ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 400/426/21
адміністративне провадження № К/9901/35155/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Соколова В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1, Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 (суддя - Марич Є. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 (колегія суддів у складі: Зуєвої Л. Є., Коваля М. П., Кравця О. О.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1, Військової НОМЕР_3, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 85560,20 грн із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44);
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 01.08.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3620,90 грн відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078);
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 встановити щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення у березні 2018 року в розмірі 3620,90 грн;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3620,90 грн за період з 01.03.2018 по 01.08.2019 включно в сумі 61672,09 грн відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 05.08.2019 по 21.08.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої суми індексації 3620,90 грн відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3620,90 грн за період з 05.08.2020 по 21.08.2020 включно в сумі 45632,88 грн відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44;
- зобов`язати відповідачів подати звіт про виконання судового рішення.
На обґрунтування позову зазначає, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 2 Порядку № 1078 за період з 06.07.2016 по 10.01.2017 нараховано індексацію, проте відповідачем протиправно визначено базовим місяцем при обчисленні суми індексації не січень 2008 року, а січень 2016 року. А у період з 01.03.2018 по 01.08.2019 та з 05.08.2019 по 21.08.2020 включно, на думку позивача, мав застосовувати щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач у період з 21.11.2014 по 01.08.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 та був зарахований на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_1, в подальшому був переведений до військової частини НОМЕР_5, де проходив військову службу в період з 05.08.2019 по 21.08.2020 та був зарахований на грошове забезпечення у військову частину НОМЕР_2 .
У весь період служби, на думку позивача, йому не в повному обсязі нараховувалась індексація грошового забезпечення.
Позивач звернувся із заявою до відповідачів щодо виплати йому індексації грошового забезпечення за період військової служби. Відповідачі відмовили позивачу у нарахуванні та виплаті індексації за період військової служби, з підстав її виплати в повному обсязі.
Позивач вважає, що відповідачами протиправно не в повному обсязі нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за весь період його служби, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січня 2008 року. У задоволенні вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в сумі 85560,20 грн, про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 01.08.2019 включно та з 05.08.2019 по 21.08.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3620,90 грн, про зобов`язання встановити щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення у березні 2018 року в розмірі 3620 грн, про зобов`язання нарахувати і виплатити на користь позивача з 01.03.2018 по 01.08.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3620,90 грн, про зобов`язання нарахувати і виплатити на користь позивача з 05.08.2020 по 21.08.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3620,90 грн у сумі 45632 грн відмовлено. Відмовлено у встановленні судового контролю.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців були підвищені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008. У подальшому зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.01.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Отже, суд дійшов висновку, що в грудні 2015 року тарифні ставки (оклади) військовослужбовців не змінилися, тому підстави для обчислення індексації грошового забезпечення позивачу з урахуванням базового місяця - січень 2016 року, відсутні. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням пункту 5 Порядку № 1078 індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року.
При цьому, суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, оскільки розрахунок суми індексації належить до компетенції відповідача, а тому у суду не має можливості встановити різницю між виплаченою індексацією, та яка підлягає розрахунку, виходячи з базового місяця січень 2008 рік, і як наслідок суд не має можливості встановити чи в повному обсязі виплачена позивачу індексація. Тому для захисту прав позивача суд вважав за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо застосування базового місяця січень 2016 року для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача з 01.12.2015 по 28.02.2018. Також суд дійшов висновку, що підлягає задоволенню вимога позивача щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно індексацію грошового забезпечення із застосуванням для обчислення базового місяця січня 2008 року. Проте суд першої інстанції зазначив, що не може взяти до уваги розрахунок позивача щодо суми індексації, яка підлягає виплаті, оскільки нарахування суми індексації належить до компетенції відповідача, суд не може підміняти функції інших органів, а тому суд дійшов висновку, що вимога в частині зобов`язання виплатити індексацію в сумі 85560,20 грн не підлягає задоволенню.
Щодо вимог про не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.08.2019, з 05.08.2019 по 21.08.2020 та зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення із встановленням фіксованої суми індексації у зазначений період з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, суд вважав їх помилковими оскільки посадовий оклад позивача був підвищений у березні місяці 2018 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 було встановлено нові (підвищені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб. Відповідно до пункту Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01.03.2018, а відтак з прийняттям даної постанови базовим місяцем став березень 2018 року. Відтак, суд дійшов висновку, що застосування величини приросту індексу споживчих цін у розмірі 241,7% за лютий місяць 2018 є помилковим, оскільки місяцем підвищення доходу є березень 2018, який відповідно до Порядку № 1078 став базовим місяцем для розрахунку індексації.
