Постанова
Іменем України
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 725/42/21-ц
провадження № 61-1257св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, Виконавчий комітет Чернівецької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю., Одинака О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У січні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, Виконавчого комітету Чернівецької міської ради (далі - ВК Чернівецької міської ради), про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що ОСОБА_7 (мати та баба позивачів) та ОСОБА_8 (батько та дід позивачів) перебували у шлюбі з 11 листопада 1956 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, на момент її смерті з нею разом проживали позивачі, чоловік ОСОБА_8 та син ОСОБА_4, тобто, у силу положень частини третьої статті 1268 ЦК України вони вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті спадкодавця.
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на 1/2 частини будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги на момент смерті ОСОБА_7 були ОСОБА_8 (чоловік померлої), ОСОБА_1 (дочка померлої), ОСОБА_9 (дочка померлої), ОСОБА_10 (дочка померлої, права якої успадковує ОСОБА_5 ), ОСОБА_4 (син померлої).
26 лютого 2010 року за заявою спадкоємця ОСОБА_8 про прийняття спадкового майна померлої ОСОБА_7 відкрито спадкову справу.
Інші спадкоємці: ОСОБА_1 (дочка померлої), ОСОБА_9 (дочка померлої), ОСОБА_10 (дочка померлої, права якої успадковує ОСОБА_5 ), ОСОБА_4 (син померлої) спадщину після смерті ОСОБА_7 на 1/2 частини спірного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, прийняли шляхом фактичного вступу в управління і володіння майном, оскільки вони постійно проживали у спірному домоволодінні і були в ньому зареєстровані на день смерті ОСОБА_7 .
За таких обставин всі ці спадкоємці є такими, що прийняли спадщину на 1/2 частини спірного будинковолодіння після смерті ОСОБА_7 та успадкували по 1/10 частини кожний.
02 березня 2010 року Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації зареєстровано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_8, а саме: на житловий будинок літ. "А", загальною площею 51,80 кв. м, у тому числі житлові кімнати площею 38,30 кв. м, літню кухню літ. "Б", літню кухню літ. "Г", вбиральню літ. "В", сарай літ. "Д", колодязь "І", вигрібну яму "II", огорожу "№ 1-2".
18 січня 2012 року ОСОБА_8 на підставі договору дарування подарував житловий будинок ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер.
Відповідно до висновку експерта будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, як на момент смерті ОСОБА_7, так і на момент реєстрації права власності за ОСОБА_8, було у тому ж розмірі, як і під час шлюбу між ними, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а їхні частки, відповідно, були рівними та становили по 1/2 кожному.
Станом на 02 березня 2010 року ОСОБА_8 не був єдиним співвласником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а тому рішення ВК Чернівецької міської ради від 10 лютого 2010 року № 67/2, яким за ОСОБА_8 оформлено право приватної власності та свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_8, видане на підставі цього рішення та зареєстроване Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 02 березня 2010 року, є недійсними у 3/10 частини.
18 січня 2012 року ОСОБА_8 подарував будинок ОСОБА_4, а тому таке розпорядження ОСОБА_8 неналежною йому частиною будинковолодіння, не може вважатися правомірним, оскільки вчинено з порушенням закону.
Постановою від 04 березня 2019 року нотаріус відмовив ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, належну померлій ОСОБА_7, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа про належність цього нерухомого майна, який є необхідним для вчинення нотаріальної дії.
