ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 640/549/21
адміністративне провадження № К/990/17161/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року (головуючий суддя - Кузьменко А.І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Епель О.В., Карпушова О.В.)
у справі №640/549/21
за позовом ОСОБА_1
до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації,
третя особа: ОСОБА_2,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 17 липня 2020 року про відмову в реєстрації її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати місце її проживання за адресою: АДРЕСА_1, шляхом внесення відомостей до її паспортного документу про її місце проживання за вказаною адресою та внесення цих даних до Єдиного державного демографічного реєстру.
2. На обґрунтування позову зазначила, що вона є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1, згідно з ордером від 12 жовтня 1990 року №18659. Внаслідок необдуманого належним чином рішення 17 лютого 2020 року вона знялась з реєстрації у вказаній квартирі, не втративши при цьому статусу прав наймача, та надала письмову згоду її сину - ОСОБА_2 на приватизацію квартир, однак в подальшому відкликала таку згоду, усвідомивши, що це не відповідає її інтересам. Звернувшись до відповідача з заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, отримала відмову, оскільки відповідно до підпункту 1 пункту 11 Правил реєстрації місця проживання, відсутня згода наймачів зареєстрованих за вказаною адресою. Вважає, що вказане рішення суперечить положенням підпункту 4 пункту 18 Правил реєстрації місця проживання, оскільки згода зареєстрованого наймача на реєстрацію місця проживання іншої особи вимагається лише у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання такої особи в житлі. Враховуючи те, що вона є наймачем вказаної квартири згідно з ордером на жиле приміщення №18659 серії Б від 12 жовтня 1990 року, то вона має законне право на реєстрацію свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, і жодної згоди інших наймачів не вимагається.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року, провадження у справі №640/549/21 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
4. Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
6. Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність житлового спору і, як наслідок, необхідність його розгляду в порядку цивільного судочинства.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
7. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення ними норм процесуального права.
8. Зокрема, вказує, що цей позов подано до суду на захист права на реєстрацію місця проживання, яка є необхідною для реалізації окремих цивільних, трудових, соціальних та інших права, а не на поновлення права у сфері житлових відносин.
9. Спір виник в даному випадку між нею та відповідачем, як органом публічної влади, з приводу достатності поданих позивачем документів для реєстрації місця проживання.
10. Зокрема, відповідач послався в спірному рішенні на підпункт 1 пункту 11 Правил реєстрації місця проживання, а саме: "відсутня згода наймачів, зареєстрованих за даною адресою" проігнорувавши положення підпункту 4 пункту 18 Правил реєстрації місця проживання, відповідно до якого згода зареєстрованого наймача на реєстрацію місця проживання іншої особи вимагається лише у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання такої особи в житлі.
11. Таким чином, спір у вказаній справі лежить в площині дотримання процедури (порядку) розгляду відповідних документів державним органом влади та не містить ознак спору про право цивільне, оскільки є адміністративним та має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
13. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
14. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині надання правової оцінки обґрунтованості підстав закриття провадження у справі, необхідно вказати таке.
15. Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
16. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
17. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
18. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
19. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
20. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
21. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
22. Отже під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
23. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
24. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 12 жовтня 1990 року Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих, ОСОБА_3 (матері позивача) та позивачу видано ордер №18659 на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . 02 грудня 1999 року у вказану квартиру зареєстровано ОСОБА_2 (сина ОСОБА_3 ).
25. 26 лютого 2016 року Шевченківської районною в місті Києві державною адміністрацією прийнято розпорядження №95 "Про зміну договору найму жилих приміщень", яким зокрема внесено зміни до договору найму житлового приміщення двокімнатної квартири АДРЕСА_2 у зв`язку зі смертю матері позивачки - ОСОБА_3 . Наймачем визначено позивача, разом з тим ОСОБА_2 отримав письмову згоду матері на приватизацію.