Постанова
Іменем України
20 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 214/1814/15
провадження № 61-18371св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1, Приватне підприємство "ЛЮСІ",
третя особа - ОСОБА_3,
позивачі за об`єднаним позовом: Приватне підприємство "ЛЮСІ", ОСОБА_3,
відповідач за об`єднаним позовом - ОСОБА_2,
третя особа за об`єднаним позовом - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 січня 2020 рокуу складі судді Вікторович Н. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Демченко Е. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму боргу в розмірі 5 000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 15 жовтня 2010 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . До оформлення зазначеного договору він отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 123 051,00 грн, але згідно з домовленістю вартість нерухомого майна становила 128 051,00 грн. Недоплачену суму в розмірі 5 000,00 грн ОСОБА_2 обіцяла сплатити до 22 жовтня 2010 року. На його неодноразові звернення щодо повернення боргу відповідач ухилялася та заперечувала проти його права на витребування цього боргу. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, Приватного підприємства "ЛЮСІ" (далі - ПП "ЛЮСІ"), у якому уточнивши позовні вимоги, просила визнати її добросовісним набувачем нежитлового приміщення загальною площею 116,8 кв. м, вбудовано-прибудованого в перший поверх житлового будинку літ. "А-5" з ґанком літ. "а", площею 1,1 кв. м та ґанком літ. "а-1" площею 5,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, придбаного на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15 жовтня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рисіною С. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4116; визнати за нею право власності на зазначене нежитлове приміщення; стягнути з ОСОБА_1 на її користь суму боргу в розмірі 1 000,00 грн внаслідок невиконання грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалася на те, що вона дійсно мала борг перед ОСОБА_1 у розмірі 5 000,00 грн, у свою чергу ОСОБА_1 був винен їй 6 000,00 грн. Взаємний залік вимог, як було домовлено між ними, не проведено. Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеними вимогами, то вона має зустрічну вимогу про стягнення 1 000,00 грн як залік взаємних вимог. Вважає, що заявляючи вимогу про стягнення грошових коштів, ОСОБА_1 оспорює її право власності на спірне нежитлове приміщення, також не визнає її права та оспорює ПП "Люсі". Водночас вона вважає себе добросовісним набувачем, оскільки на час вчинення правочину спірна нерухомість належала ОСОБА_1 на підставі рішення суду, яке у подальшому було скасоване апеляційним судом. Однак на момент укладення правочину нотаріус перевірив наявність у продавця права власності на майно, тому вона не мала підстав для сумнівів, не знала та не могла знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалою від 22 листопада 2016 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єднав в одне провадження з позовом ПП "ЛЮСІ" та ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1, про застосування наслідків нікчемного правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння, який надійшов до суду 29 жовтня 2015 року.
Позивачі за об`єднаним позовом ПП "ЛЮСІ" та ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просили визнати право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за ПП "ЛЮСІ"; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2010 року, вчиненого між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про відчуження (продаж) вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення АДРЕСА_1 шляхом припинення права власності ОСОБА_2 на це приміщення та витребування його від ОСОБА_2 на користь ПП "ЛЮСІ".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПП "ЛЮСІ" та ОСОБА_3 посилалися на те, що судове рішення, згідно з яким право власності на спірне майно визнано за ОСОБА_4, скасоване, а тому укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договір є нікчемним, що встановлено рішенням апеляційного суду. Отже ОСОБА_2 є особою, яка заволоділа майном без відповідної правової підстави, тому ПП "ЛЮСІ" має право витребувати належне йому майно від ОСОБА_2 . Крім того, спірне майно було включене до акта опису й арешту майна ПП "ЛЮСІ" від 15 липня 2010 року під час виконання рішення суду щодо стягнення з ПП "ЛЮСІ" на користь ОСОБА_3 319 950,00 грн, тому на час укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і станом на час його реєстрації існував спір щодо цього майна, оскільки воно виступало забезпеченням виконання судового рішення.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року в задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та об`єднаному позові ПП "ЛЮСІ" та ОСОБА_3 відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що правочини, вчинені на підставі скасованого в подальшому судового рішення, є нікчемними. Нікчемний правочин не потребує додаткового визнання його судом недійсним і він не породжує правових наслідків для сторін за таким правочином. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь 5 000,00 грн за договором купівлі-продажу від 15 жовтня 2010 року, який є нікчемним, задоволенню не підлягають.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що вона не може бути визнана добросовісним набувачем, оскільки правочин вчинений ОСОБА_1, який не мав права на відчуження спірного майна. При цьому суд зазначив, що право власності на спірну нерухомість за договором купівлі-продажу покупець не набув у силу нікчемності цього договору, яка встановлена законом, а тому вимога про визнання за ОСОБА_2 права власності є безпідставною, оскільки станом на день розгляду справи право власності на спірне майно зареєстроване за ОСОБА_2, а сумніви інших осіб щодо наявності такого права не є підставою для повторного визнання права власності на об`єкт, який вже перебуває у її власності. Крім того, суд першої інстанції вказав, що позов у частині стягнення 1 000,00 грн є необґрунтованим, безпідставним, та не підтвердженим жодним доказом.
