ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №320/2374/19
адміністративне провадження № К/9901/20614/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №320/2374/19
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільського міського голови Сімашкевича Михайла Євстафійовича, Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради про визнання дій протиправними, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (ухвалену у складі колегії суддів судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,)
УСТАНОВИВ:
І. СУТЬ СПОРУ
1. До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач, скаржник) до Кам`янець-Подільського міського голови Сімашкевича Михайла Євстафійовича, Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради (далі також відповідач), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Кам`янець-Подільського міського голови Сімашкевича Михайла Євстафійовича щодо нездійснення негайного поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Департаменту правового супроводу та контролю Кам`янець-Подільської міської ради з 10 січня 2012 року;
- стягнути з Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, затримки виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2018 року в судовій справі №369/11467/16-а в частині винесення Кам`янець-Подільським міським головою розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Департаменту правового супроводу та контролю Кам`янець-Подільської міської ради за період з 15 листопада 2018 року по 13 травня 2019 року включно у сумі 120 626,11грн.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
3. 28 липня 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в частині стягнення на його користь 1206, 30 грн згідно з квитанцією від 11 березня 2020 року № 0.0.1644525886.1.
4. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1206,30 грн за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради.
5. Не погодившись із вказаним рішенням суду, Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій відповідач просив скасувати додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року та заяву про винесення додаткового рішення залишити без розгляду.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради задоволено. Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
7. Скасовуючи додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1 заявляв позовні вимоги щодо нездійснення його негайного поновлення на посаді директора Департаменту правового супроводу та контролю Кам`янець-Подільської міської ради та стягнення середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. Апеляційний суд зазначив, що за подання до суду адміністративного позову про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України "Про судовий збір". Суд виснував, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у даній категорії справ, то відповідно і відповідач не має обов`язку відшкодування позивачу зазначених витрат.
8. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів врегульована Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
9. Оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції позивач вказує на те, що вказане рішення не відповідають вимогам матеріального та процесуального права та прийнятті внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.
10. Позивач наголошує на тому, що середня заробітна плата за час вимушеного прогулу затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не є тотожним поняттям зі стягненням заробітної плати та поновлення на роботі.
11. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на те, що за подання до суду адміністративного позову про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, судовий збір не сплачується. Таким чином, на думку відповідача, позивач звільнений від сплати судового збору у даній категорії справ та відповідно і відповідач не має обов`язку відшкодування позивачу зазначених витрат. Відповідач наголошує, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року є протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
IV ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
13. Частиною першою статті 252 КАС України, передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
14. Відповідно до приписів частини 1, 3 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
15. Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
16. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. (частина 1 статті 139 КАС України).
17. Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 5 Законом України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом цього позову є вимоги позивача визнати протиправною бездіяльність Кам`янець-Подільського міського голови Сімашкевича Михайла Євстафійовича щодо нездійснення негайного поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Департаменту правового супроводу та контролю Кам`янець-Подільської міської ради з 10 січня 2012 року; стягнути з Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, затримки виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2018 року в судовій справі №369/11467/16-а в частині винесення Кам`янець-Подільським міським головою розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Департаменту правового супроводу та контролю Кам`янець-Подільської міської ради за період з 15 листопада 2018 року по 13 травня 2019 року включно у сумі 120 626,11грн.
19. Суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи повинен визначити чи входить середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення особи на посаді до структури заробітної плати.
20. Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
21. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
22. Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
23. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
24. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
25. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
26. У статті 12 вказаного Закону закріплено перелік норм і гарантій в оплаті праці, який не є вичерпним. Указано, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
27. У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону № 108/95-ВР Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано в законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.