Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 743/1481/21
провадження № 61-7362св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Ідея Банк",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, державний виконавець Ріпкинського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми) Дрєєв Віталій Анатолійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчук Ірини Валеріївни на ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31 січня 2022 року у складі судді Павленко О. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 червня 2022 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафієва О. К., Скрипки А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Ідея Банк" (далі - АТ "Ідея Банк") про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 25 березня 2021 року між ним та АТ "Ідея Банк" було укладено кредитний договір № Р25.00616.005068850, за умовами якого він отримав на споживчі потреби кредит в розмірі 57 397 грн з кінцевим терміном повернення до 25 березня 2021 року. На підставі заяви банку 19 серпня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О. М. вчинила виконавчий напис № 4691 на суму 52 675,69 грн. Однак він не отримував від АТ "Ідея Банк" вимоги про погашення кредитної заборгованості, а сума, яка зазначена у виконавчому написі, не є безспірною та не відповідає дійсності. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати вищевказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04 січня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання позову в розмірі 908 грн.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що посилання позивача на те, що він як споживач звільнений від сплати судового збору, є неспроможним, оскільки у спірних правовідносинах оскаржується виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості, яка виникла за договором, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави. Вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника. Таким чином, ОСОБА_1 не є споживачем в розумінні статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", а тому подана ним позовна заява оплачується судовим збором.
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що у заяві про усунення недоліків позивач знову вказав на відсутність в нього обов`язку зі сплати судового збору, тобто послався на ті ж самі обставини, які вже були відхилені судом. Таким чином, ОСОБА_1 не виконав вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, не сплатив судовий збір у встановлених законодавством порядку і розмірі.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31 січня 2022 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду щодо наявності підстав для повернення ОСОБА_1 позовної заяви через несплату судового збору узгоджуються з приписами законодавства та матеріалами справи. Вчинення нотаріусом виконавчого напису лише підтверджує відповідне право стягувача, яке вже виникло раніше, а тому поданий заявником в цій справі позов не пов`язаний із захистом прав споживача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук І. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31 січня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 червня 2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, представник заявника вказала, що виконавчий напис, який позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню, стосується стягнення заборгованості за кредитним договором. Таким чином, спір в цій справі пов`язаний із кредитними правовідносинами, у зв`язку з чим ОСОБА_1 як споживач звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" на всіх стадіях цивільного процесу. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 643/2870/18.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ріпкинського районного суду Чернігівської області.
19 вересня 2022 року справа № 743/1481/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України.
Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (частини перша, третя, четверта статті 177 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Постановляючи ухвалу про визнання неподаною позовної заяви та повернення її ОСОБА_1 через несплату судового збору у встановлених законодавством порядку і розмірі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не є споживачем в розумінні статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", а тому подана ним позовна заява оплачується судовим збором.
Однак з таким висновком судів попередніх інстанцій не можна погодитися з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.