Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 937/9025/19
провадження № 61-15673св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Біол",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біол" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2021 року у складі судді Юрлагіної Т. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В.,
Кримської О. М., Дашковської А. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Біол" (далі -
ТОВ "Біол") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень.
Позов мотивовано тим, що в проваджені Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до
ТОВ "Біол" про стягнення заборгованості за договором оренди, розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії. Із матеріалів цієї справи уповноваженому представнику ТОВ "Біол" стало відомо, що підставою позову є договір оренди № Д нежитлових приміщень від 28 грудня 2016 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 та ТОВ "Біол" в особі директора ОСОБА_2 уклали договір, пунктом 2.1 якого передбачено, що орендна плата визначається угодою сторін і становить 788 375,70 грн щомісяця. У розділі 10 в графі "Орендар" зазначений директор ТОВ "Біол" ОСОБА_2 і міститься підпис, який виконано невідомою особою, оскільки вищевказаний договір із визначенням орендної плати у розмірі 788 375,70 грн директором ТОВ "Біол" ОСОБА_2 не підписувався.
Позивач вказував, що між ОСОБА_1 та ТОВ "Біол" діє договір оренди
№ Д нежитлових приміщень від 28 грудня 2016 року, пунктом 2.1 якого сторони погодили, що орендна плата визначається угодою сторін і становить
153 714,28 грн щомісяця.
Будучи засновником (учасником), а також підписантом та директором ТОВ "Біол" ОСОБА_2 не підписував Договір оренди № Д нежитлових приміщень від 28 грудня 2016 року, в якому розмір орендної плати визначено у розмірі
788 375,70 грн, що підтверджує факт того, що волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає внутрішній волі позивача.
ТОВ "Біол" просило визнати недійсним договору оренди № Д нежитлових приміщень від 28 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Біол".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від
04 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Судовим рішенням в іншій справі встановлено, що розмір орендної плати за договором становить
788 375,70 грн, доказів на підтвердження того, що відповідач не підписував спірний договір позивач суду не надав, а відтак відсутні підстави для висновку про те, що договір не відповідає вимогам статей 203-215 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Біол" залишено без задоволення.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від
04 березня 2021 року змінено, викладено його резолютивну частину в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що наявний в матеріалах цивільної справи договір оренди ОСОБА_2, як директор ТОВ "Біол", не підписував, останній суду не надавав. А висновок почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, не є підставою для висновку про те, що відповідач не підписував саме спірний договір.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
20 вересня 2021 року ТОВ "Біол" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня
2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що директор ТОВ "Біол" - ОСОБА_2 не підписував договір оренди № Д нежитлових приміщень від 28 грудня 2016 року, в якому розмір орендної плати визначено у розмірі 788 375,70 грн, що підтверджується висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 25 березня 2020 року № 17-3/403.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року в справі № 910/18036/17, постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі
№ 523/9076/16-ц, постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі
№ 375/1809/17, постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі
№ 390/796/17, постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі
№ 907/353/17, постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року в справі
№ 910/974/18, постанові Верховного Суду України від 20 травня 2014 року в справі № 64/366-10, постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року в справі № 922/51/15(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року поновлено ТОВ "Біол" строк на касаційне оскарження рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
08 квітня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 грудня 2016 року між
ОСОБА_1 та ТОВ "Біол" було укладено письмовий договір оренди № Д нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, загальною площею 8044,65 кв.м., терміном дії договору 2 роки 11 місяців з 01 січня
2017 року.
Відповідно до пункту 2.1 Договору орендна плата визначається угодою сторін і становить 788 375,70 грн щомісячно.
Договір складено на трьох сторінках, підписаний ОСОБА_1 як орендодавцем та директором ТОВ "Біол" ОСОБА_2., підпис якого завірено печаткою товариства, як орендарем. Як зазначено у пункті 9.2 договору, останній складений у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному із примірників для кожної із сторін.
До січня 2018 року сторони виконували умови договору, товариство сплачувало орендну плату із розрахунку 788 375,70 грн щомісячно.
За даними листа Управління ДФС у Запорізькій області від 11 травня 2019 року про виконання ТОВ "Біол" функцій податкового агента під час нарахування та сплати доходу від надання в оренду майна, згідно наданих податкових розрахунків у 2017 і 2018 роках ОСОБА_1 був нарахований дохід у сумі
709 372,80 грн та утримано податку в сумі 1 277 167,18 грн, що підтверджує, що розрахунок позивачем здійснювався із суми 788 375 грн на місяць.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України розпочаті досудові розслідування у кримінальних провадженнях зареєстрованих 23 грудня
2019 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12019000000001157 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України, № 12019000000001159 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, № 12019000000001158 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п?ятою статті 358 КК України на підставі заяви директора ТОВ "Біол" ОСОБА_2
04 березня 2020 року в зазначеному кримінальному провадженні було призначено комплексну судово-почеркознавчу та технічну експертизу.
Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 25 березня 2020 року за № 17-3/403, підпис від імені ОСОБА_1 у графі "ОРЕНДОДАВЕЦЬ…ОСОБА_1" на другому аркуші договору оренди нежитлових приміщень № Д від 28 грудня 2016 року, виконано ОСОБА_1 . Підпис від імені ОСОБА_3 в графі "ОРЕНДАР… Директор ТОВ "Біол" ОСОБА_2, на другому аркуші договору оренди нежитлових приміщень № Д від 28 грудня
2016 року, виконано ОСОБА_2 . Відбиток печатки у графі "ОРЕНДАР" на другому аркуші договору оренди нежитлових приміщень № Д від 28 грудня
2016 року, нанесено печаткою ТОВ "Біол", вільні зразки відбитку якої надані в якості порівняльного матеріалу.
Як вбачається зі змісту описової частини висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 25 березня 2020 року за № 17-3/403, предметом експертного дослідження був договір оренди від 28 грудня 2016 року № Д, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Біол" де у пункті 2.1 орендна плата визначена у розмірі 153 714,28 грн щомісячно.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.