Постанова
Іменем України
17 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 387/1111/20-ц
провадження № 61-6347св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Відділ освіти, молоді, спорту, культури та туризму виконавчого комітету Тишківської сільської ради Добровеликівського району Кіровоградської області, виконуюча обовязки начальника відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму виконавчого комітету Тишківської сільської ради Добровеличівського району Кіровоградської області Поліщук Оксана Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Добровеличівського районного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2021 року у складі судді Майстера І .П. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року в складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму виконавчого комітету Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, виконуючої обов`язки начальника відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму виконавчого комітету Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області Поліщук О. І. про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 18 грудня 2003 року вона працювала на посаді директора Тишківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1.
Рішенням 19 сесії VІІ скликання Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 11 липня 2019 року № 517 "Про визначення опорного закладу та його філій", за результатами конкурсу на визначення опорного закладу та його філій, що відбувся 07 червня 2019 року, визначено Тишківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 1- опорним закладом освіти з чотирма прилеглими філіями.
Між відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму виконавчого комітету Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 30 червня 2020 укладено трудовий договір про призначення на посаду директора комунального закладу загальної середньої освіти Тишківської ЗШ І-ІІІ ступенів № 1 терміном на 6 років з 30 червня 2020 року по 30 червня 2026 року.
Рішенням 26 сесії VІІ скликання Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 24 грудня 2019 року № 731 створено опорний заклад "Тишківський ліцей" Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.
Даний опорний заклад створено шляхом реорганізації Тишківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 та інших закладів загальної середньої освіти.
Позивач вказувала на те, що 02 вересня 2020 року її було повідомлено про наступне звільнення з посади директора Тишківської ЗОШ І-ІІІ ступенів у зв`язку зі скороченням посади директора цієї школи.
Наказом начальника відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму виконавчого комітету Тишківської сільської ради від 02 листопада 2020 року № 52-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора Тишківської ЗОШ І-ІІІ ступені №1 з 02 листопада 2020 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Позивач вважала, що оскаржуваний наказ є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до статті 36 КЗпП України дія трудового договору з директором школи ОСОБА_1 повинна була бути продовжена в створеному на базі школи опорному закладі.
Також вказувала на те, що Добровеличківська районна профспілкова організація працівників освіти та науки України відмовила у наданні згоди на звільнення директора ОСОБА_1 .
Вважала, що має право на поновлення на роботі, а також на отримання середнього заробітку за вимушений прогул.
Крім того, вказувала на те, що дії відповідачів, а саме незаконне її звільнення, призвело до моральних страждань, які проявилися у порушенні нормальних життєвих зв`язків, перебуванні у постійному стресі, розгубленості та приниженні несправедливим рішенням.
Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд скасувати наказ начальника відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму виконавчого комітету Тишківської сільської ради від 02 листопада 2020 року № 52-к "Про звільнення ОСОБА_1", поновити її на посаді, шляхом призначення директором опорного закладу "Тишківський ліцей" Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 листопада 2020 року до дати поновлення на роботі та моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що у зв`язку з реорганізацією Тишківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області та створення опорного закладу Тишківський ліцей Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області в навчальному закладі дійсно відбулось реальне скорочення штату (посада директора Тишківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, про що позивач завчасно був попереджений про майбутнє вивільнення, їй була запропонована вакантна посада вчителя математики відповідно до її освітньо-кваліфікаційного рівня, від зайняття якої вона відмовилась, тому підстав вважати, що позивача було незаконно звільнено у зв`язку із скороченням штату немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 червня
2019 року у справі № 641/5330/16-ц, постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/1149/16, постанові Верховного Суду від 29 січня
2020 року у справі № 761/41149/16-ц, постанові Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, постанові Верховного Суду від 21 червня
2019 року у справі № 665/1205/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не подано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.