивача відповідає складності справи та зусиллям, які були необхідними для поновлення прав позивача.
12. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року апеляційні скарги Івано-Франківської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задоволено частково: скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №300/1480/20 та прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано рішення Кадрової комісії № 280 від 09 квітня 2020 року та наказ прокурора Івано-Франківської області № 289к від 28 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VІІ з 12 травня 2020 року; поновлено ОСОБА_1 на цій посаді з 13 травня 2020 року. Стягнуто з Івано-Франківської обласної прокуратури середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 13 травня 2020 року по 28 липня 2021 року у розмірі 370147 грн 83 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень 00 копійок. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень 00 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
12.1. Поряд із цим суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо поновлення позивача на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Івано-Франківської обласної прокуратури на яку його переведено не було. Зокрема, як зауважив суд апеляційної інстанції, переведення прокурора у новостворену прокуратуру можливе лише за умови успішного проходження атестації.
12.2. Щодо обрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд апеляційної інстанції виходив з того, що період вимушеного прогулу позивача з 13 травня 2020 року по 28 липня 2021 року (включно) становить 303 робочих дні. Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає 370 147 грн 83 коп, а саме: 303 (робочий день) х 1221,61 грн (розмір середньоденної заробітної плати).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
13. До Верховного Суду (далі - Суд) 20 серпня 2021 року надійшла касаційна скарга Івано-Франківської обласної прокуратури, де скаржник просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
14. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
14.1. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ стосовно визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до регіональних прокуратур лише в разі успішного проходження атестації; пункту 9, на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим Порядком; пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів; пункту 17 щодо повноважень кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.
14.2. Скаржником зазначено, що результати тестування позивача відображені у відповідній відомості, у якій останній проставив власний підпис, чим підтвердив їх достовірність. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки відсутні. За наявності таких позивач мав можливість засвідчити це у скарзі (зверненні) під час тестування або здійснити відмітку у відомості.
14.3. Скаржник звертає увагу, що ОСОБА_1 подано заяву від 03 березня 2020 року з повідомленням про технічні недоліки в роботі комп`ютерної техніки вже після проходження тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
14.4. Водночас як наголошує скаржник, що листами № 20320-1 від 02 березня 2020 року та № 270420-1 від 27 квітня 2020 року ТОВ "Сайметрікс-Україна" засвідчило виникнення технічної несправності під час проведення тестування на загальні здібності лише 02 березня 2020 року, що призвело до тимчасового зриву тестування під час його проведення. Після усунення технічної несправності у наступні дні (з 03 березня 2020 року по 05 березня 2020 року) не було зафіксовано жодної технічної проблеми, яка могла б уплинути на результати тестування на загальні здібності.
14.5. При цьому, скаржник уважає, що заяву ОСОБА_1 від 03 березня 2020 року про технічні проблеми з комп`ютером розглянуто комісією в установлений Порядками № 221 та № 233 спосіб, оскільки доводи, викладені у зверненні позивача, були в повному обсязі перевірені та враховані при ухваленні спірного рішення.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження №К/9901/31004/21за вищевказаною касаційною скаргою.
16. Від Офісу Генерального прокурора 06 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, де скаржник просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
17. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
17.1. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пункту 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ щодо відповідності Порядку № 221 вимогам чинного законодавства, пункту 6 розділу III Порядку № 221.
17.2. В цілому доводи цієї касаційної скарги є аналогічними аргументам та доводам касаційної скарги Івано-Франківської обласної прокуратури.
17.3. З поміж іншого скаржник наголошує, що відповідно до абзацу 1 пункту 11 Порядку № 233 комісія може приймати процедурі рішення, пов`язані з її діяльністю.
17.4. Так, з метою реалізації можливості учасників атестації на перенесення іспит та/або призначення нового часу (дати) складання відповідного іспиту у зв`язку з його перериванням з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії і прокурора, та врегулювання цього процедурного питання, пов`язаного з діяльності кадрової комісії, протоколом засідання Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20 лютого 2020 року № 1 було затверджено форму відповідного акту про дострокове завершення тестування з незалежних від членів комісії та прокурора причин (додаток № 3 до вказаного протоколу). Акт про дострокове завершення тестування з незалежних від членів комісії та прокурора причин є двостороннім засобом фіксації виявлених недоліків під час проходження тестування.
17.5. Висновки суду щодо порушення принципів рівності, безсторонності і неупередженості з огляду на допущення деяких прокурорів до повторного проходження другого етапу атестації скаржник уважає безпідставними, оскільки такі рішення Кадрової комісії прийняті з інших підстав та носять індивідуальний характер.
17.6. Щодо стягнених понесених позивачем витрат на правничу допомогу, то на думку скаржника, подані представником позивача розрахунки щодо вартості наданих послуг є неспіврозмірними зі складністю справи. На переконання скаржника, сума витрат на правничу допомогу у розмір 10 000,00 грн, зважаючи на категорію складності справи, не є співмірною та не відповідає принципу справедливості.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження №К/9901/33149/21 за вищевказаною касаційною скаргою.
19. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20 жовтня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Позиція інших учасників справи
20. Від ОСОБА_1 21 вересня 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури, де позивач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін з огляду на їх законність та обґрунтованість.
21. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора направлено на адресу ОСОБА_1, зазначену ним у позовній заяві, 19 жовтня 2021 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102934692184. Поштовий конверт із вказаною ухвалою повернувся на адресу суду касаційної інстанції із відміткою установи поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання". 01 грудня 2021 року секретарем судового засідання з метою уточнення поштової адреси для відправки кореспонденції суду зателефоновано позивачу та повідомлено останнього про відкриття 18 жовтня 2021 року касаційного провадження №К/9901/33149/21. Отже позивач був обізнаний про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора. Того ж дня на підтверджену позивачем адресу повторно направлено копію ухвали від 18 жовтня 2021 року (ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102935461933). Проте до Верховного Суду повернувся поштовий конверт із відміткою установи поштового зв`язку "адресат відмовився від одержання". Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення уважається день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відмову отримати копію судового рішення.
21.1. 10 січня 2022 року на електронну пошту позивача, зазначену ним у позовній заяві, повторно направлено копію ухвали Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року.
21.2. Повідомлення про зміну поштової адреси від позивача не надходило.
21.3. У свою чергу ухвалу Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року про відкриття касаційного провадження у справі № 300/1480/20 оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 жовтня 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100370802).
21.4. Таким чином, Верховним Судом вжито усіх можливих заходів з метою вручення ОСОБА_1 ухвали про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора разом із копією касаційної скарги (касаційне провадження № К/9901/33149/21). Однак позивач відзив на касаційну скаргу не подав, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій за наявними в справі матеріалами.
Позиція Верховного Суду
Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
22. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
24. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
25. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційних скарг, Верховний Суд виходить з такого.
26. Касаційні провадження у справі, що розглядається, відкриті з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
27. Ключовим питанням у межах спірних правовідносин є (не)правомірність звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) у взаємозв`язку із підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закон № 113-ІХ (неуспішне проходженням прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки на загальні здібності та навички).
28. Перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів враховує, що після подання цих касаційних скарг Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування приписів Закону № 113-ІХ, Порядку № 221 та Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - Порядок № 233), зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах № 160/6204/20 та 200/5038/20-а, від 24 вересня 2021 року у справі № 160/6596/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 440/2700/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 160/5745/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 420/9066/20 та інш., які підлягають врахуванню під час розгляду цих касаційних скарг.
29. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.
30. Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 1311, відповідно до якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
31. Стаття 131-1 Конституції України вказує, зокрема, на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
32. Таким чином, Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності із загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.
33. У Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 зазначено, що не лише структурне положення статті 131-1 Конституції України визначає нове місце прокуратури в системі державної влади України. Те, що прокуратура належить до української системи правосуддя, опосередковано випливає також із того припису Конституції України, відповідно до якого саме в системі правосуддя згідно із законом утворюються та діють органи та установи, що провадять стосовно суддів і прокурорів рівнозначно - їх добір, професійну підготовку, оцінювання та розгляд справ щодо їх дисциплінарної відповідальності (частина десята статті 131). Річ у тім, що прокурор, діючи від імені суспільства загалом, як і суддя, діючи від імені держави, при виконанні своїх професійних обов`язків на посаді має чинити справедливо й безсторонньо. Прокуророві, подібно судді, не належить виконувати професійні обов`язки за наявності приватного інтересу. На прокурора, як і на суддю, поширюються певні обмеження, обумовлені потребою забезпечити його безсторонність і доброчесність. Із професійних обов`язків прокурора випливає потреба в доборі на цю посаду таких осіб, що відповідають особливим кваліфікаційним вимогам. Вимоги до осіб, які мають намір обійняти посаду прокурора, мають бути подібними до тих, що їх висунуто до кандидатів на посаду професійного судді. Подібність професії прокурора за правилами, що застосовуються до професії судді, має поширюватись і на запровадження механізмів та процедур у питаннях професійної підготовки, оцінювання, призначення, кар`єрного зростання, дисциплінарної відповідальності, звільнення прокурорів тощо. У цьому аспекті Венеційська Комісія зазначала: "Є цілком очевидним, що система, за якої прокурори нарівні з суддями чинять відповідно до найвищих стандартів доброчесності й безсторонності, надає більшого захисту людським правам, ніж система, що покладається лише на суддів" (Доповідь про європейські стандарти щодо незалежності судової системи: частина ІІ - служба обвинувачення, CDL-AD(2010)040, § 19).
34. Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
35. 19 вересня 2019 року прийнято Закон № 113-ІХ, яким внесено зміни до кодексів та законів України не скільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань. Встановлена Законом переатестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою. У Пояснювальній записці до цього законопроекту було зазначено, що він спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури.