Постанова
Іменем України
17 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 755/259/21
провадження № 61-8064св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року у складі судді Янченка А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня
2022 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.
Позов мотивував тим, що позивач є власником земельної ділянки, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: 3222487001:01:004:5067, площею 0,1709 га. Водночас, позивач зазначав, що колишній власник даної земельної ділянки - ОСОБА_2 протиправно перешкоджає позивачу у вільному доступі та користуванні нею, що і стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.
ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача звільнити земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: 3222487001:01:004:5067, площею 0,1709 га, та не чинити перешкоди позивачу в доступі та використанні вищенаведеної земельної ділянки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від
21 червня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном задоволено.
Усунуто перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою (кадастровий номер: 3222487001:01:004:5067), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1709 га, шляхом її звільнення ОСОБА_2 та зобов`язано не чинити будь-яких перешкод ОСОБА_1 у доступі та використанні земельної ділянки.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що у діях відповідача наявні порушення прав позивача, що полягають у обмеженні правомочностей останнього на вільне користування своєю власністю - земельною ділянкою, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: 3222487001:01:004:5067, площею 0,1709 га, позивачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач чинить перешкоди в користуванні земельною ділянкою.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
19 серпня 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від
21 червня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірна земельна ділянка перебуває в іпотеці за діючим іпотечним договором та діючим кредитним договором де іпотекодавцем земельної ділянки є ОСОБА_2, а іпотекодержателем банк. Приватний виконавець у відповідності до законодавства не отримав згоду від іпотекодержателя, чим порушив права банку. Заявниця вказує, що правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку видані ОСОБА_1 з порушенням норм чинного законодавства.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2022 рокупоновлено
ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Зупинено дію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 червня
2022 року до закінчення касаційного провадження.
22 вересня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки: 3222487001:01:004:5067, площею 0,1709 га, що підтверджується свідоцтвом від 09 червня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С. та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 грудня 2020 року.
Листом-повідомленням за вих. № 26/06-01 від 26 червня 2020 року позивачем було проінформовано відповідача щодо переходу права власності на майно та висловлено прохання звільнити земельну ділянку до 08 липня 2020 року.
Листом-повідомленням від 06 липня 2020 року відповідач повідомила про відсутність підстав для повернення земельної ділянки, оскільки остання є складовою частиною іншої земельної ділянки, перебуває під іпотекою, тому, її реалізація була незаконною.
09 липня 2020 року, прибувши до місцезнаходження майна, позивач не зміг потрапити на територію земельної ділянки, через перешкоджання останньому у доступі до його володіння з боку невідомих осіб, з приводу чого ОСОБА_1 було подано до Чабанівського ВП Києво-Святошинського ВП ГУ Національної поліції в Київській області заяву про вчинення кримінального правопорушення за вих. № 09/07-01 від 09 липня 2020 року.
14 липня 2020 року позивач повторно направив до відповідача Лист-повідомлення за вих. № 14/07-01, в якому навів спростування тверджень щодо незаконної реалізації земельної ділянки та вимагав звільнити її до 21 липня 2020 року
Однак, відповідачем не було виконано вимогу про звільнення земельної ділянки.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.