Постанова
Іменем України
18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 383/1102/20
провадження № 61-6604св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
співвідповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2021 року у складі судді Замши О. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Єгорової С. М., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
На обґрунтування позову зазначала, що 23 листопада 2015 року між нею та відповідачем було укладено договір позики, за умовами якого вона передала відповідачу грошову суму в розмірі 125 000,00 грн, що на день передачі відповідала еквівалентові суми 5 000,00 дол. США.
Згідно пункту 2 договору позики остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено до 23 листопада 2025 року та (або) не пізніше, ніж за тридцять календарних днів після вимоги позикодавця. При цьому повна сума позики, що підлягає поверненню, на день остаточного розрахунку має відповідати еквівалентові суми 5 000,00 дол. США за середнім курсом їх продажу комерційними банками м. Бобринець на день передачі грошей.
Позивачка вказує, що 09 вересня 2020 року вона направила ОСОБА_2 претензію щодо повернення боргу в строк до 15 жовтня 2020 року. Вказану претензію відповідач отримав 10 вересня 2020 року, однак на час подання позову борг ним не повернуто, будь якої часткової сплати не здійснено.
З урахуванням викладених обставин позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь борг за договором позики в розмірі 142 253,50 грн.
У січні 2021 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики.
На обґрунтування позову зазначав, що у грудні 2014 року він керував автомобілем ВАЗ 2107, який належить ОСОБА_3 . Під час руху сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вказаний автомобіль було пошкоджено. Вартість відновлювального ремонту приблизно складала 25 000,00 грн.
Коштів на відшкодування збитків він не мав.
23 листопада 2015 року ОСОБА_3 шляхом психологічного тиску та застосувавши фізичну силу, доставив його до нотаріуса, де йому було надано для підписання договір позики, за умовами якого він отримав від ОСОБА_4 125 000,00 грн.
ОСОБА_2 зазначив, що підписав вказаний документ, однак грошей не отримував. Договір був підписаний як гарантія того, що ОСОБА_3 протягом 2017-2020 років буде користуватися належною позивачеві земельною ділянкою, площею 9, 0775 га, яка розташована на території Веселівської сільської ради Бобринецького району за межами населеного пункту; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520882800:02:000:0184.
Позивач вказав, що оспорюваний договір позики не є борговим документом і не свідчить про отримання ним коштів від ОСОБА_4 та обов`язку по їх поверненню. Вказаний договір був підписаний з метою приховання інших правовідносин з ОСОБА_3 - наявність боргу за спричинені матеріальні збитки при дорожньо-транспортній пригоді та порядок його урегулювання, тобто воля сторін була направлена на врегулювання завданих матеріальних збитків внаслідок пошкодження автомобіля.
Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати недійсним договір позики від 23 листопада 2015 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2021 року позов ОСОБА_4 задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики від 23 листопада 2015 року в розмірі 142 253,50 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики від 23 листопада 2015 року відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задоволяняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 внаслідок укладання договору позики 23 листопада 2015 року виникли відповідні правовідносини, за якими грошові кошти були реально отримані саме на виконання договору позики. Позичальник своїх зобов`язань за вказаним договором не виконав.
При цьому, зважаючи, що ОСОБА_2 не довів належними та достатніми доказами підтвердження тієї обставини, що між сторонами існували інші правовідносини, ніж договір позики та грошові кошти йому не передавалися, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13 липня 2022 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні вимог первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
29 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 23 листопада 2015 року між ОСОБА_4 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладений договір позики про те, що позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові грошову суму в розмірі 125 000,00 грн, що на день передачі відповідала еквівалентові суми 5 000,00 дол. США за середнім курсом їх продажу комерційними банками м. Бобринець. Передачу грошей було здійснено до підписання цього договору (пункт 1).
Пунктом 2 договору встановлено, що сторони домовились про те, що договір позики є безпроцентним, остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено до 23 листопада 2025 року та (або) не пізніше ніж за тридцять календарних днів після вимоги позикодавця. При цьому, повна сума позики, що підлягає поверненню, на день остаточного розрахунку має відповідати еквівалентові суми 5 000,00 дол. США за середнім курсом продажу комерційних банків м. Бобринець (за вибором позикодавця) на день передачі грошей.
У відповідності до пункту 5 договору сторони, зокрема, повідомили, що: вони розуміють природу цього правочину, свої права та обов`язки за договором; при укладенні договору відсутній будь-який обман або інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; договір укладається ними у відповідності зі справжньою їхньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним); цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним).
09 вересня 2020 року ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 направлена претензія (вимога щодо сплати боргу), за змістом якої остання просила сплатити суму боргу в строк до 15 жовтня 2020 року, тобто з моменту не пізніше ніж за тридцять календарних днів після вимоги позикодавця. Поштове відправлення отримане ОСОБА_2 10 вересня 2020 року.
Борг ОСОБА_2 не повернуто.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).