Постанова
Іменем України
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 519/723/20
провадження №61-15256св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Сервісний центр морського та річкового транспорту",
третя особа - Рада трудового колективу Державного підприємства "Сервісний центр морського та річкового транспорту",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южного міського суду Одеської області від 20 січня 2021 року у складі судді Лемця С. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 червня 2021 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Князюка О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо Державного підприємства "Сервісний центр морського та річкового транспорту" (далі - ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту"), третя особа - Рада трудового колективу Державного підприємства "Сервісний центр морського та річкового транспорту" (далі - Рада трудового колективу ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту"), про визнання незаконним наказу про звільнення поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що згідно з наказом від 31 січня 2020 року № 14-ОС він прийнятий на роботу до ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" на посаду начальника відділу Чорноморського відділу забезпечення сервісу на морському та річковому транспорті
з 03 лютого 2020 року.
Наказом від 10 липня 2020 року № 84-ос його звільнено із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із прогулом без поважних причин.
Вказував на те, що зазначений наказ є незаконним, оскільки 17 червня
2020 року він був відсутній на роботі з поважних причин, а саме у зв`язку з тим, що перебував у відділі поліції з приводу кримінального провадження № 22018160000000187 від 12 грудня 2018 року, про що повідомив начальника фінансового відділу ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" 3убка П. В.
Подання ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" про його звільнення розглянуто профспілковою організацією за його відсутності, що дає підстави вважати, що відповідач не звертався до ради трудового колективу з поданням про отримання згоди на його звільнення, що є окремою підставою для поновлення його на роботі. Такі дії відповідача є порушенням його права на працюта завдали йому моральних страждань, через які він втратив душевний спокій, зазнав труднощів в організації свого життя.
Посилаючись на наведене, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ від 10 липня 2020 року № 84-ос про звільнення із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із прогулом без поважних причин, поновити його на посаді начальника Чорноморського відділу забезпечення сервісу на морському та річковому транспорті ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту", стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 16 липня 2020 року та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 20 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 червня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог статей 147, 149 КЗпП України. Позивач не довів, що 17 червня 2020 року він був відсутнім на робочому місці протягом усього робочого дня з поважних причин, за відсутності згоди керівництва ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту". Зокрема не надав доказів про його виклик до слідчого відділу Суворовського відділу поліції в м. Одесі в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України. Оцінюючи посилання позивача на поважність причин відсутності його на роботі 17 червня 2020 року, суд зауважив, що вони є непослідовними. Так, у поясненнях від 10 липня
2020 року, наданому директору ДП Сервісний центр морського та річкового транспорту", позивач вказав, що протягом дня 17 червня 2020 року він перебував у судовому засіданні, тоді як у позовній заяві та відповіді на відзив зазначав, що знаходився у відділі поліції згідно з повісткою наданою Суворовським відділом поліції в м. Одесі.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Южного міського суду Одеської області від 20 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 червня 2021 року, у якій він просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає:
1) пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 02 жовтня 2019 року у справі № 127/1778/18, від 19 лютого 2020 року
у справі № 569/16928/17;
2) пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про виклик свідків, витребування доказів та встановив обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів).
Касаційна скарга ОСОБА_1 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована тим, що в наказі ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" від 10 липня 2020 року №84-ос про звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України не вказано дати прогулу, а зазначено службову записку начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції О. Євстіфєєва від 10 липня 2020 року № 865, згідно з якою його відсутність на робочому місці 17 червня 2020 року протягом усього дня підтверджується службовою запискою, складеною фахівцем Чорноморського відділу забезпечення сервісу на морському та річковому транспорті О. Левченко від 17 червня 2020 року № 757, а також актом
від 17 червня 2020 року складеним фахівцем Чорноморського відділу забезпечення сервісу на морському та річковому транспорті О. Левченко та інспектором Чорноморського відділу забезпечення сервісу на морському та річковому транспорті В. Головіним. Вказував на те, що зазначений акт та службова записка є недопустимими доказами, оскільки О. Левченко залишила робоче місце о 15.37 год, а тому не могла скласти акт та службову записку про його відсутність на робочому місці до 17.00 год.
Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про долучення доказів, допит свідків та витребування доказів, що призвело до неповного з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суди не врахували висновок Верховного Суду викладений у постанові
від 02 жовтня 2019 року у справі № 127/1778/18 (провадження
№ 61-45749св18) про те, що згідно з вимогами трудового законодавства у справах у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося за відсутності порушень вимог законодавства про працю.
Крім того, в порушення вимог статті 43 КЗпП України ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" не дотрималося встановленого законом порядку звільнення, оскільки не отримало згоду ради трудового колективу на його звільнення, а суд першої інстанції не зупинив провадження у справі для з`ясування позиції ради трудового колективу з цього питання, що суперечить правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 569/16928/17.
Ухвалою Верховного Суду від 06грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту", в якому відповідач просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Справа надійшла до суду касаційної інстанції у січні 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" від 18 липня 2019 року № 181-к
ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду інспектора Херсонського відділу забезпечення сервісу на морському та річковому транспорті з 18 липня
2019 року.
Згідно з пунктом 6.5. Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту", затверджених протоколом зборів трудового колективу ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" від 18 лютого 2019 року (далі - Правила внутрішнього трудового розпорядку) для працівників, які працюють у відділах забезпечення сервісу на морському та річковому транспорті встановлюється наступний режим роботи: початок роботи о 08.00 год., закінчення роботи о 17.00 год. Час обідньої перерви починається з 12.00 год. до 13.00 год. Робочий день у п`ятницю - з 08.00 год. до 16.00 год.
18 липня 2019 року ОСОБА_1 ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку і умовами праці та зобов`язувався їх виконувати.
Наказом ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту"
від 31 січня 2020 року № 14-ос переведено ОСОБА_1, інспектора Херсонського відділу забезпечення сервісу на морському та річковому транспорті, за його згодою, на посаду начальника Чорноморського відділу забезпечення сервісу на морському та річковому транспорті з 03 лютого
2020 року.
Згідно зі службовою запискою від 17 червня 2020 року № 757, складеною фахівцем Чорноморського відділу забезпечення сервісу на морському та річковому транспорті О. Левченко, 17 червня 2020 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня (з 08.00 год. до 17.00 год.) про що складено відповідний акт.
Відповідно до службової записки від 07 липня 2020 року № 823, складеної начальником відділу з питань запобігання та виявлення корупції
О. Євстіфєєвим на виконання доручення директора ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" І. Костюк, протягом лютого - червня
2020 року ОСОБА_1 був відсутнім на робочому місці в середньому понад півтори години на день. Наявні непоодинокі випадки відсутності на робочому місці понад 3 години. Також наявні випадки прогулів робочих днів. Зухвале ігнорування ОСОБА_1 вимог трудового розпорядку підтверджується службовою запискою фахівця Чорноморського відділу забезпечення сервісу на морському та річковому транспорті О. Левченко від 17 червня 2020 року № 757 про відсутність ОСОБА_1 цього дня на робочому місці. ОСОБА_1 не повідомляв безпосереднього керівника - заступника директора ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" ОСОБА_3 або сектор кадрової роботи про необхідність зі службових або інших причин залишати робоче місце. о За систематичне порушення трудової дисципліни запропоновано застосувати до начальника Чорноморського відділу забезпечення сервісу на морському та річковому транспорті ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення передбачене статтею 147 КЗпП України.
Згідно з поясненнями ОСОБА_1 від 10 липня 2020 року, за період з лютого до червня 2020 року він був відсутнім на робочому місці у зв`язку із карантинними обмеженнями та складними умовами проїзду до робочого місця. У разі запізнень на роботу він повідомляв начальника фінансового відділу Зубка П. В. 17 червня 2020 року протягом дня він перебував у судовому засіданні, про необхідність бути відсутнім завчасно повідомив начальника фінансового відділу Зубка П. В. та отримав його згоду.
Наказом ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту"
від 16 липня 2020 року № 84-ОС про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено за прогул без поважних причин відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.