ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 826/10981/17
касаційне провадження № К/9901/491/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 (головуючий суддя: Губська Л. В., судді: Епель О. В., Степанюк А. Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держаної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС в м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 1450609-1305 від 26.04.2017, яким йому визначено суму податкового зобов`язання за земельним податком з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 250 258, 50 грн.
Позов мотивовано тим, що згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Проте позивач, у розумінні пункту 287.1 ПК України, не є власником або користувачем земельної ділянки, а тому в нього не виникає обов`язку зі сплати земельного податку. Позиція позивача полягає в тому, що на період прийняття спірного податкового повідомлення-рішення право власності або постійного користування на земельну ділянку в установленому порядку ним оформлено не було, внаслідок чого підстави для нарахування земельного податку відсутні.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, розміщене на цій земельній ділянці (пункт 287.8 статті 287 ПК України).
Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги його адміністративного позову у повному обсязі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2018 скасовано. Ухвалено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в м. Києві від 26.04.2017 № 1450609-1305.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання суду першої інстанції та податкового органу на положення статті 287.8 ПК України є помилковим, оскільки нежиле приміщення, що належить позивачу, не знаходиться у багатоквартирному жилому будинку як зазначено в наведеній нормі, а відтак судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.
Головне управління ДФС у м. Києві оскаржило рішення апеляційного суду до Верховного Суду, який ухвалою від 24.01.2019 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ГУ ДФС в м. Києві просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 та залишити без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2018.
В доводах касаційної скарги Головне управління ДФС в м. Києві, посилаючись на пункт 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, зазначає, що власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. При цьому, за правилами пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
ОСОБА_1, скориставшись своїм правом, надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому стверджував про те, що особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПК України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом.
Верховний Суд ухвалою від 19.10.2022 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 20.10.2022.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, відповідно до договору купівлі-продажу від 12.06.2008 ОСОБА_1 придбано у ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: будівлю заготівельного відділення (літ. Ж) площею 1083,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з бази даних ПК "Кадастр" нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці загальною площею 1636,0 кв. м. з кадастровим номером 8000000000:85:096:016, проте право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, за позивачем не зареєстровано.
Головним управлінням ДФС в м. Києві 26 квітня 2017 року відносно ОСОБА_1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 1450609-1305, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 250258,5 грн.
З розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що вказана земельна ділянка має тип - (0311) нежитловий фонд (окремі будівлі, споруди та їх частини).
Спірні правовідносини регулюються ПК України, Земельним кодексом України (далі - ЗК), Цивільним кодексом України (далі - ЦК).
Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 цього Кодексу визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
За змістом пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Пунктом 287.6 статті 287 ПК України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.