ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №160/9294/20
адміністративне провадження № К/9901/14330/21, № К/9901/14602/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у касаційній інстанції справу № 160/9294/20
за позовом ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, ухвалене суддею Маковською О.В.
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, ухвалене колегією суддів у складі головуючого судді судді Кругового О.О., суддів: Прокопчук Т.С., Щербака А.А.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач 3), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення №4 від 03 липня 2020 року Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі - Кадрова комісія) про неуспішне проходження прокурором відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 атестації за результатами співбесіди;
1.2. визнати прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1. такою, що успішно пройшла атестацію;
1.3. визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Дніпропетровської області №1007к від 19 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури з 31 серпня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
1.4. поновити ОСОБА_1 в Дніпропетровській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 31 серпня 2020 року.
1.5. стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 вересня 2020 року до дня фактичного поновлення її на посаді.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що у зв`язку з необхідністю проходження третього етапу атестації прокурорів остання вийшла із декретної відпустки та приступила до виконання своїх службових обов`язків 04 травня 2020 року. Позивачка зазначає, що за результатами успішного проходження перших двох етапів вона була допущена до третього етапу атестації співбесіді, за результатами проведення якої Кадровою комісією прийнято спірне рішення про неуспішне проходження нею атестації, та в подальшому її звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
2.1. Позивачка вважає, що рішення Кадрової комісії та наказ про звільнення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Так, під час проведення атестації нею було продемонстровано високий рівень професійних знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, у тому числі загальних здібностей та навичок. Крім того, позивачка указує, що від комісії жодних листів з питаннями та зауваженнями на її електронну адресу не надходило, що свідчить про виникнення у неї правомірних очікувань щодо позитивного проходження процедури атестації прокурора під час проведення співбесіди. Позивачка наголошує на тому, що в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано, з огляду на які законодавчо затверджені критерії (рекомендації) оцінки відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності вона не відповідає. Щодо відповідності позивачки вимогам доброчесності, то вона зазначила, що в довідках про проходження таємної перевірки доброчесності вказується, що остання пройшла таємну перевірку доброчесності. Також позивачка зазначає, що повноваження стосовно здійснення контролю, в тому числі щодо перевірки декларації віднесені до виключної компетенції НАЗК, а тому не могли бути предметом розгляду під час проведення співбесіди.
2.2. Стосовно посилань у наказі про звільнення на пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, то, на думку позивачки, для застосування цієї норми обов`язковою умовою є наявність факту ліквідації, реорганізації, скорочення. Оскільки на час винесення оскаржуваного наказу про звільнення ні реорганізації, ні ліквідації, ні скорочення штату прокуратури Дніпропетровської області не відбулося, то у відповідача були відсутні підстави для законного та обґрунтованого звільнення
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка з 2007 року працює в органах прокуратури Дніпропетровської області.
4. Відповідно до наказу № 442к від 17 березня 2014 року ОСОБА_1 призначена прокурором відділу забезпечення участі в судах управління представництва захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Дніпропетровської області. В подальшому, у зв`язку з перейменуванням працювала прокурором відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Дніпропетровської області.
5. Позивачка на виконання вимог пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ), подала Генеральному прокурору України заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
6. Позивачкою 04 березня 2020 року успішно пройдено два етапи атестації, а саме іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, за результатами якого отримала 87 балів; іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, за результатами якого отримала 101 бал, а відтак була допущена до проходження співбесіди (третій етап атестації).
7. За результатамитретього етапу атестації (співбесіда) Кадровою комісією прийнято рішення від 03 липня 2020 року № 4 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" щодо позивачки.
8. В обґрунтування прийнятого рішення Кадрова комісія зазначила, що на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності та доброчесності, зокрема:
- під час співбесіди та виконання практичного завдання прокурор продемонстрував низький рівень професійної компетенції, неналежне володіння практичними уміннями та навичками прокурора, недостатній рівень знань основних положень Конституції України та Закону України "Про прокуратуру", законодавства та правозастосовної практики у сфері кримінального права і процесу, а також відсутність професійної мотивації;
- згідно з дослідженими матеріалами атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора та його декларацій у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 вимогам доброчесності та професійної компетентності у зв`язку з не зазначенням у її декларації вартості автомобіля Volkswagen Caddy 2010, який перебуває у власності її чоловіка (в декларації у відповідній графі зазначено вартість - не відомо), разом із тим, у декларації її чоловіка така вартість зазначена.
