Постанова
Іменем України
17 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 369/11168/18
провадження № 61-7495св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Шкаленка Євгена Васильовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2021 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов?язання не чинити перешкоди у користуванні будинком, визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житлом, зняття з реєстраційного обліку, виселення.
Позов мотивовано тим, що 27 липня 1996 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено шлюб, спільних дітей від цього шлюбу вони не мали.
У 2016 році ОСОБА_8 помер.
За життя ОСОБА_8 подарував своїй дружині ОСОБА_1 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, належний йому на праві особистої власності. Договір дарування укладено 23 вересня 2003 року, та посвідчено нотаріусом Першої Київської обласної нотаріальної контори Дудкіною Н. В.
З цього часу ОСОБА_1, як власник, самостійно утримувала будинок та від свого імені оплачувала всі необхідні платежі.
Позивачка зазначала, що ще за життя ОСОБА_7 зареєстрував у вказаному будинку відповідачів: ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дозволивши їм тимчасово проживати в одній частині будинку.
Відповідачі зареєстровані в будинку, що належить позивачу на праві особистої власності. Відповідачі в усній формі відмовляються звільняти будинок та зніматись з реєстраційного обліку, спілкування уникають.
Крім того, позивачка зазначала, що ОСОБА_5 лише зареєстрований за вказаною адресою, про те в будинку не проживає майже 10 років.
Відповідачі добровільно відмовляються звільнити квартиру та знятися з місця реєстрації.
ОСОБА_1 просила зобов?язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не чинити перешкоди в користуванні будинком шляхом виселення відповідачів з будинку за адресою: АДРЕСА_1 та зняття їх з реєстрації у вказаному будинку; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від
30 листопада 2021 року у задоволенні позовних відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що вселення відповідачів, родичів чоловіка позивачки, по справі було законним, доказів зворотного матеріали справи не містять, при цьому судом враховано правові позиції Верховного Суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шкаленка Є. В. залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Шкаленка Є. В. без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
07 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 - Шкаленко Є. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що право відповідачів на користування чужим майном (спірним житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна. Судами не було враховано, що відповідачі не є членами сім?ї власника будинку, а їхнє право користування будинком було похідним від права колишнього власника ОСОБА_7, який подарував будинок позивачу.
Доводи інших учасників справи
21 вересня 2022 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
12 вересня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
27 липня 1996 року між ОСОБА_7. та ОСОБА_1 був укладений шлюб.
23 вересня 2003 року ОСОБА_7. укладено договір дарування житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_2 .
За умовами договору дарування, обдарованою є ОСОБА_1 .
Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19413025 від 04 липня 2008 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на вказаний житловий будинок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.
За адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 (власник) з 05 листопада 1998 року, ОСОБА_2 з 03 березня 2000 року, ОСОБА_3 з 03 березня 2000 року, ОСОБА_5 з 03 квітня 2012 року,
ОСОБА_4 з 06 лютого 2016 року (т. 1, а. с. 48-52).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.