Отже, виходячи із меж заявлених вимог та їх мотивів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, виходячи із фіксованої величини в розмірі 3620,90 грн у період з 01.03.2018 по 01.08.2019, з 05.08.2019 по 21.08.2020, а відтак у задоволенні цієї частини вимог необхідно відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо визнання протиправними дії військової частини щодо нарахування та виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення та вимогою нарахувати та виплатити грошову індексацію за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахування базового місяця - січень 2008 року Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 змінено у мотивувальній частині з мотивів, викладених у цій постанові. Абзац 3 резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2021 змінено та викладено в наступній редакції: "Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно індексацію грошового забезпечення.". В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 залишено без змін.
Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 28.02.2018 у зв`язку з чим, суд вважав правильними висновки суду першої інстанції про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Проте суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, що з урахуванням пункту 5 Порядку № 1078 індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року. Суд апеляційної інстанції зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації. Разом з цим, відповідачем на момент розгляду даної справи не здійснено будь-якого розрахунку суми індексації грошового забезпечення позивача, в тому числі і встановлення базового місяця для її здійснення. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відбулося порушення прав позивача щодо застосування відповідачем базового місяця, який на думку позивача не повинен застосовуватись. Водночас, суд зазначив, що саме в процесі виконання рішення суду в порядку встановленому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком № 1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача. Також суд зазначив, що оскільки виплату та розрахунок індексації відповідачем проведено не було, тому в даному випадку право позивача щодо застосування певного базового місяця, з яким він не погоджується, не є порушеним. Таким чином, оскільки відповідачем на час виникнення спірних правовідносин не вчинялося будь-яких дій по визначенню базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивачу, тому суд дійшов висновку про відсутність наразі підстав для висновку, що має місце порушення прав позивача, пов`язаних з визначенням базового місяця для проведення індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 про зупинення нарахування індексації грошового забезпечення та роз`яснення Мінсоцполітики, в яких зазначено, що проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, суд апеляційної інстанції зазначив, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі. Також суд не прийняв до уваги посилання відповідача на телеграму Міністра оборони України від 31.12.2015 № 248/3/9/1/1150 та роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, оскільки відповідно до пункту 14 Порядку № 1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосовуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, позивач покликається на те, що в постанові суду апеляційної інстанції не визначено спосіб відновлення порушеного права позивача усупереч нормам процесуального права та навіть змінено в цій частині рішення суду першої інстанції, а відтак, на думку скаржника, відповідач може вчинити подальші протиправні дії на виконання такого рішення та захист прав позивача у такому випадку буде неефективним, оскільки не виключає повторні звернення до суду. Таким чином, скаржник указує на відсутність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо визначення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Щодо порушення норм матеріального та процесуального права в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосовуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідачем зазначено, що механізму нарахування індексації грошового забезпечення за попередні періоди не має. Наголошує на тому, що віднесення питання визначення базового місяця до дискреції відповідача, в даному випадку є неефективним захистом прав позивача. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Скаржник вважає, що відповідачем протиправно не було нараховано йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосовуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, а судом апеляційної інстанції прийнято рішення, що не відповідає нормам закону.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.08.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.08.2020 та зазначив, що березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у березні 2018 року щодо лютого становив 101,1%, а поріг індексації розрахований наростаючим підсумком з 01.03.2018 по листопад 2018 року не перевищив 103%, тому застосування величини приросту індексу споживчих цін у розмірі 241,7% за лютий місяць 2018 року є помилковим. Проте, на думку скаржника, величина індексу споживчих цін, що обчислюється Держстатом, та величин приросту індексу споживчих цін, що повинна проводитись при нарахуванні індексації грошового забезпечення, це різні показники та величини приросту індексу споживчих цін у лютому 2018 року 241,7% є дійсною, якщо розраховувати її с січня 2008 року (місяця останнього підвищення окладів військовослужбовців). Таким чином, скаржник вважає, що при застосуванні при нарахуванні індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін січня 2008 року за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, сума такої індексації у лютому 2018 року складатиме значно більшу суму ніж сума підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року, тому виникають підстави для застосування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.08.2020. Таким чином, скаржник указує на відсутність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо визначення фіксованої суми індексації грошового забезпечення.
Щодо порушення норм матеріального та процесуального права в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.08.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, виходячи із фіксованої величини в розмірі 3620,90 грн у період з 01.03.2018 по 01.08.2019, з 05.08.2019 по 21.08.2020, проте судом апеляційної інстанції такі висновки суду першої інстанції було залишено без змін. Неправильне, на думку скаржника, застосування абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, пункту 2 Порядку № 704 суттєво впливає на розмір нарахованої йому індексації грошового забезпечення.
Позиція інших учасників справи
Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на касаційну скаргу просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Рух касаційної скарги
21.09.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 400/426/21.
Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021.
09.08.2022 до Верховного Суду від позивача надійшли доповнення до касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2022 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно зі статтею 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною другою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.