Постанова
Іменем України
10 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 462/3785/17
провадження № 61-5283св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3, представником за законом якого є мати ОСОБА_4,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс",
третя особа - ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" (далі - ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс"), третя особа - ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, про відшкодування моральної та майнової шкоди у зв`язку із смертю сина.
Позовна заява мотивована тим, що син позивача - ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та загинув в авіакатастрофі 30 серпня 2014 року в районі аеропорту Таманрассет ( Алжир ). Всупереч наказу Голови наглядової ради ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" № 4-1 від 15 вересня 2014 року "Про організацію виплат членам сімей загиблих", їй як матері загиблого другого пілота ОСОБА_1 під час виконання ним свої трудових обов`язків, не було здійснено відшкодування моральної шкоди. Внаслідок загибелі сина вона перенесла значний стрес, психологічні страждання, погіршився стан її здоров`я. Розмір спричиненої моральної шкоди вона оцінює в грошовому еквіваленті в 1 737 974 грн. Крім того, вважає, що їй спричинена і майнова шкода, оскільки за рішенням суду вона отримувала від сина щомісячно аліменти в розмірі 300 грн. Однак, у зв`язку із його смертю вона не отримала аліменти за період з серпня 2014 року до серпня 2017 року у сумі 10 800 грн.
Позивач просила стягнути з відповідача на свою користь 1 737 974 грн - відшкодування моральної шкоди та 10 800 грн - відшкодування майнової шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду 500 000,00 грн; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачу ОСОБА_1 була заподіяна значна моральна шкода, яка полягає у стражданнях та переживаннях у зв`язку зі смертю сина та вона має право на її відшкодування. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд врахував глибину душевних страждань позивача та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що її розмір слід визначити в сумі 500 000 грн.
Разом із цим, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди в розмірі 10 800 грн, що складаються з неотриманих аліментів з сина після його смерті за період з серпня 2014 року по серпень 2017 року не підлягали задоволенню, оскільки у розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ці кошти не вважаються спричиненою майновою шкодою.
Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 червня 2018 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що при постановленні судом рішення за наслідками розгляду справи по суті, суд не вирішив питання про розподіл судових витрат. Тому воно має бути вирішене шляхом постановлення додаткового рішення.
Не погодившись із рішенням суду, позивач ОСОБА_1 та відповідач ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" подали апеляційні скарги.
Позивач ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 - сина ОСОБА_2 та малолітнього внука ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), від імені та інтересах якого діє як представник за законом - мати ОСОБА_4 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення; апеляційну скаргу ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" задоволено.
Скасовано рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 квітня 2018 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення моральної та майнової шкоди.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди, однак помилився щодо підстав. Відповідно до статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Обов`язок по сплаті аліментів на непрацездатну матір (позивача ОСОБА_1 ) був покладений рішенням суду на ОСОБА_1 та припинився разом з його смертю, а тому не може бути покладений на роботодавця померлого (ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс"). Тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягало скасуванню та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимоги із зазначених підстав.
Також суд першої інстанції помилково задовольнив частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки не врахував, що у справі № 462/7264/15 наявне рішення суду (яке набрало законної сили) про стягнення з відповідача ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" на користь ОСОБА_1 20 000,00 доларів США як компенсацію майнової та моральної шкоди, завданої смертю сина ОСОБА_1 у авіакатастрофі 30 серпня 2014 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди на підставі статей 23, 1167, 1187 ЦК, суд першої інстанції не врахував вищезазначеного та прийшов до передчасного висновку про стягнення на користь позивача ОСОБА_1 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю сина, що фактично є подвійним стягненням. Разом із цим, суд не встановив причини авіакатастрофи, результати розслідування щодо неї, вину відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 березня 2021 року ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 27 травня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року заявник вказує застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 22 липня 2020 року та від 05 червня 2019 року в справі № 520/11029/14-ц, від 14 грудня 2020 року в справі № 210/2271/19, а також у постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2012 року в справі № 6-114цс12.
Також зазначає, що апеляційний суд помилково ототожнив вимоги первісного позивача ОСОБА_1 у даній справі та справі № 462/7264/15, оскільки предмети позовів у цих справах різні, хоча підстави позовів однакові.
Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судами
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс", голови правління ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" Бондара А. В., третя особа - ОСОБА_4, яка є представником за законом малолітнього ОСОБА_3, про відшкодування майнової і моральної шкоди, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.