Відмовляючи в задоволенні об`єднаного позову ПП "ЛЮСІ", ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ПП "ЛЮСІ" не набуло право власності на спірне нерухоме майно після самочинного об`єднання та перепланування. Підприємство не довело тотожність майна, яке перебувало у його власності, і того, яке воно просило витребувати від ОСОБА_2, тому немає підстав для витребування майна на його користь та визнання за ним права власності на це нерухоме майно. Водночас суд вказав, що ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом як особа, зацікавлена у виконанні рішення суду щодо стягнення на її користь з ПП "ЛЮСІ" грошових коштів. Проте, 30 березня 2011 року у зв`язку із ліквідацією боржника ПП "ЛЮСІ" державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження, арешт з нерухомого майна знято, виконавче провадження знищено. Інформації щодо скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження суду не надано і не доведено, що ОСОБА_3 є заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, а тому підстав для звернення до суду щодо витребування майна з чужого незаконного володіння у неї немає.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову ПП "ЛЮСІ" та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемного правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2010 року, вчиненого між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про відчуження (продаж) вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення № 70, розташованого на АДРЕСА_3 шляхом припинення права власності ОСОБА_2 на це приміщення та витребування цього нежитлового приміщення від ОСОБА_2 на користь ПП "ЛЮСІ". У задоволенні решти позовних вимог ПП "ЛЮСІ" та ОСОБА_3 відмовлено. У іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПП "ЛЮСІ" судовий збір у розмірі 3 045,00 грн.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для витребування спірної нерухомості на користь ПП "ЛЮСІ", оскільки рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП "ЛЮСІ" відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання за ним права власності на новостворене нерухоме майно. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП "ЛЮСІ", треті особи: Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" (далі - КП ДОР "Криворізьке БТІ"), Реєстраційна палата виконавчого комітету Криворізької міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15 жовтня 2010 року встановлено нікчемність правочину, укладеного 15 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо спірного приміщення. У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність правових підстав для витребування від ОСОБА_2 спірної нерухомості та припинення її права власності на це майно. Водночас суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за ПП "ЛЮСІ" права власності на спірну нерухомість, оскільки ця вимога є безпідставною з огляду на те, що майно вибуло поза волею підприємства як власника нерухомості.
Постановою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та передаючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив із того, що у суді першої інстанції ОСОБА_2 заявила клопотання про застосування позовної давності, але апеляційний суд частково задовольняючи позов ПП "ЛЮСІ" взагалі не обговорив питання позовної давності, не надав оцінки доводам сторін стосовно дотримання строку звернення до суду та можливості його поновлення.
Також суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є оспорюваним, оскільки цей позов пред`явлено ПП "ЛЮСІ", яке вважає себе власником спірного майна, відчуженого за договором купівлі-продажу особою, що набула права власності на спірне нерухоме майно на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване.
