Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 711/1330/20
провадження № 61-8001св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кучер Юлії Вікторівни на постанову Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2022 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, посилаючись на те, що на підставі свідоцтв про право на спадщину їй на праві власності належить 5/8 частин житлового будинку та 3/8 частин земельної ділянки загальною площею 0,0585 га, які розташовані на АДРЕСА_1 . Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 грудня 2019 року № 192329216 відповідач є власником 1/8 частини згаданого майна. За даними технічного паспорта домоволодіння за вказаною адресою складається з: житлового будинку (літ. А-1, а, а2, а3) загальною площею 97,8 кв. м, житловою площею 66,7 кв. м (1-1 коридор - 4,3 кв. м; 1-2 коридор - 2,3 кв. м; 1-3 кухня - 8,9 кв. м; 1-4 житлова кімната - 7,4 кв. м; 1-5 житлова кімната - 15,6 кв. м; 1-6 житлова кімната - 17,4 кв. м; 1-7 житлова кімната - 14,6 кв. м; 1-8 житлова кімната - 11,7 кв. м; 1-9 коридор - 7,7 кв. м; 1-10 комора - 2,2 кв. м; 1-11 коридор - 3,5 кв. м; І веранда - 2,2 кв. м); житлового будинку (літ. Б-1, б, б1) загальною площею 47,3 кв. м, житловою площею 25,3 кв. м (1-1 кухня - 11,0 кв. м; 1-2 коридор - 8,0 кв. м; 1-3 житлова кімната - 14,7 кв. м; 1-4 житлова кімната - 10,6 кв. м; І коридор - 3,0 кв. м). Фактично кожен із співвласників користується окремою часткою домоволодіння. Однак за наявності технічної можливості відповідач відмовляється в добровільному порядку вирішити питання щодо реального поділу спірного майна в натурі. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: виділити їй в натурі 5/8 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок літ. А-1, а, а2, а3, що включає в себе приміщення 1-1 коридор - 4,3 кв. м, 1-2 коридор - 2,3 кв. м, 1-3 кухня - 8,9 кв. м, 1-4 житлова кімната - 7,4 кв. м, 1-5 житлова кімната - 15,6 кв. м, 1-6 житлова кімната - 17,4 кв. м, 1-7 житлова кімната - 14,6 кв. м, 1-8 житлова кімната - 11,7 кв. м, 1-9 коридор - 7,7 кв. м, 1-10 комора - 2,2 кв. м, 1-11 коридор - 3,5 кв. м, І веранда - 2,2 кв. м, а також - 3/8 частин земельної ділянки, кадастровий номер 7110136400:02:033:0021; припинити право спільної часткової власності її та ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 07 грудня 2021 року у складі судді Казидуб О. Г. позов задоволено. Виділено в натурі ОСОБА_1 5/8 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок літ. А-1, а, а2, а3, що включає в себе приміщення 1-1 коридор - 4,3 кв. м, 1-2 коридор - 2,3 кв. м, 1-3 кухня - 8,9 кв. м, 1-4 житлова кімната - 7,4 кв. м, 1-5 житлова кімната - 15,6 кв. м, 1-6 житлова кімната - 17,4 кв. м, 1-7 житлова кімната - 14,6 кв. м, 1-8 житлова кімната - 11,7 кв. м, 1-9 коридор - 7,7 кв. м, 1-10 комора - 2,2 кв. м, 1-11 коридор - 3,5 кв. м, І веранда - 2,2 кв. м, та 3/8 частин земельної ділянки, кадастровий номер 7110136400:02:033:0021, площею 365 кв. м, частка у домоволодінні 5/8, разом зі спільним користуванням 368 кв. м. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі. При цьому суд взяв до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи та запропонований експертом варіант виділу позивачу її частки із спірного домоволодіння та земельної ділянки з урахуванням фактичного порядку користування майном, що склався між співвласниками.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилалася, зокрема на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помела баба сторін - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку літ. "А-І" з відповідною частиною надвірних споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 01 вересня 1993 року державний нотаріус Другої Черкаської державної нотаріальної контори видала їй та її сестрі ОСОБА_1 одне свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким кожна з них успадкували по 1/4 частині вищевказаного житлового будинку. За даними довідки, виданої Черкаським обласним бюро технічної інвентаризації, станом на 06 листопада 2003 року власниками домоволодіння по АДРЕСА_1 були: сторони - по 1/4 частці, підстава: свідоцтво про право на спадщину, видане державною нотаріальною конторою 01 вересня 1993 року № 1-6104; ОСОБА_5 (мати сторін) - 1/2 частка, підстава: свідоцтво про право на спадщину, видане державною нотаріальною конторою 17 березня 1989 року № 1-1149. У 2005 році співвласникам домоволодіння було видано Державний акт серії ЯА № 21948 на право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 584,88 кв. м., розташовану по АДРЕСА_1, із зазначенням відповідних часток: ОСОБА_5 - 1/2; ОСОБА_2 - 1/4; ОСОБА_1 - 1/4. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати сторін - ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку літ. "А-І" та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_5 залишила заповіт, за яким все належне їй на день смерті майно заповідала позивачу. Водночас, будучи непрацездатною на час відкриття спадщини, вона мала право на обов`язкову частку. На підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 23 вересня 2016 року державним нотаріусом Другої Черкаської нотаріальної контори, ОСОБА_1 успадкувала 3/4 частки від 1/2 частини вищевказаних житлового будинку літ. "А-І" та земельної ділянки. 16 лютого 2018 року вона також отримала свідоцтва про право на спадщину за законом, за якими успадкувала 1/4 частку від половини спірного майна. Таким чином, позивач набула у власність 5/8, а вона - 3/8 частин спірного майна. Разом з тим після створення державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1, в якої знаходився оригінал свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_3, зареєструвала своє право власності на успадковане майно названого спадкодавця. Не маючи оригіналу вищезгаданого свідоцтва про право на спадщину, вона не змога зареєструвати за собою право на 1/4 частку в житловому будинку літ. "А-І", і, відповідно, в державному реєстрі містяться відомості про належність їй на праві власності лише 1/8 частини домоволодіння.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 07 грудня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд залишив поза увагою те, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності лише 1/8 частина земельної ділянки та 1/8 частина житлового будинку літ. "А-I", і за нею не зареєстрований житловий будинок під літ. "Б", що свідчить про не введення його в експлуатацію. В Державному реєстрі речових прав, в технічному паспорті та у висновку експерта вказано різну площу будинку під літ. "А-I" - 89,4 кв. м, 97,8 кв. м та 97,9 кв. м відповідно. Крім того, експерт здійснив поділ земельної ділянки площею 589 кв. м, тоді як її дійсна площа складає 584,88 кв. м. Колегія суддів критично ставиться до наявного в матеріалах справи висновку судової будівельно-технічної експертизи та вважає цей висновок таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки замість 5/8 частин в житловому будинку літ. "А-I" виділив ОСОБА_1 цілий будинок, позбавивши тим самим відповідача частки у праві власності в цьому майні. Враховуючи, що ОСОБА_1 не надано інших належних і допустимих доказів на підтвердження існування технічної можливості виділу частки у спірному майні, пред`явлений нею позов не підлягає задоволенню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кучер Ю. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2022 року, а рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 07 грудня 2021 року залишити в силі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник заявника вказала, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року у справі № 295/451/16-ц, від 27 квітня 2022 року у справі № 161/6069/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім цього, представник ОСОБА_1 - адвокат Кучер Ю. В. зазначила, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно. Апеляційний суд не спростував належним чином обставин, встановлених місцевим судом, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно поновив відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Придніпровського районного суду міста Черкаси.
16 вересня 2022 року справа № 711/1330/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Судами встановлено, що за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 грудня 2019 року № 192329216 житловий будинок з прибудовами під літ. А-І, а, а-1 загальною площею 89,4 кв. м, житловою площею 55 кв. м, сарай літ. В, Д, вбиральня літ. Г, огорожа 2, водоколонка І, що розташовані на АДРЕСА_1, належать сторонам на праві спільної часткової власності: частка ОСОБА_1 складає 1/4 - на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-6104, виданого 01 вересня 1993 року Другою Черкаською державною нотаріальною конторою, та 3/8 - на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-2180, виданого 23 вересня 2016 року Другою Черкаською державною нотаріальною конторою; частка ОСОБА_2 складає 1/8 - на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-298, виданого 16 лютого 2018 року Другою Черкаською державною нотаріальною конторою.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 грудня 2019 року № 192329216 земельна ділянка з кадастровим номером 7110136400:02:033:0021 за адресою: АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності: частка ОСОБА_1 складає 3/8 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 102182, виданого 23 вересня 2016 року Другою Черкаською державною нотаріальною конторою; частка ОСОБА_2 складає 1/8 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-300, виданого 16 лютого 2018 року Другою Черкаською державною нотаріальною конторою.
За даними технічного паспорта інвентарний номер 6850, виготовленого 19 грудня 2019 року Комунальним підприємством "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації", за адресою: АДРЕСА_1, розташоване домоволодіння, яке складається з:
- житлового будинку літ. А-1, а, а2, а3 загальною площею 97,8 кв. м, житловою площею 66,7 кв. м, що включає в себе приміщення: 1-1 коридор - 4,3 кв. м; 1-2 коридор - 2,3 кв. м; 1-3 кухня - 8,9 кв. м; 1-4 житлова кімната - 7,4 кв. м; 1-5 житлова кімната - 15,6 кв. м; 1-6 житлова кімната - 17,4 кв. м; 1-7 житлова кімната - 14,6 кв. м; 1-8 житлова кімната - 11,7 кв. м; 1-9 коридор - 7,7 кв. м; 1-10 комора - 2,2 кв. м; 1-11 коридор - 3,5 кв. м; І веранда - 2,2 кв. м;
- житлового будинку літ. Б-1, б, б1 загальною площею 47,3 кв. м, житловою площею 25,3 кв. м, що включає в себе приміщення: 1-1 кухня - 11,0 кв. м; 1-2 коридор - 8,0 кв. м; 1-3 житлова кімната - 14,7 кв. м; 1-4 житлова кімната - 10,6 кв. м; І коридор - 3,0 кв. м.
Між сторонами фактично склався порядок користування вищезгаданим домоволодінням, за яким позивач ОСОБА_1 користується житловим будинком літ. "А-І" з прибудовами літ. "а", "а2", "а3" та сараєм літ. "Д", а відповідач ОСОБА_2 - житловим будинком літ. "Б-І" з прибудовами літ. "б", "б-1" та сараєм літ. "В".
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 21 квітня 2021 року № 04/21-БТ ОСОБА_1 можливо виділити в натурі житловий будинок літ. А-1 з прибудовами "а", "а2", "а3" по АДРЕСА_1, що включає в себе приміщення: 1-1 коридор - 4,3 кв. м; 1-2 коридор - 2,3 кв. м; 1-3 кухня - 8,9 кв. м; 1-4 житлова кімната - 7,4 кв. м; 1-5 житлова кімната - 15,6 кв. м; 1-6 житлова кімната - 17,4 кв. м; 1-7 житлова кімната - 14,6 кв. м; 1-8 житлова кімната - 11,7 кв. м; 1-9 коридор - 7,7 кв. м; 1-10 комора - 2,2 кв. м; 1-11 коридор - 3,5 кв. м; І веранда - 2,2 кв. м, а також 5/8 частин земельної ділянки, кадастровий номер 7110136400:02:033:0021, з урахуванням фактичного порядку користування домоволодінням, що склався між співвласниками.
У висновку експертизи визначено два можливі варіанти розподілу між сторонами земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Так, за першим варіантом експертом запропоновано: ОСОБА_1 на її частку в домоволодінні у 5/8 виділити земельну ділянку площею 365 кв. м в роздільне користування та 6,0 кв. м / 2 = 3,0 кв. м - у спільне користування, всього - 368 кв. м; ОСОБА_2 на її частку в домоволодінні у 3/8 виділити ділянку площею 218 кв. м в роздільне користування та 6,0 кв. м / 2 = 3,0 кв. м - у спільне користування, всього - 221 кв. м. За другим варіантом поділу експертом запропоновано: ОСОБА_1 на її частку в домоволодінні у 5/8 виділити земельну ділянку площею 353 кв. м в роздільне користування та 30,0 кв. м / 2 = 15,0 кв. м - у спільне користування, всього - 368 кв. м; ОСОБА_2 на її частку в домоволодінні у 3/8 виділити ділянку площею 206 кв. м в роздільне користування та 30,0 кв. м / 2 = 15,0 кв. м - у спільне користування, всього - 221 кв. м.
Предметом спору в цій справі є виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні спору.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.