9. За вказаних обставин, Кадрова комісія прийшла до висновку, що позивачка не пройшла успішно атестацію.
10. Наказом Прокуратури Дніпропетровської області №1007к від 19 серпня 2020 року позивачку звільнено з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 31 серпня 2020 року.
11. Не погодившись із вищевказаними рішенням Кадрової комісії та наказом про звільнення, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
12. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, позовні вимоги у цій справі задоволено частково: визнані протиправними та скасовані рішення № 4 від 03 липня 2020 року Кадрової комісії "Про неуспішне проходження прокурором атестації"; визнано протиправним та наказ прокуратури Дніпропетровської області № 1007к від 19 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури з 31 серпня 2020 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 01 вересня 2020 року. Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2020 року по 03 грудня 2020 року в розмірі 69 721,54 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 22 863,64 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
12.1. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спори щодо оскарження рішень кадрових комісій про неуспішне проходження прокурорами атестації належать до компетенції адміністративних судів, а доводи відповідачів, що суд немає повноважень оцінювати такі рішення по суті є безпідставними.
12.2. Надаючи оцінку спірному рішенню Кадрової комісії про неуспішне проходження позивачкою атестації судами зазначено, що воно не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, добросовісності, розсудливості та пропорційності, оскільки відповідачами не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, а відтак, його необхідно визнати протиправним та скасувати.
12.3. Зокрема, на думку судів, Кадровою комісією фактично здійснено перевірку декларацій позивачки та її чоловіка, не у спосіб, передбачений чинним законодавством, із порушенням статті 19 Конституції України. Так, саме НАЗК вправі стверджувати, приймати відповідні рішення та формувати висновки щодо порушення позивачем вимог щодо декларування. Разом з тим відповідачем таких висновків НАЗК під час розгляду справи до суду не надано, докази звернення з цього приводу відповідача до НАЗК також відсутні.
12.4. Суди зауважили, що питання невідповідності позивачки критерію професійної компетентності не може ґрунтуватися тільки на певних недоліках виконання позивачем практичного завдання, оскільки І та ІІ етап, який також є складовою професійної компетентності прокурора, позивач пройшов успішно, що відповідачами не оскаржується. Окрім того, у рішенні Кадрової комісії не зазначено конкретно на які саме питання позивач відповідала не правильно, та які саме завдання нею було вирішено із неправильним застосуванням норм процесуального законодавства.
12.5. Дійшовши висновку про протиправність та необгрунтованість рішення Кадрової комісії та необхідність його скасування, суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про задоволення вимоги позивачки про поновлення на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
12.6. Поряд із цим суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання позивача такою, що успішно пройшла атестацію, оскільки прийняття рішення про успішне або неуспішне проходження атестації є виключною компетенцією Кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, а до повноважень суду відноситься перевірка законності прийнятого комісією рішення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
13. Від Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду 21 квітня 2021 року надійшла касаційна скарга, де скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій справі.
13.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пунктів 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за вищевказаним пунктом скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ на підставі якого затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, що затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 15 щодо повноважень кадрових комісій при проведенні співбесід, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.
13.3. Зокрема, скаржник зазначає, що обсяг мотивів, які повинна навести у рішенні Кадрова комісія жодними чинними нормативно-правовими актами не визначений, таким чином, висновки суду про недостатню вмотивованість рішення комісії є необґрунтованими.
13.4. Скаржник переконує, що рішення Кадрової про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації містить мотиви його прийняття, висновки зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень. Таким чином воно прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно.
13.5. До того ж на переконання скаржника суд не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам, оскільки такі дискреційні повноваження мають виключно члени Кадрової комісії. Наголошує, що саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження.
13.6. Також, скаржник зазначає, що завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня компетентності, відповідність вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.
13.7. Окрім того, скаржник указує, що судами попередніх інстанцій було порушено норми статті 235 КЗпП в частині поновлення позивачки на посаді, а їх застосування не відповідає практиці Великої палати Верховного Суду та Верховного Суду, який неодноразово розглядав питання щодо поновлення працівника саме на попередній роботі, а не у новоствореному органі (постанови від 20 січня 2021 року у справах № 640/18679/18, 804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі № 813/7911/14, від 09 грудня 2020 року у справі № 826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі № 826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі № 811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі № 9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 821/3736/15-а, від 09 жовтня 2019 року у справі № П/811/1672/15, від 22 травня 2018 року у справі № П/9901/101/18).
