Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022року
м. Київ
справа № 201/5579/20
провадження № 61-4342св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "НПЛЮС",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 рокув складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог та судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НПЛЮС" (далі - ТОВ "НПЛЮС"), у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь кошти в розмірі 11 320, 00 грн, сплачені за неякісні медичні послуги, а також моральну шкоду в розмірі 1 051 000, 00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "НПЛЮС" понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "НПЛЮС" витрати на правову допомогу в розмірі 9 100, 00 грн.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що витрати ТОВ "НПЛЮС" за надану йому професійну правничу допомогу у звʼязку з розглядом справи в апеляційному суді складають 9 100, 00 грн, що підтверджено угодою, актом виконаних робіт та квитанцією про оплату вказаних послуг адвоката.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
12 травня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України),просив скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2021 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2021 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2021 року, додаткового рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року.
Касаційна скарга в частині оскарження додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року мотивована тим, що до закінчення судових дебатів у справі жодної заяви про відшкодування витрат на професійну правову допомогу в апеляційному суді відповідачем подано не було, копія такої заяви на адресу заявника не направлялись та суду відповідні докази не надавались. Також заявник вказує, що відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про стягнення витрат на правову допомогу після спливу 35 днів з дня ухвалення постанови по суті справи, не надсилав йому копію такої заяви та не заявляв клопотання про поновлення строку на подання заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що в судове засідання з розгляду заяви ТОВ "НПЛЮС" про ухвалення додаткової постанови суд апеляційної інстанції в порушення вимог статті 270 ЦПК України його не викликав, що позбавило його процесуального права подати клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу або про відмову у їх стягненні.
Ураховуючи викладене, заявник просить скасувати додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року, посилаючись на те, що судом було застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на порушення норм процесуального права, оскільки апеляційним судом розглянуто питання про ухвалення додаткової постанови за його відсутності, суд належним чином не повідомив заявника про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі в частині оскарження додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року та витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
19 вересня 2022 року справа № 201/5579/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повʼязаних з розглядом справи. До витрат, повʼязаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, яка регламентує витрати на професійну правничу допомогу, витрати, повʼязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повʼязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За приписами частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.