Крім того, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння ПП "ЛЮСІ" поза його волею на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване, правильним є висновок апеляційного суду про те, що належним способом порушеного права є витребування цього майна з чужого незаконного володіння на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
Останньою постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ПП "ЛЮСІ" задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову ПП "ЛЮСІ", ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_1, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов в цій частині задоволено частково. Поновлено ПП "ЛЮСІ" строк звернення до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлове приміщення, загальною площею 116,8 кв. м, вбудовано-прибудоване в перший поверх житлового будинку літ. "А-5" з ґанком літ. "а", площею 1,1 кв. м та ґанком літ. "а1", площею 5,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на користь ПП "ЛЮСІ". Припинено право власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, загальною площею 116,8 кв. м, вбудовано-прибудоване в перший поверх житлового будинку літ. "А-5" з ґанком літ. "а", площею 1,1 кв. м та ґанком літ. "а1" площею 5,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . У решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПП "ЛЮСІ" судовий збір у сумі 3 045,00 грн.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння ПП "ЛЮСІ" поза його волею на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване, то належним способом захисту порушеного права є витребування цього майна з чужого незаконного володіння на підставі статті 388 ЦК України, і позов в цій частині підлягає задоволенню.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що право власності ОСОБА_2 на спірне нежитлове приміщення № 70, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, не виникло та зареєстроване за нею безпідставно.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки в ПП "ЛЮСІ" під час перебігу позовної давності існували перешкоди для подання позову для захисту своїх прав, а саме ПП "ЛЮСІ", засноване ОСОБА_1, перебувало в стані припинення в результаті ліквідації за рішенням засновників (учасників) з 20 січня 2011 року до 29 липня 2011 року, а з 06 березня 2013 року у стані припинення на підставі судового рішення, не пов`язаного з банкрутством, то причин пропуску ПП "ЛЮСІ" позовної давності є поважними і наявні підстави для поновлення цього строку судом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення частково, змінити їх у мотивувальній і резолютивній частинах відповідно до положень частини четвертої статті 267 ЦК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- необґрунтовано визнав поважними причини пропуску ПП "Люсі" позовної давності та поновив йому такий строк;
- формально констатував існування перешкод для звернення до суду під час перебігу позовної давності у ПП "Люсі", оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, під час аналізу яких можливо дійти такого висновку;
- не звернув увагу на те, що ПП "Люсі" було відомо про порушення його права на спірне майно раніше, а саме в період перебігу позовної давності у цій справі, що підтверджується змістом: рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2010 року у справі № 2-261/2010/0408, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2011 року у справі № 22ц-22245/11, рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року у справі № 2-1299/11/0408;
- не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц та постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 908/1846/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 645/1545/17.
У січні 2022 року представник ПП "Люсі" - Святенко Є. Ю. із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в апеляційному порядку не переглядалося, то таке судове в цій частині Верховним Судом не перевіряється.
Отже рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року переглядаються Верховним Судом лише в частині вирішення позовних вимог зустрічного позову ПП "Люсі", ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Водночас, оскільки касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження висновків судів попередніх інстанцій по суті позовних вимог ПП "Люсі", ОСОБА_3, то Верховним Судом перевіряються оскаржувані судові рішення лише щодо питання застосування позовної давності.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстав визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріали справи № 214/1814/15; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У січні 2022 року матеріали справи № 214/1814/15 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "ЛЮСІ", засноване ОСОБА_1, перебувало в стані припинення в результаті ліквідації за рішенням засновників (учасників) з 20 січня 2011 року до 29 липня 2011 року, а з 06 березня 2013 року у стані припинення на підставі судового рішення, не пов`язаного з банкрутством. Цивільна правоздатність ПП "ЛЮСІ" відновлена, що встановлено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у стані припинення не перебуває.
Згідно з реєстраційним посвідченням Криворізького бюро технічної інвентаризації за ПП "ЛЮСІ" на праві приватної власності зареєстровано нежитлове приміщення, яке складається із вбудованого в житловий будинок АДРЕСА_4 приміщення, загальною площею 11,2 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 2000 року, укладеного між продавцем - Фондом комунальної власності міста Кривого Рогу та покупцем - директором ПП "ЛЮСІ" ОСОБА_1 .
На підставі договору купівлі-продажу від 14 червня 1999 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Декоративні культури" і ПП "ЛЮСІ", за ПП "ЛЮСІ" на праві власності зареєстровано приміщення за адресою: АДРЕСА_3, яке складається з цегляного приміщення магазину літ. "А-1", прибудованого до житлового будинку, площею 98,0 кв. м.
У результаті реконструкції нежитлового приміщення, вбудованого в житловий будинок АДРЕСА_4, та нежитлового приміщення цегляного магазину, прибудованого до житлового будинку АДРЕСА_3, зазначені приміщення об`єднано в одне нежитлове приміщення.