Постанова
Іменем України
17 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 165/2515/21-ц
провадження № 61-3682св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державне підприємство "Волиньвугілля", Відокремлений підрозділ "Шахта "Бужанська" Державного підприємства "Волиньвугілля",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 22 листопада 2021 року у складі судді Василюка А. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року в складі колегії суддів: Карпук А. К., Здрилюк О. І., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Волиньвугілля" (далі - ДП "Волиньвугілля"), Відокремленого підрозділу "Шахта Бужанська" Державного підприємства "Волиньвугілля" (далі - ВП "Шахта Бужанська" ДП "Волиньвугілля") про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що починаючи з 09 лютого 2004 року він працював у ВП "Шахта "Бужанська" ДП "Волиньвугілля", остання посада - гірник очисного забою дільниці з видобутку вугілля № 1.
27 липня 2021 року він був ознайомлений та отримав копію наказу від 30 червня 2021 року № 90/к про звільнення з 26 травня 2021 року за прогули без поважних причин.
Підставою для винесення оскаржуваного наказу став наказ ВП "Шахта "Бужанська" ДП "Волиньвугілля" від 29 червня 2021 року № 09 про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з підстав передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України з 26 травня 2021 року і робочі дні, встановлені йому з 01 серпня 2020 року, визнавалися днями прогулів. Підставою для винесення наказу були зазначені: 11 доповідних записок старшого інспектора з трудової дисципліни; 10 подань на ППО ДП "Волиньвугілля" ВП "Шахта "Бужанська" "Незалежна"; акт про відсутність працівників на робочому місці від 24 червня 2021 року.
Своє звільнення вважав незаконним тому, що у зв`язку із запровадженням карантину та поширенням епідемії короновірусу, побоюючись за своє здоров`я та здоров`я вагітної дружини, він скористався своїм законним правом перебувати у простої на час встановленого КМ України карантину.
Вважав, що на робочому місці він був відсутній з поважних причин.
Безпідставне звільнення призвело до приниження його честі, гідності та ділової репутації, зниження його авторитету як голови профспілкової організації, порушення відносин з оточуючими та погіршення стану здоров`я в цілому.
Просив визнати незаконним та скасувати наказ ВП "Шахта Бужанська" ДП "Волиньвугілля" від 30 червня 2021 року № 90/к, поновити його на посаді гірника очисного забою V розряду дільниці з видобутку вугілля і допустити негайне виконання рішення в цій частині. Зобов`язати ДП "Волиньвугілля" нарахувати та виплатити йому кошти за час простою на карантині, встановленого Кабінетом Міністрів України, з 01 серпня 2020 року по 26 травня 2021 року з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого йому окладу, стягнути з ДП "Волиньвугілля" на його користь середній заробіток за час простою з 27 травня 2021 року до дня поновлення його на роботі та моральну шкоду у розмірі 68 000 грн.
18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив суд зобов`язати ДП "Волиньвугілля" нарахувати та виплатити йому кошти за час простою на карантині, встановленого Кабінетом Міністрів України, за період з 01 серпня 2020 року по 26 травня 2021 року, з розрахунку не нижче від двох третин його тарифної ставки, що в сумі становило 77 130,28 грн. Стягнути з ДП "Волиньвугілля" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 27 травня 2021 року по 31 жовтня 2021 року в сумі 44 329,68 грн та з 01 листопада 2021 року до дня поновлення його на роботі, визнати незаконним та скасувати наказ від 29 червня 2020 року № 09.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 22 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, установивши, що позивач ОСОБА_1 не виходив на роботу без поважних причин починаючи з 01 серпня 2020 року до дня видачі наказу про звільнення - 30 червня 2021 року та цієї обставини не заперечував і сам позивач, зауважуючи, що причина відсутності його на роботі була поважною, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 здійснив прогул без поважних причин, тому відповідач обґрунтовано застосував дисциплінарне стягнення та звільнив останнього на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Постановою Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 22 листопада 2021 року в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ ДП "Волиньвугілля" ВП "Шахта "Бужанська" від 30 червня 2021 року № 90/К в частині визначення дати звільнення. Вирішено вважати датою звільнення ОСОБА_1 30 червня 2021 року. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, погодившись із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1, дійшов висновку про те, що перевіряючи законність оскаржуваного наказу від 30 червня 2021 року, яким позивача звільнено з 26 травня 2021 року, суд першої інстанції не врахував, що за змістом статті 47 КЗпП України, яка передбачає обов`язок роботодавця видати працівнику трудову книжку у день звільнення та статті 116 КЗпП України, яка встановлює обов`язок роботодавця провести розрахунок з працівником у день звільнення, останнім робочим днем - є день звільнення. Отже, працівник не може бути звільнений у день, який передує дню видання роботодавцем наказу про звільнення. Працівник може бути звільнений з підстав, передбачених КЗпП України, лише у день видання наказу роботодавця, або у будь-який наступний день за днем видання наказу про звільнення. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що наказ від 30 червня 2021 року № 90/К ВП "Шахта "Бужанська" ДП "Волиньвугілля" в частині визначення дати звільнення необхідно визнати незаконним та визначити датою звільнення ОСОБА_1 - 30 червня 2021 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 210/5853/16-ц, постанові Верховного Суду від 26 липня 2021 року в справі № 643/10816/17, постанові Верховного Суду від 15 листопада 2021 року в справі № 212/9516/19, постанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 235/5659/20, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 438/978/17, постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 524/679/19, постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року в справі № 428/6597/19, постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі № 428/11543/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи,(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не подано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.