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження № К/9901/14330/21 за вищевказаною касаційною скаргою.
15. Від Дніпропетровської обласної прокуратури до Верховного Суду 23 квітня 2021 року надійшла касаційна скарга, де скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій справі.
15.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пунктів 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
15.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за вищевказаним пунктом скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 15 щодо повноважень кадрових комісій при проведенні співбесід, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.
15.3. Скаржнику указує, що Кадровою комісією не приймалися передбачені Законом України "Про запобігання корупції" та не формувалися висновки порушення позивачкою вимог антикорупційного законодавства. Під час проведення співбесіди Кадрова комісія надавала лише оцінку професійної етики та доброчесності позивачки, що є предметом атестації в силу вимог Закону № 113-ІХ.
15.4. Зауважує, що саме до повноважень Кадрової комісії входить дослідження матеріалів, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи не успішне її проходження, що в свою чергу є дискреційними повноваженнями кадрових комісій та спростовує висновки суду першої інстанції щодо можливості надати оцінку такому рішенню, визнати протиправним та скасувати.
15.5. Щодо поновлення позивачки на посаді в обласній прокуратурі, то на думку скаржника, поновлення ОСОБА_1, яка не успішно пройшла атестацію, на посаді в органах прокуратури, всупереч конституційному принципу рівності громадян надасть їй привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію. А відтак захист прав позивачки у спосіб поновлення на посаді в органах прокуратури не відповідає вимогам Закону № 113-ІХ.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження № К/9901/14602/21 за вищевказаною касаційною скаргою.
17. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 29 вересня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Позиція інших учасників справи
18. Від ОСОБА_1 31 травня 2021 року надійшов відзив на касаційні скарги, де просила останні залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з огляду на їх обґрунтованість та законність.
18.1. В цілому доводи позивачки наведені у відзивах на касаційні скарги є тотожними аргументам, викладеним ОСОБА_1 у позовній заяві.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
22. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційних скарг, Верховний Суд виходить з такого.
23. Спірні правовідносини у цій справі склалися з приводу (не)правомірності звільнення позивача з посади прокурора у зв`язку з неуспішним проходженням атестації на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ) із посиланням на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII).
24. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зазначає, що на час розгляду справи вже було сформовано правовий висновок щодо застосування приписів Закону № 113-ІХ, Порядку № 221, Порядку № 233, який викладено, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах №200/5038/20-а та №160/6204/20, від 24 вересня 2021 року у справах № 160/6596/20 та №280/4314/20, від 29 вересня 2021 року у справах №440/2682/20 та №640/24727/19, від 17 листопада 2021 року у справі №540/1456/20, від 25 листопада 2021 року у справі №160/5745/20, від 22 грудня 2021 року у справі №640/1208/20, від 28 грудня 2021 року у справі №640/25705/19, від 29 грудня 2021 року у справі №420/4777/20, та багатьох інших, та який є застосовним і до обставин цієї справи.
25. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.
26. 19 вересня 2019 року прийнято Закон №113-ІХ, яким внесено зміни до кодексів та законів України не стільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань.
27. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
28. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ).
29. Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
30. Відповідно до пункту 15 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
31. За пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання, зокрема, такої підстави як рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури (пункт 2).
32. За текстом пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
33. Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд про те, що у зв`язку з відсутністю ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, відсутні і підстави для звільнення відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, є помилковим та не відповідає правовій позиції щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах сформованій Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах № 200/5038/20-а та № 160/6204/20, від 29 вересня 2021 року у справах № 440/2682/20 та № 640/24727/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 540/1456/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 160/5745/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 640/1208/20, від 28 грудня 2021 року у справі № 640/25705/19.
34. Оскільки Закон № 113-ІХ визначає першочергові заходи із реформи органів прокуратури, то він є спеціальним законом до спірних правовідносин. А тому пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, який визначає загальні підстави для звільнення, не є застосовним у розв`язанні спірних правовідносин щодо оскарження рішення атестаційної комісії, незгоди з результатами атестації та наказу про звільнення з посади прокурора за результатами такого рішення.
35. Такий висновок відповідає усталеній та послідовній практиці Верховного Суду у цій категорії спорів щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у взаємозв`язку із підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX.