ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Желєзного І. В., Британчука В. В., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б.
у справі № 9901/388/20 (провадження № 11-12заі22)
за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою Вищої ради правосуддя на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2021 року (судді Мельник-Томенко Ж. М., Данилевич Н. А., Єресько Л. О., Жук А. В., Мартинюк Н. М.)
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладаємо окрему думку.
Рух справи
У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП, Рада) від 12 листопада 2020 року № 3099/0/15-20 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області" (далі - оскаржуване рішення); зобов`язати ВРП підставно та законно розглянути рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія) щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2021 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення ВРП від 12 листопада 2020 року № 3099/0/15-20 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області"; зобов`язано ВРП повторно розглянути рекомендацію ВККС України щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ВРП на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн.
Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що закони України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про Вищу раду правосуддя" не містять детально регламентованого порядку встановлення, дослідження та оцінки ВРП обставин (підстав) для відмови у внесенні подання про призначення на посаду судді.
Натомість відомості, покладені в основу відмови ВРП внести подання Президенту України щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді, у своїй сукупності не дозволяли відповідачу визнати кандидатуру позивача такою, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, та вважати, що допущена ним поведінка, яка була предметом дослідження ВРП, може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі призначення його на посаду судді.
За встановлених у цій справі обставин, зважаючи на наявні в позивача законні очікування на належний і справедливий розгляд рекомендації та правове регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
При цьому суд першої інстанції вважав за можливе для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача задовольнити позов шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути рекомендацію ВККС України щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Не погодившись із цим судовим рішенням, ВРП подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Постановою від 18 серпня 2022 року Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу ВРП задовольнила, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2021 року скасувала та ухвалила нове, яким відмовила в задоволенні позову.
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду впостанові від 18 серпня 2022 року дійшла висновку, що повноваження оцінювати ті чи інші діяння та характеристики кандидата на посаду судді як такі, що можуть зумовлювати негативний вплив на суспільну довіру до судової влади, належить саме ВРП, члени якої ухвалюють рішення за їхнім внутрішнім переконанням, сформованим на підставі власної оцінки обставин, пов`язаних з відповідним кандидатом.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що поведінка позивача в конфліктній ситуації, яка виникла у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області 23 жовтня 2017 року та врахована відповідачем під час ухвалення оскаржуваного рішення, була далекою від тієї, котру мала б демонструвати особа, яка намагається підтримати суспільну довіру, а відтак зазначила, що вказаний епізод давав ВРП підстави для висновку про наявність обставин, які могли негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням позивача на посаду судді (пункт 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України "Про ВРП").
Велика Палата Верховного Суду врахувала, що скарга ОСОБА_2 щодо порушення правил адвокатської етики кандидатом на посаду судді (вх. № К-4127/0/720 від 14 липня 2020 року) стосувалася порушення цих правил позивачем у справі № 344/11278/19 і була подана не з метою захисту прав скаржника, а з метою виявлення характеристик позивача, які впливають на його призначення на посаду судді. З урахуванням наведеного дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що ВРП мала передати цю скаргу до кваліфікаційно-дисциплінарного органу адвокатури. Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що зазначення автором скарги адмінбудівлі як місця отримання поштової кореспонденції, а не житлового будинку, не є ознакою анонімності відповідного звернення.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з доводами апеляційної скарги про те, що встановлені судом у справі № 344/11278/19 висловлювання позивача на адресу судді, яка виготовила ухвалу від 10 червня 2020 року, та працівника апарату суду є такими, що негативно вливають на уявлення в суспільстві про судові інституції, у яких позивач має намір працювати, та відповідним чином характеризують морально-етичний образ цього кандидата на посаду судді у відповідний період його життя.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 серпня 2022 року дійшла висновку, що оцінювання діянь кандидата на посаду судді, який має статус адвоката, на предмет дотримання норм моралі, у тому числі відображених у Правилах адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів 09 червня 2017 року, є повноваженням ВРП, а не виключною компетенцією дисциплінарного органу адвокатури.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що позивач як юрист, надаючи правничу допомогу учаснику справи, достовірно знав або повинен був знати, що твердження про некомпетентність суддів (у справах № 2-833/2008, № 344/12499/15-ц) та незгода із процесуальними діями та рішеннями суду (у справах № 809/4391/15, № 2a-537/11/0970, № 0907/2-4232/2011) не є підставами для заявлення відводу, але у визначених у процесуальному законі випадках можуть бути підставами для оскарження судового рішення. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ВРП мала підстави оцінити вказані дії позивача як такі, що не відповідають стандартами професійної етики юриста - загальноприйнятим правилам поведінки представника юридичної спільноти, який, ідучи до суду, має бути обізнаним з вимогами процесуального закону.
Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 серпня 2022 року дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідача є законним, належно обґрунтованим, не має ознак свавілля, не є суто формальним, явно несправедливим, дискримінаційним і не є таким, що ухвалене з такими істотними порушеннями процедури добору кандидатів на посаду судді, зокрема права позивача бути почутим, за яких воно не може залишатися в силі; переслідує легітимну мету захисту прав і свобод інших, ніж позивач, осіб - як тих, які працюють у системі правосуддя, так і тих, хто з нею взаємодіє, зокрема під час розгляду судових справ.
Підстави та мотиви для висловлення окремої думки
Згідно з положеннями статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, вносить подання про призначення судді на посаду.
Відповідно до частини першої статті 80 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання ВРП, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів.
Порядок розгляду ВРП рекомендації ВККС України передбачений у статті 36 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", якою, зокрема, встановлено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП.
ВРП ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації ВККС України, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.
Відповідно до частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ВРП може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді. Підстави, зазначені в пункті 1 цієї частини, ВРП визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних з кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.
Згідно із частиною четвертою статті 37 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані ВРП у передбаченому законом порядку, якщо: 1) такі відомості не були предметом розгляду ВККС України; 2) ВККС України не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.
Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення відповідача, ВРП за результатами розгляду рекомендації Комісії щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області встановила обставини, які не були предметом розгляду Комісії та викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності, професійної етики, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням його на посаду.
Зокрема, ВРП встановлено, що 14 липня 2020 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_2 щодо порушення правил адвокатської етики кандидатом на посаду судді адвокатом ОСОБА_1 . У скарзі зазначено про неетичну поведінку ОСОБА_1 під час розгляду Івано-Франківським міським судом справи № 344/11278/19, яка полягала, на думку заявника, у зловживанні процесуальними правами, у тому числі правом на відвід з підстав, не передбачених законом, з метою затягування розгляду справи. До заяви долучений диск судових засідань у справі та копія заяви про відвід.
Водночас, як установив суд першої інстанції, ОСОБА_1, вважаючи скаргу анонімною, посилаючись на зазначення скаржником адреси адмінбудівлі замість адреси його місця проживання, вказував, що ОСОБА_2 не є учасником справи № 344/11278/19, а тому не може володіти інформацією щодо неї. Просив ВРП врахувати обставини цієї справи та письмові пояснення її учасника ОСОБА_3 .
Вважаємо правильним висновок суду першої інстанції, що обставини щодо анонімності поданої ОСОБА_2 скарги повинні були бути перевірені ВРП та враховані під час прийняття її до розгляду та надання оцінки з огляду на те, що встановлення цієї обставини безпосередньо впливало на можливість її врахування під час ухвалення оскаржуваного рішення ВРП.
Так, відповідно до статті 5 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.