Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 447/232/22
провадження № 61-7291св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року у складі судді Павліва В. Р., постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення міської ради.
Позовна заява обґрунтована тим, що 29 жовтня 2021 року позивач звернувся до Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства з метою її подальшої передачі у особисту власність. Вказана земельна ділянка розміщена біля будинку, в якому він проживає та використовується ним ще з 2000 року. Однак, рішенням дев`ятнадцятої сесії восьмого скликання Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області № 1347 від 07 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 відхилено. Позивач вважає вказане рішення ради незаконним, немотивованим та таким, що порушує його права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель комунальної чи державної власності.
Посилаючись на викладені обставини, просив:
- визнати незаконним та скасувати пункт 9 частини 1 рішення дев`ятнадцятої сесії восьмого скликання Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області № 1347 від 07 грудня 2021 року "Про надання дозволу громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на території Миколаївської міської ради", яким відхилено його заяву від 29 жовтня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства у с. Колодруби, урочище "Кошарки";
- зобов`язати Миколаївську міську раду Стрийського району Львівської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Кошарки" на території Колодрубівського старостинського округу Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень (міської ради, як органу місцевого самоврядування), який реалізовує в цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року залишенобез змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам процесуального права.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не у повній мірі з`ясували всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, допустили порушення норм процесуального права та безпідставно відмовили у відкритті провадження, оскільки справа підлягає розгляду за правилами цивільного виду судочинства.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
22 серпня 2022 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови м. Миколаєва із заявою про надання на підставі статті 121 Земельного кодексу України дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням дев`ятнадцятої сесії восьмого скликання Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області № 1347 від 07 грудня 2021 року вказана заява ОСОБА_1 відхилена.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.