Постанова
Іменем України
20 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 216/3424/16-ц
провадження № 61-1344св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2021 року у складі судді Кузнецова Р. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2, у якому просила:
- визнати незаконним непроведення з нею остаточного розрахунку у день звільнення та стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 75 132 грн;
- визнати незаконним наказ від 17 травня 2016 року № 15-к про звільнення її з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України та наказ від 03 січня 2016 року № 5/2-К про тимчасове відсторонення від виконання посадових обов`язків;
- поновити її на посаді продавця непродовольчих товарів;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня ухвалення рішення у справі;
- визнати незаконними дії відповідача щодо невидачі їй трудової книжки у день звільнення, зобов`язати оформити трудову книжку належним чином та стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 04 березня 2013 року вона обіймала посаду продавця непродовольчих товарів у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 . При працевлаштуванні між нею як робітником та ФОП ОСОБА_2 укладений трудовий договір від 04 березня 2015 року № 04701300940, зареєстрований у Криворізькому міському центрі зайнятості.
За умовами трудового договору за виконання покладених на неї обовʼязків роботодавець мав виплачувати їй мінімальну заробітну плату. Фактично востаннє заробітну плату вона отримала у грудні 2015 року за відпрацьований листопад 2015 року.
03 січня 2016 року вона вийшла на роботу, однак не була допущена до виконання трудових обовʼязків, оскільки за вказівкою керівника магазину ОСОБА_3, її та інших продавців ( ОСОБА_4, ОСОБА_5 ) відсторонено від роботи, а в магазині розпочалася інвентаризація товарно-матеріальних цінностей.
Згодом їй стало відомо, що згідно з наказом від 17 травня 2016 року № 15-к її звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Вважає, що наказ про її звільнення є незаконним, оскільки вона не допускала прогулів. Крім того, при звільненні ФОП ОСОБА_2 не здійснила повного розрахунку, зокрема не виплатила заборгованість із заробітної плати та не видала належно оформлену трудову книжку.
У лютому 2017 року ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 половину встановлених збитків, завданих відповідачем як працівником під час виконання трудових обов`язків, у розмірі 3 959,50 грн.
Зустрічний позов ФОП ОСОБА_2 мотивовано тим, що 04 березня 2013 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду продавця непродовольчих товарів в магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1", її працевлаштування відбулося через Криворізький міський центр зайнятості.
02 червня 2015 року з ОСОБА_1 укладений договір про повну матеріальну відповідальність.
За результатами проведеної інвентаризації у магазині в період з 03 до 12 січня 2016 року встановлено нестачу майна на загальну суму 7 919,00 грн, привласненого, у тому числі ОСОБА_1 .
За фактом привласнення та розтрати майна, що перебувало у віданні ОСОБА_1, у великих розмірах, вона звернулася із заявою до поліції про притягнення ОСОБА_1 та інших матеріально-відповідальних осіб до кримінальної відповідальності, однак їй роз`яснено, що правовідносини сторін мають цивільно-правовий характер, а тому підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Згідно з наказом від 22 квітня 2016 року № 14-к ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, факт прогулів підтверджується копіями табелів робочого часу, актами про прогули. Крім того, відповідно до розрахунково-платіжних відомостей за грудень 2015 року - січень 2016 року після звільнення ОСОБА_1 нараховано всі виплати та депоновано їх, оскільки особисто до роботодавця для їх отримання готівкою працівник не з`явилася. За лютий-травень 2016 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася у звʼязку з її відсутністю на робочому місці. ОСОБА_1 також не з`явилася для отримання трудової книжки, запис про звільнення у якій відсутній, з огляду на те, що має вчинятися у Криворізькому міському центрі зайнятості за особистої присутності сторін трудового договору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ФОП ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, в частині вирішення первісного позову мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 з роботи відбулося з дотриманням вимог статей 147, 149 КЗпП України. ОСОБА_1 не спростувала факту прогулу та не довела поважності причин її відсутності на робочому місці 13 січня 2016 року, а також у період з 14 січня 2016 року до 13 травня 2016 року. ФОП ОСОБА_2 довела, що починаючи з 13 січня 2016 року, роботодавець направляла на адресу позивача, як за місцем її реєстрації, так і за місцем проживання, рекомендовані листи з повідомленням про закінчення ревізії та запрошенням з`явитися на робоче місце, а у неможливості явки - повідомити про поважні причини відсутності на роботі, однак зазначені повідомлення поверталися адресанту у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Відповідач вчинила усі залежні від неї дії з метою проведення з ОСОБА_6 остаточного розрахунку при звільненні, а також видачі їй трудової книжки. Так, у повідомленні від 17 травня 2016 року № 8 ФОП ОСОБА_2 доводила до відома ОСОБА_1 про її звільнення з посади та про те, що неотриману нею заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку депоновано, а отже, відсутня вина роботодавця у затримці видачі позивачу трудової книжки та проведенні з нею остаточного розрахунку при звільненні. У підготовчому засіданні 16 серпня 2019 року позивач отримала від ОСОБА_2 заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 5 676,16 грн.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_2, суди виходили з недоведеності належними та допустимими доказами наявності вини саме ОСОБА_1 у нестачі товарно-матеріальних цінностей як підстави покладення на неї цивільно-правової відповідальності.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій вона просила скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2021 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення її позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилалася на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у:
- постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17 про те, що "для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі";
- постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц про те, що "звернення працівника, який в день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлася). В такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати".
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
Справа надійшла до суду касаційної інстанції у квітні 2022 року.
У травні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ФОП ОСОБА_2 , в якому відповідач просила залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги позивача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що04 березня 2013 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений трудовий договір № 04701300940, зареєстрований у Криворізькому міському центрі зайнятості, за умовами якого ОСОБА_7 прийнято на роботу на посаду продавця непродовольчих товаріву магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований за адресою: АДРЕСА_2, з окладом у розмірі 1 150,00 грн на місяць. Час виконання робіт визначено з 08 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., перерва з 12 год. 00 хв. до 12 год. 30 хв., чотири дні робочі, чотири дні вихідні згідно з графіком. Відповідний запис внесено до трудової книжки ОСОБА_1
02 червня 2015 року між ФОП ОСОБА_2 та членами колективу магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1": ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_1, на підставі наказу від 02 червня 2015 року, укладений договір про колективну матеріальну відповідальність.
Наказом від 03 січня 2016 року № 5/1-К призначено проведення позапланової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" комісією у складі: ОСОБА_2 - директора (голова комісії), членів: ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12 . Строк проведення інвентаризації - з 03 січня 2016 року до 12 січня 2016 року. Причиною призначення інвентаризації визначена контрольна перевірка магазину на підставі доповідної записки ОСОБА_3 від 02 січня 2016 року, яка виявила відсутність товару на залишках. Під час проведення інвентаризації обов`язковою була присутність продавців ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, про що їх було повідомлено. На час проведення інвентаризації на підставі наказу від 03 січня 2016 року №5/2-К продавців магазину, в тому числі ОСОБА_1 , відсторонено від виконання посадових обов`язків. Факт відмови ОСОБА_1 від підпису в акті зафіксовано у присутності свідків.
ОСОБА_1 відмовилася від присутності під час проведення інвентаризації, залишивши приміщення магазину, що зафіксовано в акті від 03 січня 2016 року.
Згідно з порівняльною відомістю результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на 13 січня 2016 року за результатами інвентаризації фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей, які знаходилися на відповідальному зберіганні для реалізації через роздрібну торгівельну мережу магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2, встановлено нестачу на загальну суму 7 919,17 грн.
Згідно з актом від 13 січня 2016 року, продавці непродовольчих товарів ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не надали пояснень до протоколу засідання інвентаризаційної комісії від 13 січня 2016 року № 1 щодо обставин, які призвели до недостачі товарно-матеріальних цінностей, оскільки відсутні на робочому місці у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2 .