Посилаючись на викладене, позивачі, з урахуванням уточнених вимог, просили:
- визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 право власності на 1/10 частини житлового будинку на АДРЕСА_1, за кожним, який складається з житлового будинку літ. "А", загальною площею 51,80 кв. м, у тому числі трьох житлових кімнат площею 38,30 кв. м, літньої кухні літ. "Б", літньої кухні літ. "Г", вбиральні літ. "В", сараю літ. "Д", колодязя "І", вигрібної ями "II", огорожі "№ 1-2";
- визнати недійсним у 3/10 частини пункт 1.43 рішення ВК Чернівецької міської ради від 10 лютого 2010 року № 67/2, яким оформлено право приватної власності за ОСОБА_8 на житловий будинок із належними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним у 3/10 частини свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на ім`я ОСОБА_8, ВК Чернівецькою міською радою 12 лютого 2010 року на підставі рішення від 10 лютого 2010 року № 67/2, зареєстрованого в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації 02 березня 2010 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 29823855;
- визнати недійсним у 3/10 частини договір дарування житлового будинку від 18 січня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Каленюк B. C., зареєстрований у реєстрі за № 149;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 по 1/10 частини будинку кожному.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2021 року у складі судді Скуляк І. А. позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 право власності на 1/10 частини за кожним житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літ. "А", загальною площею 51,80 кв. м, у тому числі трьох житлових кімнат площею 38,30 кв. м, літньої кухні літ. "Б", літньої кухні літ. "Г", вбиральні літ. "В", сараю літ. "Д", колодязя "І", вигрібної ями "II", огорожі "№ 1-2". Визнано недійсним у 3/10 частини пункт 1.43 рішення ВК Чернівецької міської ради від 10 лютого 2010 року № 67/2, яким оформлено право приватної власності за ОСОБА_8 на житловий будинок із належними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 . Визнано недійсним у 3/10 частини свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на ім`я ОСОБА_8, ВК Чернівецькою міською радою 12 лютого 2010 року на підставі рішення від 10 лютого 2010 року № 67/2, зареєстрованого в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації 02 березня 2010 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29823855. Визнано недійсним у 3/10 частини договір дарування житлового будинку від 18 січня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Каленюк B. C., зареєстрований у реєстрі за № 149. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 шляхом фактичного вступу в управління і володіння майном, оскільки вони постійно проживали у спірному домоволодінні і були в ньому зареєстровані на час смерті ОСОБА_7
ОСОБА_8, оформивши за собою право власності на все будинковолодіння, подарував його ОСОБА_4, що є підставою для визнання недійсним договору дарування у 3/10 частини.
Водночас, оскільки спірне майно не було виділене в натурі, позов у частині витребування майна з чужого незаконного володіння задоволенню не підлягає.
Позивачі не пропустили строк давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки вони постійно проживали разом з матір`ю на час відкриття спадщини а отже, прийняли спадщину. Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому відсутні підстави для застосування строку давності до спірних правовідносин.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року рішення в частині задоволених вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачі пропустили строк давності для звернення до суду із позовом. ОСОБА_1 у вересні 2014 року вже зверталася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_12, Реєстраційна служба Чернівецького міського управління юстиції, про визнання договору дарування житлового будинку недійсним та визнання права на 1/4 частини спадкового майна. Крім того, у грудні 2015 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_10, Реєстраційна служба Чернівецького міського управління юстиції, про визнання договору дарування житлового будинку недійсним та визнання права на 1/2 частини спадкового майна. У цій же справі ОСОБА_2 також звернулася з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_10, Реєстраційна служба Чернівецького міського управління юстиції, про визнання договору дарування житлового будинку недійсним та визнання права на 1/3 частини спадкового майна (справа № 725/6754/15-ц).
Позивачі, які були учасниками вказаних справ, а також мати ОСОБА_5 - ОСОБА_10 були обізнані про те, що їхній батько оформив за собою право власності на спірний житловий будинок у цілому та надалі подарував його своєму сину, чим порушив їхні спадкові права на спірний житловий будинок починаючи з 2014 року, проте за захистом своїх порушених прав позивачі звернулися лише у січні 2021 року.
Водночас колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_4, оскільки матеріали справи не містять інформації про виділення позивачам їхніх часток будинку в натурі.
Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 грудня 2021 року заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 по 4 000,00 грн судових витрат із кожного на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи частково заяву, суд апеляційної інстанції виходив із наявності підстав для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2022 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 грудня 2021 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18, від 21 січня 2020 року у справі № 396/2046/18.
У квітні 2022 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_13 подала відзив на касаційну скаргу, у якому вказує на те, що прийняття спадкоємцями спадщини не наділяє їх правом на звернення до суду протягом невизначеного терміну. Крім того, у відзиві ОСОБА_4 на позовну заяву від 31 березня 2021 року зазначено попередній розрахунок суми витрат на правову допомогу, яку він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме 10 000,00 грн, а отже, доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
ОСОБА_7 (мати та баба позивачів) та ОСОБА_8 (батько та дід позивачів) перебували у шлюбі з 11 листопада 1956 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, яка була матір`ю ОСОБА_1, ОСОБА_2 та бабою ОСОБА_5
28 жовтня 1957 року, в період шлюбу з ОСОБА_7 . ОСОБА_8 отримав земельну ділянку площею 0,06 га на АДРЕСА_1 .
14 грудня 1963 року на цій земельній ділянці ОСОБА_8 побудував та ввів в експлуатацію індивідуальне домоволодіння.
На момент смерті ОСОБА_7 із нею разом проживали ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, чоловік ОСОБА_8 та син ОСОБА_4
06 лютого 2010 року за заявою спадкоємця ОСОБА_8 про прийняття спадкового майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 відкрито спадкову справу.
Як встановлено судами, ОСОБА_8 (чоловік померлої), ОСОБА_1 (дочка померлої), ОСОБА_9 (дочка померлої), ОСОБА_10 (дочка померлої, права якої успадковує ОСОБА_5 ), ОСОБА_4 (син померлої) прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління і володіння майном, оскільки вони постійно проживали в спірному домоволодінні і були в ньому зареєстровані, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 березня 2019 року.
Водночас 02 березня 2010 року Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації зареєстровано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_8, видане Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 12 лютого 2010 року на підставі рішення від 10 лютого 2010 року № 67/2, а саме: на житловий будинок літ. "А", загальною площею 51,80 кв. м, у тому числі: три житлові кімнати площею 38,30 кв. м, літню кухню літ. "Б", літню кухню літ. "Г", вбиральні літ. "В", сараю літ. "Д", колодязя "І", вигрібної ями "II", огорожі № 1-2.
18 січня 2012 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 укладений договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_8 подарував ОСОБА_4 житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами, що розташований на АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,0877 га, кадастровий номер 7310136600:28:001:0087.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 .
Постановою державного нотаріуса Суружіу Н. Д. від 04 березня 2019 року відмовлено ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, належну померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа про належність нерухомого майна, який є необхідним для вчинення нотаріальної дії.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивачів, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вони хоча і прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 шляхом фактичного вступу в управління майном, проте пропустили строк давності для звернення до суду із вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого 12 лютого 2010 року на ім`я ОСОБА_8 .
Верховний Суд погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Щодо порушених прав позивачів
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
ОСОБА_8 за встановлених фактичних обставин не мав права претендувати на 1/2 частини будинковолодіння, що належали ОСОБА_7 у порядку спадкування, а Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, відповідно, не мав права видавати оспорюване свідоцтво ОСОБА_8 . Видача свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_8 підтверджує факт порушення ним прав ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 як спадкоємців, що прийняли спадщину у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Зі спливом шести місяців з дня відкриття спадщини спадкоємець, діючи розумно, обачливо і добросовісно, має отримати свідоцтво про право на спадщину.
Обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно встановлено і у статті 1297 ЦК України.
Правових наслідків невиконання такого обов`язку, зокрема у вигляді втрати права на спадщину, положеннями цивільного законодавства не передбачено. Водночас спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, але не отримав свідоцтва про право на спадщину, не має можливості розпоряджатися таким майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа на спадкування нерухомого майна.
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України).
У ЦК України закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).