Постанова
Іменем України
07 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 242/2539/16-ц
провадження № 61-7921св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк", товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти", товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмет-Трейд",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 2017 року в складі судді Пирогова Л. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Биліни Т. І., Баркова В. М., Принцевської В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" (далі - ПАТ КБ "Південкомбанк"), товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти" (далі - ТОВ "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти"), товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет-Трейд" (далі - ТОВ "Трансмет-трейд") про визнання недійсним договору поруки.
Позовна заява мотивована тим, що при ознайомленні із заявою ТОВ "Трансмет-Трейд", ТОВ "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Третейського суду від 02 квітня 2014 року у справі № 8/161 за позовом ТОВ "Трансмет-Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпостач" (далі - ТОВ "Дніпрометпостач"), ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 185/4285/15-ц), йому стало відомо, що 14 березня 2011 року між ним та ПАТ КБ "Південкомбанк" укладений договір поруки № П120П-13Ю/1 на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Дніпрометпостач" за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю (далі - кредитний договір), укладеним між позичальником та ПАТ КБ "Південкомбанк".
У пункті 5.7. договору поруки міститься третейське застереження, відповідно до якого усі спори та суперечки, які виникають із правовідносин, встановлених цим договором, у тому числі щодо його недійсності, укладення, виконання, зміни та припинення, тлумачення його умов, стягнення заборгованості, а також збитків сторін, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням договору тощо, підлягають розгляду постійно діючим третейським судом при Асоціації "Юристи Донбасу".
Посилаючись на те, що договір поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1 він не підписував та, що зазначена справа не була підвідомча третейському суду відповідно до Закону України "Про третейські суди" станом на дату укладення кредитного договору та договору поруки, позивач просив: визнати недійсним договір поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1, укладений між ОСОБА_1, ТОВ "Дніпрометпостач" та ПАТ КБ "Південкомбанк"; визнати недійсним пункт 5.7. договору поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1, укладений між ОСОБА_1, ТОВ "Дніпрометпостач" та ПАТ КБ "Південкомбанк".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не скористався правом на призначення судової почеркознавчої експертизи у справі, не надав інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що підпис у договорі поруки виконаний не ним, а тому відсутні підстави для визнання недійсним договору поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1. Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів", споживачем є лише фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, тоді як договір поруки укладається не для споживання продукції, виконання робіт чи послуг, а тому ОСОБА_1, як поручитель, не є споживачем у розумінні пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди", а отже відсутні правові підстави для визнання недійсним пункту 5.7 договору поруки щодо третейського застереження.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1, укладений між ОСОБА_1, ТОВ "Дніпрометпостач" та ПАТ КБ "Південкомбанк" на забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю, укладеного між ТОВ "Дніпрометпостач" та ПАТ КБ "Південкомбанк".
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд виходив з того, що ухилення ТОВ "Трансмет-Трейд" від надання суду оригіналу договору поруки від 14 березня 2011 року, в сукупності з іншими доказами, які підтверджують, перебування ОСОБА_1 на лікуванні у санаторії міста Саки, Автономна Республіка Крим, у період з 11 березня по 22 березня 2011 року, дають обґрунтовані підстави вважати, що позивач у передбаченій законом формі не висловлював свого волевиявлення на укладення договору поруки, а тому зазначений правочин укладено з порушенням статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним. З огляду на те, що ОСОБА_1 не підписував оспорюваний договір поруки, викладене у ньому третейське застереження, є нікчемним.
Оскільки про існування оспорюваного договору поруки та його зміст, позивачу стало відомо під час ознайомлення із заявою ТОВ "Трансмет-Трейд", ТОВ "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Третейського суду від 02 квітня 2014 року у справі № 8/161 за позовом ТОВ "Трансмет-Трейд" до ТОВ "Дніпрометпостач", ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (цивільна справа № 185/4285/15-ц), що надійшла у провадження Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області 15 квітня 2015 року, позовна давність, про застосування, якої просили відповідачі ТОВ "Трансмет-Трейд" та ТОВ "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти", не є пропущеною. Саме по собі оскарження позивачем у березні 2014 року до Апеляційного суду Дніпропетровської області ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2014 року про залишення без розгляду позову ТОВ "Трансмет-Трейд" у зазначеній справі, не свідчить про пропуск ним строку звернення до суду.
Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року касаційну скаргу ТОВ "Трансмет-трейд" задоволено частково. Рішення апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом установлено, що спірний правочин не був підписаний позивачем як поручителем, що може бути підставою для визнання його недійсним. Однак, позивачем пропущено позовну давність, про наслідки спливу якої заявлено стороною відповідача. Тому саме з цих підстав позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути задоволені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 2017 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року.
Заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 28 липня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 2017 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 2017 року та постанови Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року заявник вказує застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду: від 25 березня 2020 року в справі № 2607/12058/12. Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
У серпні 2020 року представник ТОВ "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти" - Стрижова О. Р. надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду. У зв`язку із цим просила суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
14 березня 2011 року між ПАТ КБ "Південкомбанк" та ТОВ "Дніпрометпостач" укладений договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 120К-13Ю, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 8 000 000,00 грн, зі сплатою за користування кредитними коштами 23,5 процентів річних, щомісячної комісії за управління кредитною лінією у розмірі 0,01 процентів річних, щоденної комісії за невибраний ліміт кредитування у розмірі 0,01 процентів річних від невибраного ліміту кредитної лінії, одноразової комісії у розмірі 0,5 процента від ліміту кредитування, одноразової комісії за підготовку та оформлення договору у розмірі 360,00 грн, у тому числі ПДВ 60,00 грн, з кінцевим терміном повернення кредиту до 12 березня 2012 року.
З наданої суду копії договору поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1, суди встановили, що зазначений правочин був укладений між ПАТ КБ "Південкомбанк", ТОВ "Дніпрометпостач" та ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Дніпрометпостач" за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю, укладеним між позичальником та ПАТ КБ "Південкомбанк".
Пункт 5.7. договору містить третейське застереження про те, що усі спори та суперечки, які виникають з правовідносин, встановлених даним договором, у тому числі щодо його дійсності, укладення, виконання, зміни та припинення договору, тлумачення його умов, стягнення заборгованості, а також збитків сторін спричинених невиконанням чи неналежним виконанням договору тощо, підлягають розгляду постійно діючим третейським судом при Асоціації "Юристи Донбасу". Сторони ознайомлені з регламентом постійно діючого третейського суду при Асоціації "Юристи Донбасу". Сторони уповноважують Голову постійно діючого третейського суду при Асоціації "Юристи Донбасу" та надають свою згоду на призначення чи обрання ним зі списку третейських суддів на власний розсуд кількісного та персонального складу третейського суду, що визначається для розгляду конкретного спору. Місце проведення третейського розгляду: вулиця Артема, 159/20, місто Донецьк, 83048. Місце проведення третейського розгляду уточнюється третейським судом з урахуваннями усіх обставин справи, зокрема, характеру справи, зручності обраного місця третейського розгляду для сторін та складу третейського суду. Строк у межах якого кредитор може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у десять років.
30 серпня 2013 року між ПАТ КБ "Південкомбанк" та ТОВ "Трансмет-трейд" укладений договір відступлення права вимоги за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю та договорами, укладеними на його забезпечення, відповідно до пункту 1.5 якого ТОВ "Трансмет-трейд" отримало оригінали договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю, а також договору поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1.
20 березня 2015 року між ТОВ "Трансмет-Трейд" та ТОВ "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти" укладений договір відступлення права вимоги за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю та договорами, укладеними на його забезпечення. Того ж дня ТОВ "Трансмет-Трейд" складено гарантійний лист, яким засвідчено, що станом на 20 березня 2015 року оригінали кредитного договору та договорів на його забезпечення, зокрема договору поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1, територіально знаходяться у ТОВ "Трансмет-Трейд" у місті Донецьку, та у звʼязку із загальновідомими подіями, що відбуваються на території міста Донецька на момент підписання договору про відступлення прав вимоги, не можуть бути передані з окупованої території ТОВ "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти". Вказаним листом ТОВ "Трансмет-Трейд" гарантував, що після стабілізації ситуації та закінчення військових дій на території міста Донецька, всі вищезазначені оригінали документів будуть передані ТОВ "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти", як повноправному кредитору та іпотекодержателю/заставодавцю за кредитним договором та договорами забезпечення. У випадку, якщо у ТОВ "Трансмет-Трейд" виникне можливість раніше передати оригінали таких документів ТОВ "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти, ТОВ "Трансмет-Трейд" зобовʼязалося передати такі документи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як вбачається із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.