У зв`язку із цим була заведена судова справа № 462/7254/15.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" на користь ОСОБА_1 компенсацію у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_1 у розмірі 20 000 доларів США. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року залучено до участі у справі спадкоємців ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: сина - ОСОБА_2 та малолітнього онука ОСОБА_3, від імені та в інтересах якого діє представник за законом - мати ОСОБА_4 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, та апеляційну скаргу голови ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" Бондара А. В. залишено без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 квітня 2018 року залишено без змін, викладено його резолютивну частину у такій редакції:
"Позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс", голови правління ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" Бондара А. В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, яка є законним представником малолітнього
ОСОБА_3, про стягнення компенсації матеріальної та моральної шкоди, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Стягнути з ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" на користь ОСОБА_2, який є правонаступником
ОСОБА_1, 20 000,00 доларів США компенсації у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовити".
Постановою Верховного Суду від 21 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_4, яка є законним представником ОСОБА_3, задоволено.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року змінено, викладено їх резолютивну частину в наступній редакції:
"Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс", голови правління Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" Бондара Андрія Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, яка є законним представником малолітнього ОСОБА_3, про стягнення компенсації матеріальної та моральної шкоди, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3, законним представником якого є ОСОБА_4, які є правонаступниками ОСОБА_1, по
10 000,00 доларів США (десять тисяч доларів США) кожному компенсації у зв`язку зі смертю ОСОБА_6".
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про виправлення описки у постанові Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року відмолено. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд не допустив описки у вступній і резолютивній частині рішення, як вважає заявник, а лише уточнив, що компенсація стягнута на користь позивача полягає у відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року.
При розгляді справи № 462/7264/15 встановлені наступні обставини.
30 серпня 2014 року в районі аеропорту Таманрассет (Алжир) сталася авіакатастрофа повітряного судна АН-12 ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс", в результаті якої загинув член екіпажу літака та син ОСОБА_6 - ОСОБА_6 .
Заявою від 29 жовтня 2014 року ОСОБА_4, як законний представник ОСОБА_3, підтвердила отримання від ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" грошової компенсації у розмірі 17 200 доларів США (222 756,25 грн) у зв`язку з авіакатастрофою, у якій трагічно загинув ОСОБА_6, зазначивши, що у випадку виявлення законних вимог (претензій) вищезазначену грошову компенсацію з боку інших спадкоємців, вона зобов`язується самостійно врегулювати вимоги (претензії) з іншими спадкоємцями.
Наказом ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" від 27 лютого 2015 року № 251ос у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 вирішено нарахувати та виплатити родичам померлого компенсацію за 19 днів невикористаної відпустки.
08 травня 2015 року складено акт про виплату компенсації за підписом ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" та ОСОБА_4, як законного представника ОСОБА_3 (сина загиблого), про отримання грошової компенсації у розмірі 20 000 доларів США (414 449,20 грн), в якому зазначено, що у випадку виявлення законних вимог (претензій) зі сторони будь-яких (відомих та невідомих) заінтересованих осіб щодо вказаної суми грошової компенсації або щодо відшкодування майнової та/або моральної шкоди чи інших належних платежів, виплат (відшкодувань), які охоплює дана грошова компенсація ОСОБА_4 зобов`язується самостійно врегулювати такі вимоги (претензії).
Листом ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" від 15 березня 2015 року ОСОБА_6 запропоновано компенсацію у розмірі 20 000 доларів США з проханням письмово повідомити про надання згоди на її отримання.
У жовтні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс", голови правління ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" Бондара А. В., третя особа - ОСОБА_4, яка є представником за законом малолітнього ОСОБА_3, в якому, серед іншого, просила суд стягнути з ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" на її користь 30 100 доларів США компенсації у зв`язку зі смертю сина (справа № 462/7254/15).
Загибель ОСОБА_6 в авіакатастрофі 30 серпня 2014 року в районі аеропорту Таманрассет (Алжир) була визнана страховим випадком, оскільки ОСОБА_6 як член повітряного екіпажу був застрахований у ПрАТ СК "Бусін" відповідно до Порядку та Правил проведення обов`язкового авіаційного страхування цивільної авіації (затвердженого постановою КМУ від 12 жовтня 2002 року № 1535), а тому згідно з рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 вересня 2016 року з ПрАТ СК "Бусін" на користь ОСОБА_6 в рахунок страхового відшкодування стягнено 50 000 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як вбачається із касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.