Постанова
Іменем України
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 517/190/21
провадження № 61-6183св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Захарівська районна державна нотаріальна контора Одеської області,
третя особа - Головне територіальне управління юстиції в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 06 травня 2021 року у складі судді Тростенюк В. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 травня 2022 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконною постанову державного нотаріуса Захарівської районної державної нотаріальної контори Романової І. С. про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право спадкування сертифікату колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) "Дружба" від 16 лютого 2000 року № 0554863, яким посвідчується право на земельну частку (пай) розміром 8,7 га, згідно заповіту ОСОБА_2 від 13 жовтня 2000 року.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кошарка Фрунзівського району Одеської області померла її тітка ОСОБА_2, яка за життя заповіла на її користь сертифікат на право на земельну частку (пай) КСП "Дружба" від 16 лютого 2000 року № 0554863.
Вважає, що фактично прийняла спадщину за заповітом на підставі статті 549 ЦК УРСР (1963 року), якою передбачалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Вона забрала речі тітки, а саме заповіт, сертифікат КСП "Дружба" на право на земельну частку (пай) від 16 лютого 2000 року, договір оренди землі від 03 березня 2000 року.
15 жовтня 2020 року вона звернулася до Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Однак постановою від 24 грудня 2020 року державний нотаріус Романова І. С. відмовила їй у видачі зазначеного свідоцтва, оскільки заповіт посвідчено особою, яка не мала таких повноважень, у тексті заповіту наявні суперечності в датах його посвідчення, також відсутні документи на підтвердження родинних відносин спадкоємця зі спадкодавцем та реєстрації останнього місця проживання спадкодавця, а заповіт не зареєстровано у Спадковому реєстрі.
Посилаючись на те, що постанова державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії є незаконною та такою що суперечить чинному законодавству, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 06 травня 2021 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із недоведеності того, що постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса є незаконною та такою що, не відповідає нормам чинного законодавства.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 травня 2022 року рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 06 травня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року в справі №303/5126/18, від 04 березня 2019 року в справі № 728/1929/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
Спадкодавець ОСОБА_2, скориставшись своїм правом, заповіла належне їй майно, що свідчить про наявність саме у неї - особи, яка зазначена у заповіті, права на спадкування.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 рокупоновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 06 травня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 05 травня 2022 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Фрунзівського районного суду Одеської області цивільну справу № 517/190/21 за позовом ОСОБА_1 до Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області, третя особа - Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, про визнання незаконною постанови державного нотаріуса.
Обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, яка проживала в с. Кошарка Фрунзівського району Одеської області.
Після її смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Дружба" на території Карабанівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, розміром 8,7 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості), що посвідчено сертифікатом серії № 0554863.
За життя спадкодавець ОСОБА_2 заповіла сертифікат на право на земельну частку (пай) КСП "Дружба" від 16 лютого 2000 року № 0554863 своїй племінниці ОСОБА_1 .
15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Постановою від 24 грудня 2020 року державний нотаріус Романова І.С. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки, зокрема, вчинити нотаріальну дію, тобто видати свідоцтво про право на спадщину, без фізичної присутності в нотаріальній конторі спадкоємця або його представника за нотаріально посвідченою довіреністю неможливо; до нотаріальної контори були надіслані копії документів, крім заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину; заповіт посвідчено особою, яка не мала таких повноважень; відсутні документи на підтвердження реєстрації останнього місця проживання спадкодавця.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 06 травня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 05 травня 2022 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року в справі № 303/5126/18, від 04 березня 2019 року в справі № 728/1929/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).